Групою народних депутатів до Верховної Ради України внесено законопроект (№5314), яким пропонується змінити норми щодо процедури притягнення до відповідальності власників транспортних засобів (ТЗ) за порушення правил дорожнього руху (ПДР), зафіксовані в автоматичному режимі.

 

Нагадаємо, що раніше «Голос України» в номері за 8 вересня поточного року («Усіх водіїв в автоматичному режимі зарахували до порушників») давав аналіз законодавства щодо цього питання. З нього виходило, що будь-якого власника ТЗ, який під час скоєння порушення ПДР не керував ним, не можна притягати до відповідальності, а нарахування штрафних балів усім водіям автоматично прирівнює їх до порушників і суперечить принципу законності і невідворотності покарання за скоєні правопорушення. У матеріалі також ішлося і про інші аспекти нового законодавства, яке суперечить Конституції України та нормам Кодексу про адміністративні правопорушення (детальніше див.: http://www.golos.com. ua/artіcle/275653).


Отже, законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» пропонується дещо змінити чинні норми Кодексу про адміністративні правопорушення. Зокрема, зняти адмінвідповідальність із власників (осіб, за якими зареєстровано транспортний засіб) і покласти її на тих осіб, які фактично керували транспортними засобами в момент вчинення порушення ПДР. Така норма цілком відповідатиме принципам юридичної відповідальності. Проте автори законопроекту пропонують закріпити відповідальність власників ТЗ за порушення, зафіксовані в автоматичному режимі, в разі, якщо вони не повідомлять органи Національної поліції про особу, яка керувала їхнім транспортом під час скоєння порушення ПДР. На мій погляд, зазначене положення не враховує положення статті 63 Конституції України, яка встановлює, що «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом». Фактично, в разі керування ТЗ родичем власника цього засобу, власник має право не надавати жодної інформації про особу, яка керувала ТЗ, посилаючись на статтю 63 Основного Закону. Отже, встановлення відповідальності власника ТЗ за неповідомлення органів нацполіції про особу, яка керувала ТЗ, фактично означатиме встановлення відповідальності не за порушення ПДР, а за ненадання інформації про близьких родичів, що, безумовно, є порушенням конституційної норми. До того ж не варто забувати і норму статті 61 Конституції України про індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тож проблема притягнення власників ТЗ до відповідальності за порушення ПДР, які вони особисто не скоювали, залишається. А тому через судові рішення ці норми діяти не будуть.


Законопроект також не врегульовує проблему, про яку йшлося в нашому аналізі, — необґрунтоване звільнення порушників від відповідальності у формі нарахування штрафних балів (до трьох порушень протягом календарного року, зафіксованих в автоматичному режимі). Водночас підкреслюю, що бали автоматично нараховують усім, хто має право керувати ТЗ, навіть тим, хто не має особистого ТЗ, що на практиці може призвести, наприклад, до продажу цих балів порушникам. До того ж штрафні бали є санкцією за порушення правил ПДР, тобто їх нараховують усім, у тому числі й особам, які ще не порушили ПДР. Єдине, що запропонували автори законопроекту, то це те, що «зекономлені» бали не будуть переходити на наступний календарний рік і що в разі позбавлення громадянина права керування транспортними засобами нарахування штрафних балів не здійснюється (зупиняється) на період позбавлення такого права.


Автори законопроекту передбачили і можливість заочного притягнення власників ТЗ до відповідальності за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі (нині такого немає), адже протокол про адміністративне правопорушення в цьому разі не складатимуть.


Залишили автори і «пільгу» — можливість сплати лише 50 відсотків розміру штрафу. Проте нині на це є п’ять днів із дня вручення постанови, законопроектом пропонується встановити десять днів із дня набрання чинності постановою. На перший погляд, нібито послаблення (десять днів — не п’ять), але відлік часу різний. А з урахуванням заочного розгляду справ та «оперативності» надсилання постанов нашими чиновниками, нове правило істотно зменшуватиме шанси на отримання такої знижки в оплаті штрафів.


До позитивних змін можна віднести те, що законопроектом пропонується зняти нарахування пені в подвійному розмірі штрафу, якщо порушник не сплатив штраф вчасно (протягом 30 календарних днів із дня вручення постанови), а також і те, що вручення постанови має відбуватися безпосередньо особі, яка в ній зазначена (нині дозволяється вручати постанову ще й повнолітньому члену сім’ї порушника).


Отже, робота над поліпшенням законодавства у сфері безпеки руху триває і, сподіваємося, що до повноцінного запровадження автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху законо-творці встигнуть прибрати з наявних норм усі суперечності, які нівелюють прогресивні методи боротьби з порушниками.