Скільки вам коштує дитячий садок? Таке запитання ми поставили декільком мамам. Дві з них продемонстрували збережені списки, видані на батьківських зборах.
— Це те, що потрібно принести в наш садок в Оболонському рай-оні, — каже Тетяна Сергєєва, мама п’ятирічного малюка. — Тут 26 найменувань товарів. Ось, наприклад: туалетний папір, рідке мило, засіб для чищення «Ушастый нянь», літр «Доместоса», освіжувач повітря, різні серветки, губки, гумові рукавички, білий папір формату А4, картон, розмальовки, гуаш, олівці, пластилін і ще багато іншого, за що я заплатила майже 550 гривень. Але це не все. Ми здаємо окремо гроші на охоронця-чергового. Це 150 гривень за три місяці. Початок навчального року став нам у 700 гривень.
— Але є ще одна стаття витрат. У садок по кілька разів на місяць приїжджають аніматори, ляльковий театр і дитячий планетарій. Це коштує ще по 25—30 гривень за кожну розвагу. На свята часто наїжджають фотографи-«заробітчани». Батьки, здавайте гроші! 20 гривень знімок. Улітку нам потрібно купувати фарбу. Ми самі робимо косметичний ремонт у групах. На батьківських зборах вирішуємо, купувати новий ковролін або можна обійтися вузькою доріжкою в роздягальню. Такі ось проблеми. У розв’язанні деяких із них я принципово не беру участь, — продовжує Тетяна Сергєєва.
— Список необхідного — миючі, канцелярія — як під копірку писані. У нас такий само, — каже мама чотирирічної Марійки Інна із Дніпровського району. — Протягом минулого року на різні свята й дрібні потреби дитсадка ми витратили приблизно дві тисячі гривень.
— Готуйте гаманці до школи, дорогі подруги! Там усе набагато крутіше! — сміється Стелла, мама першокласниці. — П’ять тисяч гривень — благодійний внесок, щоб вступити в спеціалізовану школу. Плюс покупка «дрібничок»: «особливих» підручників, зошитів тощо. Ще нам дуже рекомендували займатися з певними вчителями, «щоб було все добре».
Як уберегтися від корупції?
— Обіг небюджетних коштів в освіті досить значний, — каже Олена Парфьонова, відомий громадський діяч, засновниця дуже популярного не тільки в Києві, а й в Україні фейсбук-співтовариства «Батьки SOS». — Обсяг його підрахувати досить складно. Це і гроші, і товари. Від батьків надходить приблизно однакова кількість запитань про збори грошей і про якість освіти. Цікава тенденція: що більш «елітні» і відомі освітні заклади, то більше грошей вони збирають із батьків. А от у школах і дитсадках, яким справді необхідна була б спонсорська допомога, просять здавати по 20—30 гривень на місяць.
У ліцеях і гімназіях внески доходять до п’яти тисяч гривень на місяць. Виникає гібридне поняття приватно-державної освіти. Згідно із законом і Конституцією в громадян є право на безплатну освіту, а по факту вона вже приватна. Нагадаю, за чинним законодавством добровільні пожертви до фонду навчального закладу не заборонені. Але тут виникає багато запитань. Я вважаю, усе залежить від адміністрації закладу. Якщо в них у пріоритеті дитина, то зібрані кошти справді йдуть на поліпшення матеріально-технічної бази.
— Проблеми поборів у навчальних закладах вам знайомі як нікому. Ви успішний бізнесмен, тепер стали найвідомішим активістом і борцем за реформу освіти. Як це сталося?
— Я єдиний раз сходила на батьківські збори у гімназію міста Києва. Це трапилося 25 лютого 2014 року. Там нам довели до відома, що зникли 170 тисяч гривень коштів, зібраних з батьків. Юрист із районного управління освіти, яка була присутня на зборах, почала вмовляти не звертатися в правоохоронні органі й перераховувати гроші в якийсь черговий фонд. Я відмовилася мовчати. До мене приєдналося ще три мами-однодумниці. Ми зважилися на відкритий протест. Подали заяву в правоохоронні органі й потрапили під жорсткий пресинг. За кілька місяців на нас написали 54 скарги. Схоже, усі служби, які тільки існують, приходили до мене на підприємство з перевірками. Щойно слідчий робив якийсь рух (навідувався у школу, опитував свідків), так одразу активізувалися й наші «скаржники». І це була не тільки адміністрація школи, а й наближені до неї батьки.
Іноді від погроз переходили до «пряників»: пропонували гроші, «портфелі» у загальношкільному батьківському комітеті, участь в «годівниці».
Потім перевірка в школі виявила недостачу в півмільйона гривень і те, що працюють «мертві душі», за копійки здаються приміщення, на папері існують 59 гуртків. Познайомилася з батьками з інших шкіл. У соцмережах створили сторінку «Батьки SOS» — за аналогією з «Євромайдан SOS», «Армія SOS». Нині школою керує новий директор. А «Батьки SOS» — тепер не просто група в соцмережах. Ми з однодумцями зареєстрували громадську організацію з такою ж назвою. Кримінальна справа проти колишнього директора до суду поки що не дійшла, хоча зібрані всі матеріали. Насправді схожих справ про корупцію в навчальних закладах у країні досить багато. Але вони дуже важко просуваються.
— У нашій організації й у фейсбук-співтоваристві зібралося багато юристів, чиї діти вчаться, а так само вчителі, вихователі, директори шкіл і керівники районних відділів освіти з усієї країни, — пояснює Олена Парфьонова.
— Нам постійно пишуть про свої проблеми батьки. Всі разом шукаємо вихід, даємо рекомендації, як уникнути ситуацій, щоб ні батьки, ні педагоги не стали відразу корупціонерами, щоб усі процеси ввійшли в законне русло.
Адже є кілька способів зробити благодійний внесок: або на спецрахунок у райвно, або через благодійну організацію, мета якої, прописана в статуті, передбачає допомогу конкретному навчальному закладу. Це може бути і громадське об’єднання з такими ж статутними цілями. Якщо батьки, батьківський комітет вирішують що-небудь купити в школу, дитсадок, наприклад, інтерактивну дошку або шафу, то обов’язково потрібно скласти акт приймання-передачі. Речі потім можна буде передати іншому класному керівникові, у якого вчитимуться ваші діти. Слід присвоювати предметам номер, раз на рік проводити інвентаризацію. Нагадаю: за законом здавати кошти в навчальні заклади — право, а не обов’язок батьків.
«Батьки SOS» розробили відповідно до закону інструкції й рекомендації, чи брати участь батькам і як у ремонтах дитячих установ, і презентували в Українському кризовому медіа-центрі.
Нині розробляємо рекомендації щодо обліку благодійних внесків. Інститут розвитку освіти організовує тренінги по всій країні, і ми виступаємо лекторами.
Я сподіваюся, що в новому законопроекті «Про освіту», який пройшов перше читання в парламенті й у створенні якого ми брали участь, збережеться визначення, що таке батьківський комітет: буде це юридична особа або громадське об’єднання, зареєстроване шляхом повідомлення. Дискусійне питання: може, досить буде прописати права батьків відповідно до чинних законів і не наділяти батьківські комітети якимось спеціальним статусом, правами й обов’язками, більшими, ніж є нині? Але однозначно слід скасувати положення про батьківські комітети, прийняте Міносвіти в 2004 році, адже воно не регулює відносини навчального закладу й батьків ні в юридичних питаннях, ні у фінансових. Сподіваюся, вдасться ухвалити якісний закон, як того вимагають від країни положення про асоціацію з Євросоюзом, і він зніме всі конфліктні моменти, щоб батьки не були постійними волонтерами навчальних організацій, а в райвно не вимагали «роботи з батьками». Щоб зникли такі явища, як вступні внески в 1-й, 5-й, 11-й класи, репетиторство викладачів у стінах шкіл і вузів, коли дітей змушують небезплатно займатися з конкретними педагогами. Тут учителі, по суті, виступають приватними підприємцями, надаючи послугу, але не платять податки. У чинних законах немає поняття «викладацька діяльність», а по факту вона процвітає, і це потрібно витягнути з тіні, ввести в правові рамки.
Ми подали пропозицію в Київраду, щоб виділили кошти, і в кожній школі на інформаційному стенді був Статут закладу. Тоді батьки хоча б розумітимуть, гімназія це, ліцей або школа 1—3 ступеня освіти. Це розв’яже проблему вступу. У нас ніде не може бути конкурсів у школу, якщо вона не спеціалізована. Проте дітей із найближчих дитсадків постійно запрошують на якісь платні, підготовчі до вступу в перший клас, заняття. Насправді такого не треба робити, а просто прийти й здати документи, коли почнеться набір першачків. У спеціалізованих же школах чинним законодавством справді передбачено конкурс. Наша організація готова брати участь як волонтер і допомогти міській владі здійснити цей проект.
Влада Києва два роки тому підтримала ідею й уже провела сім турів відкритих конкурсів на заміщення посад директорів шкіл і дитсадків. Вони проходять із залученням незалежних експертів і громадськості, що дає змогу вибрати найбільш ініціативних і грамотних керівників.
Останнім часом помітно змінилося ставлення людей до багатьох проблем, зокрема й освіти. Раніше просто скаржилися, виливали досаду. Тепер запитують: що я можу зробити, як змінити? Адже нескінченними наріканнями ситуацію не переломиш, —
зазначила Олена Парфьонова. — Я раджу писати інформаційні запити в районний відділ освіти, дізнаватися, скільки й на яку мету виділялося бюджетних коштів вашому дитсадку або школі. Сама користуюся й іншим рекомендую відстежувати закупівлі по системі ProZorro. Нині департамент освіти та науки Київської міськдержадміністрації запускає тренінги для директорів, як оформляти бюджетні запити, грамотно їх прописувати, щоб одержати фінансування на все необхідне школі й дитсадку. До речі, торік довелося повернути в державний бюджет 2,3 мільярда гривень, які не змогли (кажуть, не встигли) освоїти в системі дошкільної й середньої освіти.
Привіти з минулого
— Я ці папірці (списки товарів) називаю «привіт з минулого», — каже заступник голови Київської міськдержадміністрації Ганна Старостенко. — Виявилося дуже важко за два роки змінити спосіб мислення людей. Наші директори шкіл і дитсадків користуються відмовкою: грошей нема, треба збирати з батьків. Це ж просто, адже батьки не відмовлять. Хоча сьогодні кошти в бюджеті є. За два останні роки тільки на підготовку до 1 вересня ми збільшили фінансування вп’ятеро: з 250 мільйонів в 2014-му до більш як одного мільярда нинішнього. Сьогодні керівник садка, школи сам формує фінансовий запит і може в ньому передбачити все, у чому є потреба.
Звичайно ж, насамперед кошти виділяються на серйозні роботи — ремонти дахів, харчоблоків, заміну вікон, закупівлю парт. Але ми вже готові надавати й на побутові дрібнички — «малоцінні товари». Тільки з відповідними документами повинні вміти працювати директори шкіл і садків. Вчитимемо, тренуватимемо. А що робити? На наступний рік на цей туалетний папір, мийні засоби спеціально виділяємо з бюджету чималі гроші.
— Я сама мама, моя дитина ходить у комунальний дитячий садок, — розповідає Ганна Старостенко. — Спілкуюся за допомогою соцмереж з іншими батьками, ставлю запитання, маю зворотний зв’язок. От улітку в садку, куди ходить моя дитина, зробили ремонт харчоблока, а батьки чомусь збирають по 200 гривень, щоб закінчити ремонт! Я сама була в цьому харчоблоці, перевіряла виконання робіт. Запитую керівництво садка, навіщо ви збираєте гроші? Відповідають: це ініціатива батьків, а у нас усе є. Запитання: батькам що, нікуди гроші подіти? Є явна проблема в комунікації... Тому сьогодні дуже важливо, щоб керівники дитячих установ були гарними менеджерами, вміли й фінансовий запит подати, і ефективно кошти використовувати.
— Але якщо отримувати кошти з бюджету, а потім ще збирати гроші з батьків на ці само потреби, то вийде подвійне фінансування...
— Саме тому на сайті департаменту освіти та науки ми зробили електронну мапу всіх навчальних закладів міста, де видно, які кошти та на яку мету виділені з бюджету міста кожному з дитячих закладів. Для батьків це дуже гарний інформаційний ресурс, що дає змогу відразу багато чого з’ясувати. Наприклад, дитсадок № 170. Батьки торік побачили, що крім витрат з захищених статей йому дали кошти на заміну вікон. Але до осені вони в групах так і не з’явилися. Батьки запитали: чому так? Ми виїхали з перевіркою, виявили, що вікна замінили частково в харчоблоці, коридорі, кабінеті завідувачки. Її звільнили, а через відкритий конкурс знайшли людину, яка там успішно керує.
Сьогодні економічна ситуація змушує всіх раціонально витрачати кошти, багатьом родинам доводиться рахувати кожну гривню. Тому подвійний контроль — з нашого боку й з боку батьків — дасть результат, дисциплінуватиме адміністрації. Щоб завершити назавжди цю історію з поборами, місто вперше за багато років виділяє гроші саме на малоцінні товари.
Не дуже давно ходила по дитсадках, дивилася на ці старі матрацики, текстиль, алюмінієві ложки. Кажу, це не багато грошей коштує, давайте закупимо нове, це ж не реконструкцію будівлі робити! Не можна, кажуть, не можемо списати, і ще мільйон причин називають. Але такі правила хтось вигадав, давайте їх змінимо!
— З міського бюджету кошти виділяють на район, там здатні справедливо розподілити їх по дитсадках?
— За цим процесом існує контроль. Це ж цільові гроші, на щось конкретне, потім перевіряємо. Існують громадські організації, такі як «Батьки SOS», «Батьківський контроль». Вони консультують батьків із усіх питань, інструктують, як перевіряти, що потрібно знати і робити. Їхня волонтерська просвітницька робота вже принесла й ще принесе кардинальні зміни в сферу освіти. Я з ними в постійному контакті.
Нехай батьки знають більше
— Чому батьки хвилюються, чому виникають проблеми? Бо мають мало інформації. Потрібно розповідати, показувати, — вважає начальник відділу дошкільної освіти управління освіти Голосіївської райадміністрації Людмила Білецька. — Відповім на запитання, які, імовірно, можуть виникнути в людей.
Нинішнього року ми закупили меблі, посуд для харчоблоків, мийні засоби й навіть засоби пожежогасіння (чого не могли собі дозволити добрий десяток років!) для всіх навчальних і виховних закладів.
Почали планувати закупівлю наприкінці минулого року. Із січня в бюджет уперше закладаються суми на всі дитсадки й школи на товари, які називають «малоцінними». Крім канцелярії, яка в бюджетному запиті не передбачена, і батьки, за своїм бажанням, можуть допомогти. У примусовому порядку це робити неприпустимо. Із січня планується трохи змінити систему й виділити кожному керівникові по 50 тисяч гривень на потреби, які він вважає першочерговими. Хтось купить фарбу, хтось мийні засоби або ще щось. Усі покупки обліковуватимуться через централізовану бухгалтерію й списуватимуться відповідно до нормативів. Це ми пояснимо батькам.
Якщо вони захочуть зробити благодійні внески (не варто приховувати, це є і це добре) або купити якийсь килимок, ми не можемо заборонити, але все має бути поставлене на облік у триденний строк!
Із приводу аніматорів. У нашому районі такого немає й не буде, поки ми тут працюємо. Ми здатні самостійно забезпечити державні освітні й розвиваючі програми «Дитина», «Я у світі» тощо. Музичні заняття, пісні, танці, різні види театрів — ми самі аніматори, артисти й музиканти. Не потрібно батькам платити зайві гроші. Тим більше що часто допущені в дитсадок або школу люди у своїх виступах не враховують вік аудиторії. Від таких візитів можна відмовитися.
Нині батьки обговорюють доцільність давати дітям кисневі коктейлі. Це заборонено робити в дитячих садках. У дитсадках санаторного типу, звичайно ж, готуємо їх з яблучного соку. Там для цього є все необхідне. Ця процедура є медичною.
Щодо харчування. Воно організовується відповідно до інструкції Міністерства освіти та постановою Кабінету Міністрів № 1591. У постанові передбачений денний набір продуктів для кожної дитини — що й скільки малюк повинен з’їсти. Відповідно до цього складається перспективне десятиденне меню, яке затверджує директор дитячої установи й санепідемстанція. Під це меню зроблені розрахунки білків, жирів, вуглеводів, щоб харчування було калорійним. Коли трапляється, що який-небудь продукт не довезли (найчастіше через підвищення ціни), його заміняють рівноцінним. Наприклад, замість яйця — сир або м’ясо. М’ясо, рибу, м’ясні продукти в дитячі установи завозять протягом понеділка. Їх централізовано на тендері купує місто. Райони ж закуповують крупи, овочі, фрукти, хліб, картоплю. Тому в першій половині дня понеділка діти одержують збалансоване харчування, але м’ясні продукти з’являються на столах до вечері. Наступного дня в меню тричі потрапляють вироби з м’яса. У вестибюлях дитячих садків до уваги батьків вивішують меню на кілька днів, і завжди можна перевірити, як його дотримуються, і навіть самому підрахувати його калорійність. Раджу також заглядати в комори, де ви повинні побачити сертифікати якості на всі продукти, що зберігаються там, і звернути увагу, чи немає чого-небудь зі строком давності, який майже скінчився. Будьте впевнені, що перевірки організації харчування за участю членів батьківських комітетів, принаймні в нашому районі, проводяться регулярно.
Варто нагадати: у будь-якому дитячому садку обов’язково організовується дієтичне харчування навіть для однієї дитини, якщо є відповідне призначення лікаря. Але у всіх установах для малюків дотримується стіл № 5 з подвійною термічною обробкою продуктів. Також проводиться доліковування дітей за приписом лікаря поліклініки після хвороби. Це стосується малюків, які часто й довго хворіють. Влада міста централізовано закуповує вітамінні препарати, які ми використовуємо в передепідемічний період для профілактики.
Зарплати педагогам підвищать
— З наступного року держава передбачає підвищення окладів учителям на 30, а медикам — на 25 відсотків, — каже Ганна Старостенко. — З міського бюджету ми фінансуємо дитячі дошкільні установи й також плануємо підняти зарплати вихователям і нянечкам. Крім того, буде традиційна муніципальна надбавка в розмірі 20 відсотків. Цього року централізовано профінансували установлення систем «Тривожна кнопка» і відеоспостереження в дитячих садках, школах, поліклініках, бібліотеках і соціальних об’єктах Києва.
— Систематизувати всі проблеми й запитання, що виникають у батьків, ми вирішили на нашому новому сайті, який запустимо вже в середині листопада, —
повідомила Олена Парфьонова. — Там можна буде знайти всю корисну інформацію, оприлюднену нами за останні три роки. Можна буде й поставити будь-які запитання, на які дадуть відповідь наші фахівці-волонтери.
Назву сайту вкажуть на сторінці організації «Батьки SOS» у Фейсбуці.
Фотоетюд Олександра КЛИМЕНКА. (з архіву «Голосу України»).
Мал. Миколи КАПУСТИ.
