Альтернатива в енергетиці — це інший шлях. Не спалювання газу, мазуту чи вугілля в топках електростанцій, а використання відновлюваної і безмежної енергії сонця, вітру та надр. Не атомні енергоблоки, а електростанції, що працюють на геотермальній енергії землі чи використовують потужності припливів та відпливів світового океану.

 

 

Традиційній енергетиці наступають на п’яти


Ми вже звикли, що альтернативна енергетика — це екзотика, подивитися на яку запрошують журналістів та найвище керівництво країни. Бо, наприклад, на Запоріжжі, яке завдяки природним чинникам — південному сонцю й вітряному узбережжю Азову — зовсім не пасе задніх в нетрадиційній енергетиці України, частка вітро- та сонячних електростанцій становить лише 1,9 відсотка від виробленої в області електроенергії.


Це крапля в енергетичному морі! Адже Запорізькою АЕС протягом 2015 року вироблено 47705,2 млн. кВт-год. Це понад 29 відсотків загальнодержавного виробництва, а сонячна та вітроенергетика регіону забезпечила виробництво лише 855,2 млн. кВт-год електроенергії.


А як у сусідів? Не в областях України, де ситуація не краща, ніж на Запоріжжі, а у світі? Дивимося інформацію про альтернативну енергетику Великої Британії. Шотландія. Завдяки циклону із сильним вітром 7 серпня поточного року турбіни тутешніх вітроелектростанцій виробили 106 відсотків денного споживання електроенергії в цій частині Об’єднаного Королівства. За підсумками 2015 року частка альтернативної енергетики у тій-таки Шотландії становила 50 відсотків. У всій Великій Британії минулого року виробництво з відновлюваних джерел сягнуло 21 відсотка. А частка електроенергії, виробленої тепловими станціями на вугіллі у всьому Об’єднаному Королівстві, не перевищує 30 відсотків.


Отож можна цілком упевнено говорити, що на Британських островах є альтернатива традиційній електроенергетиці і що плани уряду Її Величності закрити всі вугільні електростанції у найближчі 10—15 років цілком реальні.


Додамо, що Британії немає навіть у десятці лідерів, скажімо, в галузі світової вітроенергетики. З великим відривом перед ведуть Китай та США. Безперечний лідер в Європі — Німеччина. У Данії ще 2013 року вітроенергетика виробляла 43 відсотки всієї данської електроенергії. А в нас ця галузь у зародковому стані.


Усе на рівні екзотики і розмов


У сучасному світі нагрівати атмосферу вугіллям чи навіть більш екологічним ядерним паливом щонайменше нераціонально. Уряди багатьох країн замислюються над тим, як заохотити створення альтернативних потужностей. Адже ні вітряки, ні сонячні панелі самі по собі не з’являться. Заохочують будівництво державною підтримкою. Наприклад, у тій-таки Великій Британії протягом 2015 року виділено 300 мільйонів фунтів субсидій на проекти відновлюваної енергетики.


Не стоїть на місці й наука. У листопаді 2014 року з’явилося таке повідомлення: «У США досягнута важлива віха в енергетиці: ціна сонячної і вітряної енергії зрівнялася з ціною кіловата, виробленого традиційним способом... За оцінками консультаційної компанії Lazard, в США ціна сонячної енергії опустилася до 5,6 цента за кіловат-годину, вітряну, — до 1,4 цента, тоді як ціна на електрику, отриману від спалювання природного газу — 6,1 цента, а вугілля — 6,6 цента».


Як бачимо, секрет успіху в тому, що заохочується саме розвиток альтернативної енергетики. Тобто що більше проектується і будується потужностей вітряних, сонячних чи геотермальних станцій, то більші субсидії. Далі спрацьовує закон ринку: хочеш прибутку — впроваджуй новітні технології. А державний інтерес у тому, що зростають потужності альтернативної енергетики — отже, падають (а для багатьох країн це дуже важливо) обсяги імпортованого мінерального палива чи навіть імпорту електроенергії.


У нас на енергетиці міцно сидять монополісти-газівники, вугільники, а ще «брати» зі своїми ТВЕЛами для ядерних реакторів. Тому про альтернативу точаться лише розмови, а економія енергоресурсів в останні два роки перетворилася на таку жорстку шокову терапію, що перспектива пережити без істотних втрат найближчу зиму видається досить примарною...


Але і це ще не вся правда. Певний досвід європейських країн — тих, де криза енергетики, в тому числі й альтернативної, вже стала хронічною, — впроваджено й у нас. Тобто існує державна підтримка не розвитку, а виробництва сонячної та вітряної електроенергії. Мова про «зелений тариф». Його, було, пролобіювали начебто «на прохання трудящих», а насправді — потужних виробників альтернативної електроенергії з відомими власниками. За законом, дія якого розповсюджується до 2030 року, кожен, хто збудував вітряк чи поставив сонячні панелі, може продати їх обленерго. Насправді тільки відносно потужна Токмацька сонячна станція (10 МВт) чи Ботіївська вітростанція (200 МВт), власне, для того й призначені, щоб продавати електроенергію.


І що ми маємо?


За «зеленого тарифу» у 15—16 євроцентів та за заявленим річним виробництвом у 686 млн. кВт-год. буде достатньо й трьох років експлуатації, щоб цілком покрити повну вартість будівництва, наприклад, тієї-таки Ботіївської ВЕС (245 млн. євро). А далі... лише незначні експлуатаційні витрати (зарплати, профілактика та ремонти), бо вітер в Україні, принаймні сьогодні, ще... безплатний.


Не варто навіть з’ясовувати, за чий рахунок цей «зеленотарифний» бенкет, бо і так очевидно, що за рахунок атомників. Скажемо лише, що ніякого нарощування потужностей в Україні не відбувається! Тим паче що завдяки дивній політиці НКРЕКП у державі спостерігається значний профіцит електроенергії. Особливо теплоенергетики вже з рік б’ють на сполох: виробництво невпинно скорочується — а це ж зарплати! Обсяги виробництва електроенергії на Запоріжжі минулого року ми подавали вищі. За шість місяців поточного вироблено 18,37 млрд. кВт-год. електроенергії. Помножимо цю цифру на два й отримаємо прогнозовані за підсумками року 36,74 млрд. кВт-год. електроенергії. Тобто падіння виробництва може становити понад 11 млрд. кВт-год. тільки в Запорізькій області. А скільки у всій державі?


Про це, сподіваємося, в нас ще буде нагода поговорити іншим разом.

Запоріжжя.


Мал. Миколи КАПУСТИ.