Аграрії Полтавщини намолотили чотири мільйони тонн зернових і зернобобових культур. Їхня середня врожайність, яка становить 56,1 центнера з гектара, дещо нижча від підсумкового минулорічного показника (57,5 ц/га). Однак фахівці звертають увагу на те, що нинішня врожайність кукурудзи, яка вже традиційно дає левову частку загальнообласного валу зерна (у згаданому чотиримільйонному намолоті на неї припадає фактично два з половиною мільйони тонн), на три центнери з гектара вища від тієї, що була минулоріч. При цьому качанисту в регіоні поки що зібрали тільки з 61 відсотка засіяних площ. Тож її доводиться косити і молотити разом із білими мухами...
На знімку:
останніми роками зерновий конвеєр Полтавщини
наповнюється переважно кукурудзою
Зрештою, останніми роками не тільки спеціалісти вже звикли до того, що "кукурудзяні жнива" з огляду на воістину "безрозмірні" площі цієї культури тривають і взимку, а подекуди навіть навесні. Якими будуть при цьому втрати селян, залежить від примх погоди. Вона сьогодні, звісно, не тішить аграріїв. Адже якщо на початку збирання вологість кукурудзи була такою, що зерно майже не потребувало досушування, то після останніх "виполіскувань" його просто на полях дощами та снігом без цього, зрозуміло, не обійтися. Водночас подорожчання енергоносіїв, необхідних для роботи таких сушилок, "з'їдають" істотну частку потенційних прибутків сільгоспвиробників.
Хоча, скажімо, провідні зернотрейдери краю, які досушують качанисту на своїх елеваторах, від цього тільки у виграші. Бо за доведення зерна до відповідних кондицій їм також "капають" грошики. Основним покупцям збіжжя сьогодні допікають інші проблеми. Чи не найболючіша серед них пов'язана з тим, що "Укрзалізниця" не забезпечує їх необхідною кількістю вагонів для вивезення зерна у порти. На Полтавщині добре пам'ятають, як іще колишній керівник уряду Арсеній Яценюк два роки тому, під час відвідин одного з тамтешніх елеваторів "Нібулону", обіцяв "прочистити" ті "тромби" на залізничних коліях, навіть привселюдно телефонував профільному міністру...
Однак відтоді фактично нічого не змінилося. І це при тому, що, як то кажуть, "під боком", у Кременчуці, простоюють величезні потужності Крюківського вагонобудівного заводу, основною продукцією якого були і залишаються саме вантажні вагони, зокрема й зерновози... Неважко здогадатися, що залізничники заробляють на перевезеннях зерна чималі кошти. Могли б заробляти ще більше, "видоюючи" такі потрібні їм на поповнення вагонного парку гроші з, м'яко кажучи, небідних зернотрейдерів. Замість цього вони скаржаться на те, що їм хронічно бракує і грошей, і вагонів... Чи таки розпорядливості й відповідальності?
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
Полтава.
