Збірна України здобула другу поспіль перемогу, котра вивела її на друге місце в турнірній таблиці групи. І цей факт найбільше тішить мільйони прихильників національної команди. Звитягу забезпечив ефектний гол, котрий став підсумком швидкої комбінації: флангового проходу Євгена Коноплянки, гострого прострілу і завершального удару зблизька Артема Кравця.
Але, якщо відверто, то цього разу перемога далася особливо важко. Хоча в першому таймі господарі й мали перевагу і діяли доволі різноманітно та злагоджено. Але після перерви суперник помітно активізувався і змусив нервувати і нашу команду, і її вболівальників.
Фіни діяли в’язко і намагалися організувати контрдії. Їхня гра в атаці помітно пожвавішала, особливо коли на полі з’явився величезний на зріст (197 см) форвард Еро Марканнен.
Варто сказати й про те, що якість поля, котре в другому таймі стало розбитим, звела нанівець нашу перевагу в техніці. Хоча всі питання про переможця могли відпасти, коли потужним ударом метрів з десяти міг забити Коноплянка. Але якимось дивом на той, здавалося, невідпорний постріл блискуче зреагував фінський воротар словацького походження Лукаш Градецький.
***
Сьогодні в Харкові наша команда зіграє контрольний матч проти збірної Сербії, у якому тренерський штаб матиме змогу ще раз переглянути гравців, застосувати нові комбінації, тактичні ходи. Це доречно, бо збірна України нового скликання поки що не демонструє цілісної гри, якої ми чекаємо від неї. Ще жодного разу нашим футболістам не вдалося провести весь ігровий час стабільно. Здебільшого вони діяли з провалами, що в підсумку коштувало нам чотирьох втрачених очок.
Утім, у нападі й обороні підопічні Андрія Шевченка намагаються діяти компактно. Зустрічаючи суперника, задня лінія українців вибудовується досить високо. Це вимагає від оборонців швидкого прочитання гри, погоджених позиційних дій і готовності миттєво реагувати на зміну ситуації. І такий підхід має право на життя, бо наші пропустили лише три м’ячі.
Але, на жаль, багато гравців української команди припускаються якихось «диких» помилок, котрі створюють надумані моменти біля наших воріт. Не став винятком і поєдинок в Одесі. Скажімо, досвідчений центральний оборонець Олександр Кучер на рівному місці зробив «обрізку». На щастя, Андрій П’ятов діяв швидко, чітко і холоднокровно.
Є певні зауваження до Едуарда Соболя, в діях якого спостерігається знервованість. І лише до Богдана Бутка претензії майже відсутні. Він і основні обов’язки виконує, і до атак корисно підключається. Хоча в «Шахтарі» в нього останнім часом обмаль ігрової практики. Але попри це взаєморозуміння між Андрієм Ярмоленком і Бутком на фланзі було на висоті. Робота, виконана ними, заслуговує на увагу.
Якщо вже заговорили про Ярмоленка, то до позитиву можна віднести гру в атаці флангами, де у нас присутні досвідчені і вправні виконавці — сам Андрій і Євген Коноплянка. У матчі проти Фінляндії Євген, котрий і в своєму клубі (німецькому «Шальке-04) покращив гру, діяв, як у найкращі часи.
Схоже, маємо тут і гідний резерв. Ідеться про талановитого динамівця Віктора Циганкова. 18-річний футболіст (дебютував у збірній в Одесі) прагне грати відповідально і корисно — так, як і його досвідчені колеги.
А от інші молоді півоборонці Віктор Коваленко та Олександр Зінченко, котрим довірили діяти в центральній зоні, поки що не до кінця виправдовують надії. Від них чекають гостроти, точних передач і швидкісних проривів у карний майданчик суперника, але повністю до такої відповідальної місії вони поки що не готові. Тому головною ударною силою збірної України залишаються фланги...
До всього сказаного додамо ще й такий важливий фактор, як втома гравців, котра накопичилася за час виступів у єврокубках і чемпіонаті. А ще команда перебуває в стадії зміни поколінь. Є група виконавців для створення ігрового ансамблю зі своїми схемами організації командних дій, з іншими вимогами до футболістів у плані фізіології, підвищення рівня майстерності, тому попереду тривала робота зі створення команди. Звичайно, в підсумку ми мріємо побачити таку її гру, яка б радувала нас і приносила необхідні результати.
Богдан Бутко.
Фото Євгена КРАВСА (спеціально для «Голосу України»).
