Все сталося у переддень 115-ї річниці з дня її народження, посеред білого дня. Якийсь чоловік збив з меморіальної дошки бронзове зображення жінки, раніше на тій же дошці збили зображення транспорту "Абхазія" та металеві літери...
Ольга Петрівна Джигурда сорокап'ятирічною була призвана із запасу на флот як лікар-хірург. Місце служби -- транспорт "Абхазія", який із понаднормовим завантаженням евакуював людей з оточеного Севастополя і доправляв нові підрозділи бійців з Новоросійська. І все під бомбами німецької авіації та по маршруту, який кишів морськими мінами. Зрештою "Абхазія" загинула, і мужня жінка надавала допомогу пораненим в підземному госпіталі Інкермана. Лише одним із останніх кораблів, якому вдалося вирватися із Севастополя в липні 1942 року, вона потрапила на Велику землю.
Працювала в госпіталях до 1949-го. Тоді й взялася за перо та написала три книги: "Теплохід "Кахетія" (так вона назвала загиблу "Абхазію"), "Підземний госпіталь" та "Тилові будні". Книги були не лише високо оцінені корифеями тогочасної радянської літератури О. Твардовським, О. Фадєєвим та іншими, а й перевидані мовами багатьох країн. Втім, обрана членом Спілки радянських письменників, Ольга Петрівна повертається 1949 року до Запоріжжя, де працює, як і до війни, лікарем-фтізіатром. І так до 80-річного віку...
У 1970 році Ольга Джигурда стала одним із перших Почесних громадян Запоріжжя. У 1986 році лікар, письменниця і просто мужня жінка померла. На будинку в проїзді Дружному, де вона проживала, було встановлено меморіальну дошку. У 1990-ті спочатку щезла бронзова "Абхазія", потім літери імені та прізвища заслуженого лікаря України, а тепер і барельєф. По всьому, що влада кивне в бік поліції, поліція -- в бік вандалів, а гранітна дошка, мабуть, і далі світитиме прогалинами замість зображення жінки, яка не лише принесла славу Запоріжжю, а й врятувала дуже багатьох людей.
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
