Перемога Дональда Трампа на безпрецедентних за своїм напруженням президентських виборах у США стала несподіванкою та справжнім шоком для більшості світу, що із завмиранням стежив за ними. Але не для нас. 

 

Ми вже тривалий час відстежували та публічно зазначали фундаментальні тектонічні тенденції у США, на Заході та у світі загалом, а саме:


— глибинне незадоволення американського та європейського «середнього класу» своїм місцем у світовій системі ліберальної глобалізації;


— зростаючий протест середнього американця та європейця проти «зрадницької» політики власних політичних, медійних та бізнесових еліт, які занурилися у самозбагачення та переслідували переважно власні егоїстичні інтереси, забувши про решту співгромадян;


— руйнівну деіндустріалізацію в розвиненому світі та втрату високооплачуваних робочих місць у реальній економіці та національному виробництві на користь інших країн.


Тож результати виборів у США свідчать, за великим рахунком, про зміну цілої епохи у світовому розвитку. Епоха ліберальної глобалізації, що визначала цивілізаційні тенденції з часу краху комунізму, розвалу СРСР та завершення «холодної війни», стрімко добігла свого кінця. Більше того, ліберальна глобалізація на повному ходу врізалась головою в стіну її природних обмежень, і в усі боки посипалися іскри, що вже спричиняють серйозні соціально-політичні потрясіння в багатьох провідних країнах, а також ерозію та можливий розпад звичних міжнародних інститутів.


До того ж в епіцентрі потрясінь опинилось саме ядро проекту ліберальної глобалізації та його центральні інститути, зокрема Європейський Союз, та й сама держава — світовий лідер — Сполучені Штати Америки.


Одним із наріжних каменів цієї стіни і став американський популістський, тобто народний, протест, що виніс на вершину таку неоднозначну фігуру, як Дональд Трамп. Який, попри всю свою гротескність та позірну вульгарність, зумів вміло висловити вголос усю сутність того глибинного незадоволення, що накопичувалося в пересічного американця протягом останніх десятиліть.


Слід визнати, що ліберальна глобалізація останніх 30 років мала як безумовні позитиви для бідних країн, так і глибинні негативи, що спричинили значні соціально-економічні проблеми та нинішню наростаючу політичну дестабілізацію всередині США та Європи.


Зростання світової економіки в умовах глобалізації принесло очевидний виграш світовим елітам і багатіям загалом, що в рази примножили свої багатства. А також бідним масам населення Китаю та Південної і Східної Азії, де сотні мільйонів людей завдяки новій індустріалізації піднялися з бідності до рівня життя вже наближеного до середнього класу розвинених країн.


Натомість найбільше втратив саме американський і європейський середній клас, реальні доходи та рівень життя якого десятиліттями були заморожені і навіть спадали, а сам він почав розмиватися і скорочуватися.

Середній клас США і Західної Європи зазнав багаторічної соціально-економічної стагнації та втратив життєву перспективу на тлі бурхливого зростання в світі, передусім в Азії.

 

Уперше пересічний американець відчув, що він живе гірше за батьків, а його діти можуть жити гірше за нього. Така спроба змінити «суспільний договір» у США виявилася абсолютно неприйнятною для більшості громадян.


У лихоманці неоліберальної глобалізації космополітизовані еліти розвинених країн побачили свій унікальний шанс на надприбутки та швидке збагачення. У результаті відірвались від своїх народів і втратили своє національне коріння, моральні орієнтири і відчуття реальності.


Фінансові піраміди та фондові бульбашки, деіндустріалізація та втрата робочих місць, занепад національного виробництва, непідйомна закредитованість держав, компаній та домогосподарств, хронічні дефіцити держбюджетів у розвинених країнах світу — наслідки ліберальної глобалізації в інтересах корумпованих еліт, що втратили відповідальність перед своїми громадянами.


А офшорні схеми приховування прибутків та ухиляння від сплати податків у своїх країнах — лише один з інструментів урвати додатковий куш. Тож і панамський офшорний скандал пройшов як ще один землетрус для еліт і знайшов благодатний ґрунт для тривалого обурення з боку громадян у демократичному світі.


Саме тому політичні, медійні та бізнесові еліти Заходу нині постали перед новим явищем — втомленим, злим і роздратованим виборцем. Виборцем, який втрачає довіру до своїх еліт, який підозрює їх у корупції, зраді та піклуванні лише про власні егоїстичні інтереси. Виборцем без надії на поліпшення свого життя в рамках нинішнього статус-кво, а отже, готовим слухати альтернативні ідеї і пропозиції, хоч би які незвичні вони здавалися ще деякий час тому.


Звідси підйом так званих популістських рухів в Європі та підйом у президентській кампанії у США таких нетрадиційних кандидатів у президенти, як Трамп у республіканців та соціаліст Сандерс у демократів. Які обидва з протилежних, крайніх політичних позицій знайшли підтримку у мільйонів середніх американців, що втомилися від десятиліть безвідповідальності та егоїзму політичного істеблішменту своєї країни, від тиранії так званої політкоректності, від брехні експертів і засобів масової інформації, що в очах пересічного американця лише обслуговують корумповану еліту.


Україна однозначно є частиною цього світового тренду. У нас зазначені проблеми і виклики посилено в рази. А потреба в новому відповідальному і дієздатному політичному класі та бізнесовій еліті є питанням національного виживання. Питанням життя і смерті нації.


Хто прийде на зміну нинішнім космополітичним мародерам та компрадорам від влади і бізнесу — вирішуватиме український народ. Ми переконані, що вибір, зрештою, впаде на тих, для кого національний інтерес та моральні цінності — це не риторика, не маніпуляція і не порожній звук. На тих, хто має стратегічне бачення шляхів радикального прориву країни до гідного сучасного життя, а також рішучість і волю його реалізувати.


А значить, команда Радикальної партії прийде до влади в Україні і виконає свою історичну місію!


Олег ЛЯШКО, лідер Радикальної партії.