Минуло 40 днів після загибелі патрульних Артема Кутушова й Ольги Макаренко, а ця резонансна трагедія продовжує тривожити розуми й почуття людей, які вже точно почали інакше ставитися до людей у поліцейській формі. Чи означає це, що героїчна загибель Ольги й Артема потрібна була для того, щоб змінити суспільну думку щодо нової поліції та спонукати людей з повагою і розумінням ставитися до неї? Ні, звичайно. Але це все-таки сталося...


Ми поспілкувалися з тими, хто знав поліцейських, з ким у різний час з ними зводили життєві дороги. Так сталося, що йтиметься переважно про Ольгу Макаренко.

 

Ольжині університети


Пошуки людей, які пам’ятають Ольгу й можуть розповісти про неї, привели нас до відділу освіти Індустріальної районної в місті ради. Тут у 2000-ні роки Ольга працювала юристом, і деякі працівники пам’ятають її. Одна з них — заступник начальника відділу Олена Сокур, яка тоді обіймала посаду інспектора. За словами Олени Юріївни, відділ тоді тільки нещодавно увів до штату фахівця цього профілю, й Ольга, можливо, була третім за ліком юристом. Чим привабила її ця, м’яко кажучи, не надто високооплачувана посада? Як вважає Олена Юріївна, бажанням розвиватися й удосконалюватися як фахівець. За словами нинішнього начальника відділу Галини Сірої-Огородникової, юристи відділу освіти стикаються із найрізноманітнішими питаннями. І це, схоже, розуміла й випускниця юридичної академії імені Ярослава Мудрого Ольга Макаренко, яка розглядала свою роботу як ще один університет. Методист відділу Тетяна Лобанок, яка чудово пам’ятає Ольгу, не виключає, що посаду юриста відділу Ользі порадила її мама, Надія Лещик — людина, відома і шановна у педагогічних колах завдяки своїй професійній діяльності. Будівельне підприємство Надії Василівни робило не один ремонт у дитсадках і школах міста й зарекомендувало себе як надійний і чесний партнер. З відділу освіти Ольга й ішла двічі у декрет. «Пам’ятаю, як Ольга приходила на роботу в джинсовому комбінезоні, у якому мала хлоп’ячий вигляд. Якось подумала, що цей одяг не зовсім підходить її рангу й посаді. А потім виявилося, що вона готується удруге стати мамою», — розповідала нам Олена Юріївна.


Не могла залишатися осторонь


Як розповіла нам директор НВК № 108 Ірина Кутова-Булатова, яка багато разів бачила Ольгу Макаренко у стінах свого навчального закладу і неодноразово спілкувалася з нею (Ольга — член батьківського комітету НВК), вона не мала найменшого уявлення, ким насправді працює ця молода приваблива жінка, мама 4-класника Павла. Ольга жодного разу не приходила до школи — чи то забирати сина, чи то на збори, чи то в інших батьківських справах — у формі патрульного. Хоча, найімовірніше, пишалася цією формою. «Якось навесні я побачила її в школі — Ольга була в гарному платті, з розпущеним волоссям. Дуже красива... Але, чесно кажучи, я не була вражена, коли зі страшних звісток дізналася про професію Ольги. Адже вона — дуже справедлива і світла людина. Не дивно, що не могла залишатися осторонь, коли трапилася можливість щось змінити в нашій країні та суспільстві», — сказала нам Ірина Аркадіївна. Згадалися слова мами Ольги Надії Василівни щодо вибору її дочки: «Вона хотіла змінити країну...». До речі, як розповіла нам Ірина Аркадіївна, Надія Василівна зателефонувала їй у той страшний час, коли населення міста, регіону, країни припало до екранів моніторів і телевізорів, усвідомлюючи страшну новину, обговорюючи її та висловлюючи співчуття рідним і близьким. «Ви знаєте, що сталося?! Оля померла... Як же ми тепер будемо? Як бути з Павликом?» — плакала завжди сильна Надія Василівна, думаючи в той момент про маленького онука. Ірина Аркадіївна спробувала заспокоїти вбиту горем Ольжину маму, кажучи, що Павло буде доглянутий і зможе, у разі чого, ночувати в дитячому садку, який входить до НВК. Батьки й педагоги — і не тільки класу, де навчається Ольжин син, а й усього навчально-виховного комплексу — в єдиному пориві вмить зібрали гроші для родини Ольги. Показово, що цей порив доброти виявляли, здалося б, люди, які не мали жодного стосунку до Макаренко.


Хотіли змінити країну


Ганна Карпеченкова, колега загиблих поліцейських, сказала наступного дня після трагедії: «Є таке слово — мотивація. І якщо раніше мотивацією нашої роботи було майбутнє наших власних дітей, то після неділі — майбутнє ще й дітей Артема та Ольги. Світ розділився для нас на дві частини: до їхньої загибелі і після...».


З тим, що світ розділився «до неділі і потім» згоден і інспектор патрульної служби Павло Карманов. Так сталося, що він познайомився з Ольгою під час відбору до патрульних, і це знайомство продовжилося під час навчання та служби. «Ользі було вже 35, це був «критичний» вік, тому що в патрульні набирали людей від 21 до 35. Ольгу це дуже хвилювало. Вона боялася, що саме віковий бар’єр не дасть їй змоги потрапити в поліцію, — ділився спогадами Павло. — Я не запитував Ольгу, навіщо вона — по суті доросла і сформована людина, мама двох дітей — вирішила настільки радикально змінити своє життя. Хоча це було й так зрозуміло. Ольга була не з тих, хто залишається осторонь, спостерігаючи за тим, що відбувається, а потім увечері пише в соцмережах, що потрібно було зробити так чи інакше... Вона сама робила, дуже хотіла зробити світ навколо неї кращим. На перезмінах ми обговорювали, чи вдається це... Дійсність виявилася іншою, ніж очікування, і Ольга не приховувала свого подиву й розчарування серез ставлення людей до патрульних поліцейських. Її дуже ображала несправедлива критика людей, які вміють бачити лише негативне, недоброзичливість, відсутність прагнення зрозуміти, допомогти...».


На думку Павла, час тому може розділитися на «до і після», що загибель Артема й Ольги здатна змінити ставлення суспільства до патрульних і до їхньої служби, що по суті і довів учинок водія маршрутки. «Якби таких, як він, — небайдужих — була більшість, нам було б значно легше», — вважає Павло, якому, до речі, випала нелегка доля — ще з одним екіпажем повідомляти рідним Артема про його загибель. Тоді він почув фразу, сказану кимось із сусідів загиблого колеги і звернену до тих, хто приніс страшну звістку: «Бідні ваші мами. Як їм тепер проводжати вас на службу...».


Павло нині інакше ставиться до напутніх побажань своєї сім’ї, коли йде на службу. А ще він каже, що загибель поліцейських не змусила злякатися їхніх товаришів по службі, які прийшли у патрульні, щоб зробити світ кращим. Як цього хотіли Артем і Ольга.

 

Ольга Макаренко перша праворуч.

Дніпро.


P.S. Нині триває досудове слідство. Як повідомляє заступник голови Національної поліції Вадим Троян, обвинувачуваний Олександр Пугачов не дає жодних свідчень. «Беріть і доводьте. Це ваше право», — така його позиція. Не знайдено й зброї, з якої було зроблено постріли. «Ми проводимо оперативно-розшукові дії, щоб все-таки знайти пістолети», — коментує Вадим Троян.