Усе почалося зі звичайного в’язаного шарфа. Три роки тому, коли на Майдані стояли студенти, Вікторія Богданова дивилася на них по телевізору — таких змерзлих, але сповнених рішучості, і їй захотілося зігріти їх. Адже вони — чиїсь діти, а в неї самої на той час донька була студенткою. І жінка вирішила в’язати шарфи...
Коли на початку 2014-го почалися воєнні дії на сході, звичайна вчителька хімії з П’ятихаток Дніпропетровської області Вікторія Ярославівна почала в’язати теплі речі для наших бійців і розповідати про це в соцмережах. Власне, вона давно спілкувалася з такими само рукодільницями в Інтернеті, де вони викладали цікаву інформацію, фото власних виробів.
— Для мене не мало значення, хто саме читає ці записи, а от для російських майстринь ми в один момент стали хохлами, бандерівками, — пригадує Вікторія Богданова. — Якось вони написали: «Рукодельницы, поднимайтесь! Все становимся на защиту юго-запада Украины!». Вони в принципі не розуміли, що і де саме відбувається. З чим підніматися? З крючками і спицями?
І тоді вона вирішила допомогти нашій армії. Фото першої роботи — рукавиці з отвором для вказівного пальця — виставила на рукодільному порталі. На знімку — випускник педагога з автоматом у руках і в цих рукавицях. Після того п’ятихатська вчителька отримала першу посилку з вовною — від знайомої, котра захотіла її підтримати. З цих ниток, власне, і почалася вже серйозна робота. Тож про витрати вовни, котру тепер надсилають до П’ятихаток майже з усіх куточків України, зокрема і волонтерська група з Києва із символічною назвою «В’язані речі для воїнів», жінка звітує своїми роботами, які виставляє у Всесвітній мережі.
Так сталося, що майже одразу до Вікторії Богданової підключились і колеги зі школи, а дві з них — Ольга Бабіч та Лілія Івахова — стали активно займатися волонтерською роботою. Готові вироби (рукавиці і шкарпетки) жінки передавали і нині передають у зону АТО. Зрозуміло, що в’яжуть вони переважно влітку, коли перебувають у відпустці, а взагалі, як каже Вікторія Ярославівна, роблять це завжди, коли є час.
Сама вона від 2013 року і донині у такий спосіб намагається допомагати нашим бійцям. Минулоріч сподівалась, що вони скоро відбудовуватимуть схід країни, проте до цього ще, як бачимо, далеко. Однак теплі речі, вив’язані від щирого серця, зігрівають наших хлопців під час виконання ними громадянського обов’язку. І підтвердженням цьому є поетичні рядки авторки з Кривого Рогу Світлани Александрової, які у Вікторії Богданової розміщені на власній сторінці у соцмережах:
Плету шкарпетки до АТО
— вплітаю душу.
Рядки молитви
візерунками лягають.
Судома пальці зводить,
але плести мушу,
Бо мерзнуть ті, хто нас
на сході захищають.
Хто, як не я, бійців
теплом душі зігріє?
Любов до них — то наче
Бога оберіг.
І я вплітаю побажання
і надію,
Щоб янгол крилами
бійців зігріти міг.
На знімку: Вікторія Богданова в’яже теплі речі для бійців АТО.
Фото автора.
