Розкопки Батурина 2015--2016 рр.
Реконструкції кімнат палацу Івана Мазепи
ПІДПИСИ ДО ІЛЮСТРАЦІЙ
Центр старого Батурина з відбудованою цитаделею XVII ст. і Воскресінською церквою 1803 р. Аерофото С. Чиніна. Фотоархів Батуринського Національного заповідника.
Пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну" в Батурині. Скульптори Микола і Богдан Мазури, 2009 р. Зображено п'ять гетьманів, діяльність яких пов'язана з Батурином: Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик та Кирило Розумовський. Фото Т. Кербут.
Уламок ґлязурованої кахлі з унікальним рельєфом шляхтича чи офіцера, що прикрашала лицьову сторону печі Кочубеєвих покоїв. Фото В. Мезенцева.
Бронзові жіноча обручка з напівдорогоцінним каменем, пряжка і декоративні квіткоподібні накладки на дорогі пояси XVII-XVIII ст. Знахідки з розкопок садиби В. Кочубея 2015 р. Фото Ю. Ситого.
Головна та бічна поздовжня фасади палацу І. Мазепи на околиці Батурина Гончарівці до 1708 р. Гіпотетична реконструкція В. Мезенцева, комп'ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2016 р.
Гіпотетичні реконструкції умебльованих інтер'єрів палацу Гончарівки В. Мезенцева, комп'ютерні фотоколажі С. Дмитрієнка, 2016 р. Кімнати Мазепиних покоїв з підлогами, вимощеними керамічними плитками блакитної та зеленої поливи.
Зала для прийнять, нарад і бенкетів на першому поверсі резиденції І. Мазепи, оформлена портретами монархів, з комбінованою підлогою з шестикутних видовжених та квадратових керамічних плиток зеленої емалі.
Попри усі труднощі організації розкопок у м. Батурині Чернігівської області у воєнні роки, українські та канадські археологи й історики плідно продовжили дослідження цього міста та публікацію своїх праць.
З 2001 р. цей історико-археологічний проект спонсорують Програма дослідження Східної України ім. Ковальських при Канадському інституті українських студій (КІУС) Альбертського університету, Понтифікальний інститут середньовічних студій (ПІСС) Торонтського університету та Дослідний інститут "Україніка" у Торонті. Головою Програми ім. Ковальських був директор КІУСу проф. Володимир Кравченко. Попередній директор КІУСу та цієї програми, видатний історик Гетьманату, проф. Зенон Когут є академічним дорадником Батуринського проекту. Висловлюємо щиру подяку Східноєвропейському дослідному інститутові ім. В. Липинського у Філадельфії за щедрий ґрант на археологічні дослідження Батурина цього академічного року.
Чернігівська обласна державна адміністрація щорічно виділяла субсидії на розкопки Батурина у 2005-2016 рр. Найщедрішими меценатами вивчення батуринської старовини є поетеса Володимира Василишин і її чоловік, мистець Роман Василишин (Філядельфія), Олександра Жолобецька-Місьонг (Лівонія, Мічіган) та д-р Марія Фішер-Слиж (Торонто).
У 2015-2016 рр. археологічні студії Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Орест Стеців), Ліґа Українців Канади відділ у Торонто (голова Борис Михайлець), торонтський відділ Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), Союз Українок Канади (відділ ім. св. княгині Ольги, голова Наталя Ємець), Українська Кредитова Спілка (головний управитель Тарас Підзамецький), Фундація Кредитової Спілки "Будучність" (голова Богдан Лещишин, головна управителька кредитівки Оксана Процюк і менеджерка кадрів Христина Бідяк), Фундація "Прометей" (голова Марія Шкамбара), ресторан "Золотий Лев" (власниця Анна Кісіль), аптека "Healing Source Integrative Pharmacy" (власники Омелян і Зеня Хабурські) у Торонто, канадські меценати Фонду Катедр Українознавства при Гарвардському університеті та Український Історико-Просвітній Центр при Українській Православній Церкві в США у м. Бавнд-Брук, Нью-Джерзі (директорка Наталя Гончаренко).
У розкопках Батурина 2015 р. брало участь 45 студентів і науковців із університетів Чернігова, Києва й Глухова. Минулого літа експедиція збільшилася до 70 учасників із навчальних закладів цих міст та Сумського державного університету. Її очолює археолог Юрій Ситий з Чернігівського національного університету. Виконавчим директором проекту історико-археологічного дослідження Батурина є д-р Володимир Мезенцев (Торонтське бюро КІУСу). Відомий історик України-Руси проф. Мартін Дімнік (ПІСС) бере участь у вивченні цього міста й публікації результатів його розкопок в Канаді.
У 1669-1708 рр. Батурин був столицею козацької держави. Французькі просвітителі та шведські історики XVIII ст. називають його головним містом країни козаків і багатою резиденцією широко знаного на Заході гетьмана Івана Мазепи (1687-1709). За його правління Батурин досяг свого найвищого економічного, демографічного й культурного розвитку та добробуту населення.
Піднесення міста було підірвано під час придушення царем Петром І повстання І. Мазепи проти деспотичної влади Москви над центральною Україною. 1708 р. російське військо захопило повсталу гетьманську столицю, пограбувало й спалило її дотла та перебило усіх оборонців і мешканців без помилування жінок, дітей, старих і духовенства, загалом до 14 тисяч осіб. Цар намагався навіки стерти з лиця землі Мазепину твердиню, помститись непокірному гетьманові та його прихильникам й придушити антимосковський збройний виступ жорстоким терором.
42 роки покаране місто лежало у руїнах та згарищах. Останній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський (1750-1764) відбудував, знову заселив Батурин і зробив столицею козацької держави незадовго до її скасування Російською імперією в 1764 р. У період бездержавности України колишня гетьманська столиця дедалі більше занепадала і перетворилася на село за совєтської влади. У незалежній Україні Батурин почав відроджуватися, і 2008 р. одержав адміністративний статус міста на вшанування його визначної ролі в історії країни та її державності.
У 2015-2016 рр. археологи відкрили фундаменти двох чималих цегляних житлових споруд за межами колишньої батуринської фортеці, які не збереглися до нашого часу. Ю. Ситий пов'язує їх з відновленням міста К. Розумовським у другій половині XVIII ст. Експедиція продовжила розкопки залишків маєтку І. Мазепи на Гончарівці, передмісті Батурина. Перед 1700 р. він спорудив там багатоприкрашений мурований палац на три поверхи з мансардою. Під час розорення міста у 1708 р. цю головну резиденцію гетьмана пограбувало й спалило російське військо.
На основі десятилітніх розкопок розвалів стін і фундаментів Мазепиного палацу та аналізи малюнку його руїн 1744 р. дослідники відтворили план, габарити, архітектурний дизайн та декор споруди. В. Мезенцев дослідив численні фраґменти керамічних плиток підлог палацу Гончарівки, знайдені в ході його розкопок 2009-2013 рр., і виділив дев'ять конструктивних та орнаментальних типів мощення цих підлог. Їх виклали плитками шестигранної, восьмикутної, квадратової, прямокутної й підтрикутної форм різних розмірів. Багато з них вкрито зеленою, салатовою чи блакитною поливою, а деякі є теракотовими (випалена глина без покриття). В. Мезенцев та член Батуринської експедиції, художник Сергій Дмитрієнко (Чернігів), підготували гіпотетичні реконструкції технікою комп'ютерного фотоколажу відомих нам типів підлог палацу І. Мазепи. Дослідник виявив, що форми і оздоблення плиток та способи мощення ними підлог цього палацу мають широкі аналогії серед дизайнів підлог костьолів, кляшторів, палаців, замків, університетів і ратуш Польщі й реґіонів Тоскани та Емілії-Романьї в Італії Нового часу.
На цій підставі В. Мезенцев гадає, що більшість форм плиток, їх наборів та прийомів викладення підлог гетьманського палацу мають північноіталійське походження. Можна вважати, що до його зведення наприкінці 1690-х рр. провідні майстри будівельної майоліки Києва вже перейняли й адаптували деякі італійські, польські та західноєвропейські фасони підлог. Ю. Ситий переконливо показав, що керамічні плитки підлог, пічні кахлі, розетки й плити з гербом І. Мазепи, що прикрашали фасади палацу Гончарівки, виготовили найдосконаліші київські кахлярі.
Гетьман міг замовити архітекторам і оформителям разом із західнобароковою архітектурою для своєї резиденції, запозичити модні зразки мощення підлог від палаців, вілл і мансіонів можновладців Речі Посполитої чи Західної Європи XVII ст. На основі аналізу малюнка руїн Мазепиного палацу 1744 р. його архітектура і декор в цілому належить до стилю зрілого центральноєвропейського бароко. Однак, за археологічними даними, фриз антаблементу прикрасили керамічними майоліковими розетками, як було типово для культових споруд Києва XVII-XVIII ст. Ці деталі могли привнести київські майстри. Таким чином, високохудожнє зовнішнє й внутрішнє оздоблення палацу Гончарівки було синтезою прийомів західного та українського (київського) бароко.
Застосування дев'яти виділених способів мощення керамічних підлог, більшість із яких декоровані емаллю зеленого та особливо рідкісного блакитного кольору, а також майже 30 різновидів глазурованих поліхромних пічних кахлів, п'яти типів фасадних розеток і двох варіантів гербових плит свідчить про надзвичайно багату, дорогу й імпозантну орнаментацію Мазепиної резиденції у Батурині. Вона була неперевершеною серед відомих палат інших гетьманів, полковників та генеральних старшин.
В. Мезенцев і С. Дмитрієнко вперше підготували гіпотетичні реконструкції методом комп'ютерного фотоколажу двох мешкальних кімнат та парадної залі зруйнованого гончарівського палацу. Вони виконані на базі комп'ютерних реконструкцій його підлог, графічних і натурних реконструкцій кахляних печей Батурина кінця XVII -- початку XVIII ст., архітектурних та декоративних елементів малюнка Мазепиної резиденції 1744 р., писемних згадок про її зали, відомостей про меблі, портрети, ікони й срібний столовий посуд, що вчені приписують гетьманові, й матеріалів довголітніх розкопок залишків тої споруди. Використані знімки цих експонатів із зібрань музеїв Києва, Чернігова, Батурина, м. Путивля Сумської обл., Дніпропетровська, Кракова у Польщі та Інтернетних ресурсів.
На думку В. Мезенцева, на першому поверсі палацу Гончарівки знаходилась зала для офіційних аудієнцій, нарад і бенкетів із підлогою, викладеною шестигранними видовженими керамічними плитками у комбінації з квадратними, вкритими зеленою поливою. За повідомленням посла французького короля Людовика XIV Жана де Балюза, котрий 1704 р. відвідав батуринську резиденцію І. Мазепи, у її залі висіли гарні портрети чужоземних володарів. В. Мезенцев пропонує їх наступну ідентифікацію. У залі гетьманського палацу поруч із домінуючим портретом Людовика XIV розміщались портрети тогочасного цісаря Габсбурзької імперії Леопольда І, польського короля Яна ІІ Казимира Вази, при дворі якого служив юний І. Мазепа, та тогочасного турецького султана Ахмеда ІІІ, що передано на реконструкції.
У цій залі проводилися зустрічі керманича України з старшинською верхівкою та іноземними послами. У Літописі Самійла Величка повідомляється про наради й трапези полковників і урядовців з гетьманом, урочисті призначення на державні посади та традиційне святкування Великодня у домі І. Мазепи на Гончарівці в 1700 р. Про його розкішні прийняття у своїй резиденції для козацької старшини пише також Ж. Балюз. Запропоновані реконструкції парадної залі та двох покоєвих світлиць І. Мазепи допомагають візуально уявити дизайн, оформлення і умеблювання інтер'єрів його зруйнованого палацу в Батурині.
Минулого року археологи завершили розкопки решток дерев'яної церкви Мазепиного подвір'я. Очевидно, гетьман спорудив її одночасно з палацом до 1700 р. Церква стояла поблизу нього і мала середні розміри, не менше 19 х 11 м. Дослідники припускають, що найближчою аналогією гончарівського храму була первинна тридільна Успенська церква 1709 р. в с. Сваричівці Ічнянського р-ну Чернігівської обл. Ця добре збережена пам'ятка дерев'яної монументальної народної архітектури Чернігівщини Мазепиного часу дає уяву про дизайн і план втраченого храму гетьманської оселі.
У 2015-2016 рр. експедиція продовжила розкопки залишків садиби генерального судді Василя Кочубея на західній околиці Батурина. Кам'яниця цього високопосадовця дійшла до нашого часу від кінця XVII ст. з перебудовами і реставраціями.
Її дослідник Ю. Ситий твердить, що у кабінеті судді стояла огрівальна піч, облицьована чепурними керамічними кахлями з глазурою незвичайного бірюзового кольору. Знайдено фрагменти кахлів з пишним орнаментом у вигляді рельєфних стилізованих виноградних грон і лоз та унікальним рельєфом шляхтича чи офіцера зі шпагою у європейському вбранні кінця XVII - початку XVIII ст. Це людське зображення, ймовірно, виконав місцевий кахляр у наївно-реалістичній манері під впливом барокової скульптури, живопису чи гравер Заходу. На місці відкритих Ю. Ситим решток печі вона була реконструйована у натурі і є важливою окрасою інтер'єру Кочубеєвої палати-музею.
2015 р. археологи виявили багато уламків теракотових кахлів із рельєфними рослинними візерунками. Деякі з них вкриті зелено-лазуровою поливою. Ю. Ситий гадає, що вони оздоблювали піч дівочої кімнати палати. Там мешкала молодша донька В. Кочубея, красуня Мотря, яку покохав овдовілий І. Мазепа.
У ході торішніх розкопок біля Кочубеєвої кам'яниці знайшли п'ять срібних та мідяних польських і російських монет, дві олов'яні мушкетні кулі й гарматну картечину, чотири мідні ґудзики, бронзову жіночу обручку з напівдорогоцінним каменем, дві залізні поясні пряжки, бронзові овальну пряжку та чотири фігурні накладки на ремені XVII-XVIII ст. Одна накладка позолочена. Ці металеві вироби, мабуть, належали членам багатої родини В. Кочубея, його заможним надвірним козакам, військовим канцеляристам, писарям та іншим чиновникам генерального суду. Правдоподібно, такі бронзові й позолочена прикраси, деталі одягу і спорядження виготовляли місцеві ремісники для споживання козацької еліти і шляхти гетьманської столиці.
За припущенням В. Мезенцева, дорогі шкіряні пояси з бронзовими пряжками, наконечниками й квіткоподібними накладками, які знайшли на оселях І. Мазепи і В. Кочубея у 2011-2016 рр., виробляли у Батурині для ринкового збуту. Вони широко використовувались там козацькими старшинами, гвардійцями (сердюками) й покоєвими гетьмана та державними службовцями Мазепиної доби. В. Мезенцев і С. Дмитрієнко підготували гіпотетичну комп'ютерну реконструкцію такого ременя з бронзовими овальною пряжкою та фігурними аплікаціями, знайденими на Кочубеєвому дворі 2015 р.
Археологічні розвідки минулого року встановили місцеположення Кербутівського дівочого монастиря XVII-XIX ст. під Батурином. Цю обитель та сусідній Крупицький чоловічий монастир зруйнувало московське військо під час погрому Мазепиної столиці та навколишніх сіл, але їх незабаром відновили. 1827 р. Кербутівський монастир зліквідували царські власті, а Крупицьку обитель зачинили й розграбували більшовики 1922 р. Остання відродилась 1999 р. і відбудовується як жіночий монастир.
2015 р. експедиція розкопала 80 поховань міщан XVII-XVIII ст. на цвинтарі собору св. Трійці 1692 р. на фортеці. Храм пограбувало й спалило російське військо 1708 р. Спеціаліст з могильних пам'яток Батурина Ю. Ситий виділив окремий ярус захоронень цього кладовища, які він відносить до жертв погрому гетьманської столиці.
Обстеження ексгумованих кісток медиком-антропологом показало, що два черепи чоловіків середнього віку мають кульовий отвір та пролом від удару, а кістяки молодої жінки, п'ятирічної дитини й літнього чоловіка були обпалені (поховання # 239, 243, 245, 279, 280). Напевно, це є останки загиблих від московського нападу та пов'язаної з ним пожежі міста 1708 р. В описі нищівного розорення Мазепиної твердині та різанини її мешканців і захисників вояками царя Петра, що міститься у білоруській Могилівській хроніці XVIII ст., згадано варварське вигублення усіх міщан з жінками й дітьми, які марно шукали порятунку за стінами мурованого Троїцького собору.
Розкопки у Батурині 2015 р. здобули матеріали для локалізації Кербутівського монастиря та вивчення культури й побуту мешканців садиби багатого урядовця В. Кочубея і заможних службовців судової канцелярії при ній. На основі останніх історико-археологічних та архітектурно-мистецьких досліджень залишків спаленого палацу І. Мазепи уперше підготовлено комп'ютерні реконструкції його інтер'єрів і виявлено досі невідомі італійські й польські впливи на їхнє опорядження. Отримано нові археологічні та фізико-антропологічні дані про знищення населення Мазепиної столиці вогнем і мечем.
Результати розкопок Батурина минулого літа будуть проаналізовані й оприлюднені в академічних і газетних статтях та публічних лекціях у 2017 р. Наступного літа українсько-канадська експедиція відновить систематичні польові досліди міста. Однак тяжкі військові витрати і економічна ситуація, напевно, не дозволять українській державі продовжити фінансування цього наукового проекту. Він був би неможливим без благодійної підтримки українців у Канаді та Сполучених Штатах.
Археологи звертаються до українських організацій, фундацій, компаній, громад і доброчинців діаспори з проханням надалі підтримувати розкопки Мазепиної столиці й публікацію їхніх здобутків. Канадських громадян ласкаво просимо надіслати Ваші чеки з пожертвами на адресу: Orest Steciw, M.A., President, Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project).
Мешканцям США радимо надіслати пожертви на: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute of Mediaeval Studies, 59 Queen's Park Cr. E., Toronto, ON, Canada M5S 2C4. Будь ласка, випишіть Ваші чеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies (memo: Baturyn Project). Ці наукові інститути надішлють канадським і американським громадянам офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях та публічних доповідях, пов'язаних з проектом.
Додаткову інформацію про Батуринський проект можна отримати від д-р Володимира Мезенцева за телефоном (416) 766-1408 чи email: v.mezentsev@utoronto.ca. Щиро дякуємо українцям Канади та Америки за щедру багаторічну підтримку дослідів столиці козацької держави й розуміння їх важливого наукового, культурного і патріотичного значення.
Д-р ВОЛОДИМИР МЕЗЕНЦЕВ (ТОРОНТО),
ЮРІЙ СИТИЙ (ЧЕРНІГІВ).
ТИМ ЧАСОМ
13 листопада на українському календарі -- День пам'яті Батурина. У його рамках у колишній гетьманській столиці відбулися меморіальні заходи під час яких мешканці міста, представники влади та громадських організацій вшанували козаків, захисників гетьманської столиці, й усіх загиблих від рук московського війська, яке підступом увірвалося у фортецю восени 1708 року і знищило її.
У церкві Вознесіння Господнього, у цитаделі Батуринської фортеці, пройшло читання акафісту за жертвами московської різанини та проведено літію. Після того учасники заходу поклали квіти до пам'ятника знищеним батуринцям. Їх пам'ять вшанували і учасники історичного гуртка історико-культурного заповідника "Батуринський курінь", презентувавши програму "Спалений, але нескорений".
Звертаючись до присутніх, представники влади та активісти нагадали про погром, влаштований московитами у місті, про жорстокі вбивства і грабунки місцевого населення більш як 300 років тому та проводили паралелі між історичними подіями і нинішніми подіями на Сході України, де російсько-терористичні формування окупували частину Донецької і Луганської областей.
До Батурина завітав Чернігівський народний хор під керівництвом Володимира Коцура, у виконанні якого прозвучали патріотичні пісні. У програмі заходу -- акція "Подаруй Батуринському заповіднику експонат" та День відкритих дверей у Національному історико-культурному заповіднику "Гетьманська столиця".
Світлана ЧОРНА.
