У сучасних складних соціально-економічних умовах розвиток нашої держави, захист законних прав та інтересів людини праці багато у чому залежить від конструктивної та ефективної взаємодії соціальних партнерів — влади, роботодавців та профспілок. Якою є роль профспілок у цьому діалозі, що вони сьогодні роблять для його розвитку та забезпечення гідних умов життя та праці наших громадян? На ці та інші запитання ми попросили відповісти голову СПО об’єднань профспілок, керівника Федерації профспілок України Григорія Осового.
— Григорію Васильовичу, ми нині бачимо пожвавлення та поглиблення соціального діалогу профспілок з урядом та роботодавцями. Підписано Генеральну угоду на 2016—2017 роки, відбулись зустрічі керівників членських організацій ФПУ з Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом, членами СПО сторони роботодавців. Напевне, саме такі зустрічі та дії сприяють позитивним рішенням уряду та парламенту щодо соціально-економічного захисту працівників, усіх простих громадян країни. Маю на увазі, передусім, рішення уряду про підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року до 3200 гривень. Це — результат спільних дій?
— Безперечно, перемовини велись останнім часом дуже інтенсивно. Вони були підкріплені масовими акціями протесту профспілок. Я хочу нагадати, що 6 липня цього року 35 тисяч трудівників з усієї України пікетували уряд і парламент. Ми мали зустріч з Прем’єр-міністром, донесли наші об’єктивні вимоги, які базуються на чинному законодавстві. І головне — ґрунтуються на фактичному стані людини праці. Прем’єр визнав, що праця українців дуже недооцінена — і це потребує змін.
Це привело до таких кроків: ми підписали тристоронню угоду між урядом, профспілкою та роботодавцями, давши старт фактично початку переосмислення наших соціально-трудових відносин у напрямі створення умов для гідної праці. І тепер, коли формується державний бюджет країни на 2017 рік, ми усвідомили, що треба вже, починаючи з 2017 року, розпочинати реформу оплати праці. До цього, до речі, нас зобов’язує і підвищення цін і тарифів. Позиція профспілок чітка та прозора: альтернатива підвищенню цін і тарифів — це підвищення рівня доходів.
Тому Прем’єр-міністр заявив, що він бачить економічні можливості для такого підвищення. А перед цим був затверджений новий прожитковий набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг. На січень цього року він обраховувався в розмірі 2409 грн., а з урахуванням фактора підвищення цін і тарифів він уже наближається до 3140 грн. Тому Кабінет Міністрів погодився виставити планку мінімального рівня оплати праці у країні на рівні 3200 грн. Тоді як на сьогодні цей розмір становить 1450 грн.
— А профспілки раніше пропонували уряду таке підвищення? Якщо так, то яка саме сума була визначена у ваших пропозиціях?
— Не тільки пропонували, а й вимагали. Адже це не спонтанне рішення. До нього ми йшли впродовж тривалого часу у форматі діалогу, суперечок і навіть трудових конфліктів. Профспілки ініціювали трудовий конфлікт із урядом і організаціями роботодавців з питань заробітної плати. Більш того, у Стратегії діяльності Федерації профспілок України, що ухвалена в березні цього року на VІІ з’їзді ФПУ, пункт, який стосується заробітної плати, прописаний так: встановлення в державному бюджеті України розміру мінімальної зарплати на рівні об’єктивно розрахованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням податків, обов’язкових зборів і внесків. І цей пункт виконується.
А в Генеральній угоді ми визначили динаміку проведення докорінної реформи оплати праці через механізм обговорення цієї проблеми на засіданнях НТСЕР, переходу від моделі дешевої робочої сили, яка експлуатувалася впродовж попередніх багатьох років, що, власне, і призвело до гальмування реформ та економічного розвитку України, до низького платоспроможного попиту населення.
У рамках соціального діалогу 18 жовтня відбулася зустріч профспілок з Прем’єр-міністром України. Ми знайшли порозуміння в уряді і спостерігаємо за реальними кроками підтвердження спільного бачення реформи оплати праці. Ось тільки одна теза з протоколу зустрічі Прем’єр-міністра з профспілками: погодитися з необхідністю в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги вжиття дієвих заходів до посилення соціального захисту населення, удосконалення механізму оплати праці. Це — підгрунтя, яке готувалося впродовж не одного місяця і сьогодні вийшло на таку стадію. Але це тільки початок справді глибинної реформи оплати праці.
— Тепер залишається питання: як реалізувати цю ініціативу? Де взяти кошти?
— Так, потрібно віднаходити і гроші, і механізми реалізації. Це вимагає змін до законодавства України. І пошуку ресурсів. Прем’єр і міністр соціальної політики зазначили, що кошти будуть отримані з економіки. Тобто не за рахунок інфляційних джерел і зовнішніх запозичень. Це мають бути власні кошти. Передусім за рахунок зростання економіки. Уже сьогодні відбувається пожвавлення економіки, зростання ВВП поки що не значне — 1—1,5%. Наступного року планується за умов сталого розвитку і стабільності в країні — 3%. Це означає, що ВВП зросте не менш як на 300—400 млрд. грн. і в ньому є фонд оплати праці. Як мінімум — це четверта частина.
Це додасть 70—100 млрд. доходу до фонду оплати праці.
Нинішній ресурс, що залишився на підприємствах, в організаціях, теж беремо до розрахунку — тому що з 1 січня ц. р. роботодавці зменшили розмір сплати ЄСВ з 37% до 22%, і ці кошти в обсязі приблизно 60—70 млрд. залишилися на підприємствах в їх розпорядженні.
Також кошти отримуватимуть шляхом детінізації економіки. Підняття мінімального рівня оплати праці об’єктивно змусить тих, хто платив у конвертах і подавав офіційну звітність, що нібито людина отримує 1450 грн., зробити фактичну зарплату і дохід білими. Тепер податок на доходи доведеться сплачувати не з 1450 грн., а не менш як з 3200. Детінізація теж додасть коштів до державної казни. За нашими розрахунками, кожна гривня, виплачена в формі заробітної плати, повертається через споживання назад до бюджету в розмірі 45—47 коп. Це теж ресурс для підвищення зарплати.
— І тут без профспілок не обійтися, бо потрібно вносити зміни в колективні договори?
— У реальному секторі механізмом є переговори і внесення змін до колективних договорів та угод. Хочу сказати, що ситуація у виробничому секторі є неоднозначною. Керівники деяких великих компаній і бізнесу кажуть: у нас уже є такий рівень зарплат. Іншим цей ресурс треба відшукати, щоб підняти тарифну ставку працівника першого розряду до рівня, не менш як 3200, а це оплата за некваліфіковану працю, а вже 1-й тарифний розряд має бути більшим. І на підприємстві існує сітка для оплати праці, але в такому випадку і власник підприємства — роботодавець — і профспілковий комітет мають сідати за стіл перемовин, щоб вирішити, як можна змінити цю сітку з 1 січня наступного року.
— Здавалося, профспілкам можна трохи заспокоїтись. Є ініціатива уряду щодо підвищення заробітної плати, але акції протесту профспілок тривають. 1 листопада під стіни Верховної Ради та Кабміну вийшли освітяни. На 17 листопада запланована Всеукраїнська акція профспілок. Вочевидь, не всі проблеми розв’язано, все-таки треба, щоб і уряд, і Верховна Рада розуміли, що обіцянки треба реалізовувати?
— Безперечно, проблем накопичилось чимало, і ми хотіли б все зробити водночас, але, на жаль, стан економіки поки що цього не дозволяє. Потрібно рухатися крок за кроком. Перше — це боротьба з дешевою робочою силою. Для цього потрібно об’єднати зусилля влади, бізнесу і суспільства. Профспілки мають завжди тримати владу і бізнес у тонусі. Щоб розв’язувати ті проблеми, які турбують людей.
Тому акції ми проводили і проводитимемо й надалі. Нині тільки змістили акцент: акцію 17 листопада проведемо біля будівлі Верховної Ради України. Бо, щоб підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. відбулося, необхідно, щоб законодавці проголосували за це та ухвалили закон про державний бюджет і у такий спосіб дали б старт реформі оплати праці. Тим більше, що такий масштабний проект щодо реформи оплати праці вже ідеологічно і концептуально опрацьований. Ми дійшли спільної думки, що таку реформу потрібно в країні проводити. Це отримало підтримку Президента України. І цим шляхом ми рухатимемось.