Таке запитання ставлять ті, ким опікується патронажна служба
Жителька Коростеня Олена Кучинська каже зі сльозами на очах:
— Я не знаю, що робитиму. Хай самоскид під’їде сюди і відвезе мене до кручі. Якби хоч хто-небудь у мене був. Нема ж нікого. Я залишилась сама. Вони, ці дівчатка, тільки й тримають на світі таких інвалідів, як я.
«Дівчатка» — це вона про патронажних сестер Червоного Хреста. Жінка наголосила, що їхня допомога і потрібна передусім тим, хто не може сам пересуватися.
Ще в одної жительки Коростеня Ольги Гузеватої трудовий стаж — 57 років. Нарікає: на ноги стати вже не здатна, може тільки сидіти і лежати. В очах сльози:
— Економити на хворих людях — аморально, вважаю, що це навіть злочин.
Такий настрій у цих та багатьох інших людей тому, що довідалися: найближчим часом патронажну службу хочуть ліквідувати.
Людмила Альохіна працює патронажною сестрою. Вона одна з тих, хто залишиться без роботи. Зізнається:
— Навіть боюся говорити тим, кого обслуговую, що нас збираються скоротити. Люди ж різні. Дехто реагує аж надто болісно. А ми ж не тільки медичну допомогу надаємо. В кожної людини — свої душевні рани, кожен хоче виговоритися, душу вилити.
Без опіки патронажної служби Червоного Хреста можуть залишитися 7 тисяч хворих Житомирської області, а понад 170 медичних працівників втратять роботу. Такі цифри навів голова обласної організації цього товариства Олександр Богдан. А все тому, що Державна фінансова інспекція України запропонувала припинити фінансування державою патронажної служби організації Товариства Червоного Хреста. Мотивація така: ця служба надає соціальні послуги, які дублюють функції територіальних центрів соціального обслуговування.
Така оцінка дивує голову Коростенської міської організації товариства:
— Наша організація обслуговує 1280 осіб. Серед них одинокі старі люди, інваліди, ветерани війни, інваліди війни, лежачі хворі. Вони написали лист до Коростенської міськради, бо для них наслідки такого рішення будуть надзвичайно важкими. Щодня патронажна медсестра здійснює до восьми відвідувань на дому і виконує медичні призначення — робить внутрішньом’язові та внутрішньовенні ін’єкції, перев’язки, дає ліки, вимірює артеріальний тиск. Окрім цього, допомагає оформити субсидію, заплатити за світло чи просто купити хліба, — розповіла Людмила Шкуратова.
У Коростені також існує єдиний на всю область хоспіс, у якому 25 тяжкохворих. Якщо остаточно вирішать скоротити фінансування, цим людям просто нікуди буде подітися. На ще один нюанс звернув увагу Олександр Богдан. Цій ініціативі передували перевірки усієї структури товариства в Україні, але недоліків, які б заперечували фінансування взагалі, не виявлено.
Далеко не всі знають, про яку економію йдеться. Товариство Червоного Хреста існує на власні кошти — членські внески і благодійні пожертви. Держава виділяє гроші тільки на зарплату патронажних сестер, причому невелику. З них сплачуються всі передбачені законом податки і збори. Решту витрат — медикаменти, обладнання, засоби догляду — забезпечує Товариство Червоного Хреста, зокрема й завдяки міжнародній співпраці.
Депутати Коростенської міської ради одностайно підтримали на сесії пропозицію звернутися до Президента України, Кабінету Міністрів і Верховної Ради із закликом зберегти патронажну службу.
Житомирська область.
Проблема гостра, соціально важлива
Це вже не перше звернення до редакції з такого сумного приводу, тож ми попросили прокоментувати ситуацію Національний комітет Товариства Червоного Хреста України. Як повідомили там кореспонденту «Голосу України», патронажна служба була заснована ще в 1961 році і ось уже більше п’яти десятиліть допомагає державі у соціальній підтримці найбільш незахищених верств населення. За статистичними даними, 17% з 13 млн. пенсіонерів нашої країни є інвалідами, а загалом близько 3 млн. малозабезпечених непрацездатних громадян мають потребу у різних видах допомоги. Серед них — 1,3 млн. одиноких громадян похилого віку, 680 тис. з яких за висновками лікарів потребують постійної допомоги та домашнього нагляду. На обліку патронажної служби ТЧХУ сьогодні 334 520 самотніх громадян похилого віку та інвалідів, з яких 31,7 тис. — це люди, які за станом здоров’я прикуті до ліжка та обмежені в пересуванні і потребують особливої уваги. Ними саме й опікується патронажна служба товариства. Між тим державна підтримка їй надається тільки у вигляді заробітної плати (середня зарплата патронажної сестри Червоного Хреста — 1818 грн. на місяць, а молодшої патронажної сестри — 1507 грн. — дані за 2016 рік), ТЧХУ самостійно забезпечує патронажну службу ресурсами, а її підопічним надає продукти, засоби гігієни, одяг, взуття, ліки, гроші. В загальній кількості її послуг 79,5% становлять різні види медичної допомоги. Але подальше існування патронажної служби справді під загрозою. Буквально нещодавно до Національного комітету надійшов лист із МОЗ за підписом заступника міністра Павла Ковтонюка, в якому, зокрема, повідомляється, що міністерством «планується скорочення у поточному році видатків за зазначеним напрямом у сумі 4 979 705 тис. гривень (жовтень—грудень)», у зв’язку з чим товариству необхідно провести підготовчі заходи щодо приведення штатної кількості працівників, які отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, у відповідність зі зменшеним у жовтні—грудні поточного року фондом оплати праці. Що ж до 2017-го, то тут узагалі повна невизначеність. Комітет звернувся з листами до Президента та Прем’єр-міністра України, в яких просить зважити на гостроту проблеми та її соціальну вагу і зберегти фінансування патронажної служби.
