Коли у нашому селищі заговорить радіоточка? — таким риторичним питанням переймаються наші численні читачі. Подібне запитання може надійти з будь-якого куточка України. Сьогодні його нам адресувала, як вона сама підписалася, киянка поважного віку, учасниця Другої світової війни, інвалід Людмила Григорівна Колесникова. Дуже сподівається пані Людмила, що після оприлюднення інформації досить важлива тема набуде потрібного розголосу, а головне — проблему розв’яжуть. Та хоч би як того хотілося, а оптимізм пані Людмили розділити важко. І на те є низка причин... Про деякі з них і поговоримо.
Коли на київському Подолі заговорять динаміки-мовчуни?
— З подібним стикаються в усій Україні, — пише Людмила Григорівна, — однак не кожен повірить, що таке можливе у самій столиці, на древньому Подолі.
Далі переповідає сумну історію про те, що ще за часів підготовки до Євро-2012 у відділі капітального будівництва Подільської районної у місті Києві державної адміністрації розробили проект реставрації та ремонту забудови на Андріївському узвозі... — у назві документа ще багато розумних слів, але ми їх пропустимо, аби не заплутувати читача і самим не заплутатися.
Що за тим проектом реставрувалося, нам достеменно невідомо, а от те, що з травня 2012 року припинилося дротове мовлення на дванадцяти вулицях історичного Подолу, а саме: Андріївська, Андріївський узвіз, Покровська, Сагайдачного, Іллїнська, Зелінського, Борисоглібська, Братська, Набережно-Хрещатицька, Ігорівська, Контрактова площа, Боричів узвіз, є фактом очевидним і незаперечним. Мешканці району зверталися до Київської міської державної адміністрації з вимогою відновити радіомережу. Не раз і не два Людмила Григорівна особисто та її сусіди телефонували на урядову «гарячу лінію».
Контактний центр, як і годиться, передавав ті скарги на розгляд до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації — НКРЗІ, звідки акуратно надходили і — віддамо належне невтомності чиновників — продовжують надходити відписки, завізовані власноруч членом цієї комісії Віктором Лагошиним.
У квітні їх було дві. Нічого доброго чи обнадійливого! Знову про те — чому виникла проблема на Андріївському узвозі і про те, що, мовляв, операторові телекомунікацій ПАТ «Укртелеком» «направлено відповідний запит» і що «за планом облаштування нової мережі передбачено роботи з реконструкції, а відповідна документація вже, нібито, погоджена з оператором».
Після чергового — вже четвертого — звернення на «гарячу лінію» пані Людмила отримала листа, підписаного вже самим Головою НКРЗІ Олександром Животовським, який замість того, щоб відкрити громадянам-прохачам сумну істину, що склалася навколо ПАТ «Укртелеком» узагалі, про дротове мовлення, зокрема, та про те, що, скоріше за все, найближчим часом не варто очікувати чуда; лукавить і вдається до улюбленого прийому чиновників, умикаючи, даруйте... розгубленість, мовляв, згідно з Законом України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання якщо перше вирішено по суті. І наостанок погрожує, що у разі подальшого надходження листів від пані Людмили з тих самих питань, вони не розглядатимуться.
А Людмила Григорівна у розпачі вигукує: «А що, пане Животовський, вирішено по суті? Доведіть мені та мешканцям Подолу, що нарешті заговорили-таки динаміки-мовчуни! Що подоляни вже можуть слухати дротове радіо!
Втратою більше, втратою менше...
Не можемо не погодитися з пані Людмилою. Але чомусь здається, що у поважній установі, якою є НКРЗІ, знають і повинні були б відверто говорити співгромадянам про те, що з деякого часу ні у НКРЗІ, ні будь-де інде вже не мають жодного впливу на «Укртелеком», який, по-суті, залишається власником вітчизняної дротової радіотрансляційної мережі, по-перше, і жодним чином не підпорядковується державі. Це, по-друге.
Те, що роздержавлення ПАТ «Укртелеком» почалося ще 2010 року, не може бути таємницею для чиновників із НКРЗІ. І той факт, що у березні вже досить віддаленого 2011-го Фонд держмайна України продав понад 90 відсотків акцій компанії ТОВ «ЄСУ» — «дочці» одного з австрійських інвестиційно-фінансових консорціумів за більш як 10,5 мільярда гривень, теж ніхто не намагався утаємничити. Угоду завершили за два місяці. А менше ніж за два роки 100% «ЄСУ» придбано кіпрською компанією «Epіc Telecom Іnvest Ltd». Про сумну історію втрати державою контролю над «Укртелеком» може дізнатися кожен допитливий співгромадянин, варто лише зазирнути у мережу Інтернет.
Один цікавий документ
У пошуках істини натрапили ми на досить цікавий документ Національного інституту стратегічних досліджень, датований далеким уже 2012 роком і озаглавлений «Стан інфраструктури українського проводового (так у оригіналі) мовлення та можливі шляхи його модернізації». Серед іншого, дослідження переконує, що дротова інфраструктура може бути джерелом забезпечення населення сільських та віддалених районів доступом до мережі Інтернет, телебачення, систем екстреного оповіщення та «тривожної кнопки». І ще багато чого, але, оскільки держава втратила контроль над інфраструктурою, все це сьогодні видається неспроможним і несуттєвим.
Радіоточки функціонували у системі трьохпрограмного мовлення... в абсолютній більшості з них була можливість прослуховування першої програми без підключення приймача до електромережі, що зберігало для абонентів найважливішу перевагу системи — її енергонезалежність.
Середній темп зменшення кількості радіоточок в Україні —майже 100—120 тис. щоквартально. Згідно з офіційною позицією ПАТ «Укртелеком», воно зазнає збитків від надання послуг телеграфного зв’язку та дротового мовлення. До об’єктивних проблем мережі відносять застаріле обладнання, модернізація якого теоретично можлива, але ще у 2008 році у департаменті технічної експлуатації телекомунікаційних мереж ВАТ «Укртелеком» називали орієнтовну ціну такої модернізації — 3 млн. грн.
Водночас, крім об’єктивних чинників, що призводять до зменшення кількості радіоточок, додається і частина суб’єктивних, на які звертають увагу представники громадськості: небажання диспетчерів приймати виклик щодо пошкодження радіопроводки, спроби у випадку пошкодження дротів заміни дротового радіо ефірним. Серед проблем, що зменшують загальну кількість абонентів дротового мовлення можна згадати і міжвідомчі протиріччя, що призводять до відключення цілих міст від мережі...
Можна було б і далі цитувати документ, але гадаємо, читачеві вже зрозуміло, що ніхто відновлювати та підтримувати у належному стані комунікації дротового мовлення не збирається. Про це свідчить дослідження, процитоване нами, та й лист, що його цілий місяць виношували й складали у НКРЗІ!
Іван киває на Петра...
І от маємо! На наш № 42 від 08.09.2016 їхній № 06/20-5905/К-5309 від 11.10.2016. Дві сторінки тексту ні про що. Цитування Закону України «Про телекомунікації» в частині відповідальності операторів та провайдерів телекомунікацій, «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг...» І — нарешті, насамкінець — суть. Але і те дослівно цитувати не будемо — шкода газетної площі. Скажемо, що спочатку перелічено всі 12 подільських вулиць де пошкоджено комунікації.
Далі таке: «...Для розгляду Вашого звернення відповідно до законодавства про телекомунікації та в межах повноважень НКРЗІ до оператора телекомунікацій ПАТ «Укртелеком» було направлено відповідний запит...
оператор повідомив, що... замовником реконструкції Андріївського узвозу комунальним підприємством «Інженерний центр» були виконані лише роботи по демонтажу лінії радіомовлення (але ж це і так відомо зі скарги!)...
Цитуємо далі: «... програмою економічного та соціального розвитку Києва на 2016 рік фінансування робіт з реконструкції Андріївського узвозу не передбачено. Роботи з відновлення мережі... радіомовлення в цьому районі міста будуть виконані при виділенні коштів з бюджету міста на цей вид робіт... за період відсутності радіомовлення абонентна плата за користування Вам не нараховується... споживачі... мають право на оскарження неправомірних дій операторів... шляхом звернення до суду...»
Як то кажуть, коментарі зайві. Бо між рядками тієї відповіді читається цілковита байдужість і незацікавленість у розв’язанні проблеми... Укотре вже відмахнулися як від набридливої мухи. Залишається чекати чуда? Тим часом до редакції надходять усе нові листи із різних куточків України про незадовільну роботу дротової радіомережі.
МОВОЮ ЦИФР
На момент розпаду Радянського Союзу — на території УРСР налічувалося — 19 млн. радіоточок. У 2006 році їх було вже 6 млн., у 2008 — 4,7 млн., на початку 2012 року — 2,3 млн., а станом на 3-й квартал 2012 року — трохи менше 2 млн. одиниць.
Мережа дротового радіомовлення ПАТ «Укртелеком» станом на 01.01.2012 року охоплювала понад 12,4 тис. населених пунктів. Загальна протяжність ліній радіофікації становила 348,1 тис. км, з них майже 200,6 тис. км — повітряні лінії, в тому числі 162,1 тис. км на опорах ЛЕП та 109,9 тис. км — кабельні лінії. Початок вводу в експлуатацію основної частини обладнання дротового мовлення та ліній радіофікації — 70-ті роки.
P. S.
Подумалося, що картина буде неповною, якщо ми обійдемо увагою позицію філії Національної телекомпанії України «Центральної дирекції «Українського радіо» та ВАТ «Укртелеком», яких запрошуємо до обговорення теми у найближчих номерах «Голосу України».
Мал. Миколи КАПУСТИ.
