Поки «держава думає», люди вирішують проблему самотужки
І кияни, які живуть біля сміттєспалювального заводу «Енергія», і мешканці сіл, що примикають до смітників, розташованих у всіх областях країни, хочуть одного — безпечного життя. Щоб не було пожеж на полігонах побутових відходів, які цьогоріч кілька разів спалахували в Миколаївській, Львівській областях, біля Полтави й Києва, викидів отруйного рідкого фільтрату, що утворюється в смітниках через розкладання відходів і потрапляння дощу та снігу, без смороду, без збільшення кількості захворювань дихальної системи й випадків онкології. Жителі багатьох населених пунктів країни вимагають закрити звалища й припинити стихійне вивезення сміття в ліси, яри, кар’єри. А ще дуже часто в багнети сприймають наміри влади будувати сміттєспалювальні або сміттєпереробні заводи. Але куди відвезти сміття?
Сміттєпереробні заводи потрібні країні як... повітря
— Щоб зберегти здоров’я людей і довкілля, відходи потрібно не вивозити під сусіднє з містом сіло, а переробляти, — коментує ситуацію, що склалася в країні, голова «Київспецтрансу» Андрій Гущинський. — В українську землю щорічно лягають 15 мільйонів тонн відходів, тільки під Києвом — один мільйон двісті тисяч тонн! Гори сміття ростуть із року в рік, і переважно — на несанкціонованих звалищах. Київ ще в трохи кращій ситуації, оскільки тут працює єдиний на всю Україну сміттєспалювальний завод, відбувається роздільне збирання сміття, найціннішу сировину відбирають, на полігони № 5 і № 6 не потрапляють великогабаритні відходи — деревина, холодильники, старі меблі і так далі. Полігони будували давно, але за прийнятним на той час проектом — із дренажами, з розділювальними та захисними екранами й насосною станцією, для відкачування отруйного фільтрату, щоб не переливався, також працюють насоси й станція його очищення, шари відходів навіть іноді перекривають плівкою й інертним ґрунтом. Тому під Києвом ситуація якось контролюється. Пожежі неминучі на звалищах тому, що сміття гниє й виділяється «полігонний газ», який на 50 відсотків складається з метану. Якщо його не відкачувати — будуть пожежі, а їх дуже складно гасити, адже газ горить у всіх шарах тіла смітника, як це було біля села Грибовичі під Львовом.
— Ситуацію можна змінити, якщо впровадити плату за переробку сміття, — переконаний так само, як і його колеги в різних областях України, директор комунального підприємства «Київкомунсервіс» Євген Русін. — Не за вивезення і захоронення, а саме за переробку. Ця невелика плата в усьому світі додається до вартості товару. Наприклад, до ціни пластикової пляшки плюс 15 копійок. У Європі кожен житель щомісяця платить у перерахунку на наші гроші майже 70 гривень за переробку відходів (переважно це упаковка). Більше платять за утилізацію ті, хто більше купує. Слід пам’ятати, що вивезення на смітник — не утилізація, а захоронення відходів, яке шкодить довкіллю й людям, котрі мешкають поряд із полігонами. Держава, зібравши податок на утилізацію сміття, повинна буде розподілити його серед місцевих громад пропорційно кількості їх членів. Київ, наприклад, одержить більше й побудує собі заводи з утилізації, невеликі громади і їхні міста-сусіди зведуть таке підприємство в складчину. Це спрощене пояснення. Треба знати, що самі по собі підприємства з переробки сміття нерентабельні в усьому світі й кінцевий продукт не покриває навіть вартості встановленого на них обладнання — не винайшли ще такої технології. Тому заводи будують інвестори, а громадяни постійно потроху платять за порятунок від смітників, отруйних випарів, забруднення повітря. Тому ситуацію потрібно змінювати, ухвалювати закони, впроваджувати плату за переробку твердих відходів і займатися ліквідацією звалищ у країні. На це підуть роки, за цей час гори сміття ще більше виростуть. У Верховній Раді зареєстровано кілька законопроектів, які допоможуть розв’язати «сміттєву» проблему.
— Києву потрібно не менше п’яти сміттєпереробних заводів, щоб більше не складувати відходи. Треба ще й максимально підвищити штрафи, внести зміни в закони, щоб «сірі перевізники» сміття не вивозили його на стихійні звалища, — каже Євген Русін. — Нині у столиці тільки п’ять відсотків відходів потрапляють на сортувальні лінії, а основними сортувальниками є безхатченки, які відбирають найціннішу вторсировину просто зі сміттєвих баків біля житлових будинків.
Кондомініуми, житлокооперативи й ЖЕКи можуть робити гроші на непотребі
— У місті діє 700 приймальних пунктів підприємства «Київвторресурси», де досить охоче не тільки приймуть макулатуру, метал, скляний посуд і пластмасу в безпритульних, а й заберуть відсортоване сміття в кондомініумів, житлово-будівельних кооперативів і навіть ЖЕКів, готових налагодити роздільне збирання відходів. А найцікавіше, що вони за це ще й заплатять, — розповідає фундаторка екопідприємницького проекту «Зелений птах» киянка Вікторія Норенко. — У нас — звичайна багатоповерхівка в центрі міста. У тому, що наше сміття — це товар і будинок може заробляти на відходах гроші для своєї ж користі, люди переконалися давно.
Математика тут проста. Виходимо з того, що фактично наші мешканці продукують 52 кубометри відходів, за їх вивезення і захоронення на полігоні кожного кубометра потрібно заплатити по 54 гривні. У смітті — майже 30 відсотків картону й паперу, 10 відсотків скла, більше 50 відсотків пластикових відходів — пляшки, пакети, які тепер також беруть в утиль по 1,5 гривні за кілограм, а потім роблять із них гранули, ламінована упаковка. Є невеликий відсоток текстилю (лахміття). Усе це ми самі збираємо в окремі закриті контейнери, досортовуємо непотріб, який залишився, і здаємо як вторресурси. Будинок одержує за них майже 2450 гривень на місяць, до того ж, зменшується обсяг сміття, за яке потрібно заплатити, щоб вивезти на звалище, тобто — заощаджуємо на вивезенні.
— У нас 21-поверховий будинок, але сміттєпровід заварили одразу ж після заселення, а приміщення на першому поверсі — сміттєприймальник — чистеньким здали в оренду, — каже голова кондомініуму «Симоненка, 2-А» міста Бровари Андрій Саук. — Усі мешканці виносять відходи на вулицю, сортують їх по різних контейнерах. Досортовує сміття наш двірник, бо якщо якісно це зробити, більше заплатять. При цьому частину відходів він забирає собі, до нього окремо від нас приїжджають приймальники й платять гроші. Такий у нього приробіток. А решту розфасованого по різних мішках сміття в нашого будинку купують на переробку Броваривторресурси. Я знаю, що дуже активно в Київській області працює й Обухіввторресурси. Мій досвід як глави ОСББ показує, що продавати відходи дуже вигідно. Виручені кошти ми вкладаємо й у благоустрій, і в інші поточні потреби.
Мотивувати людей розділяти відходи виявилося нескладно, особливо дітей і молодих людей. Молодь швидше розуміє, що держава — це вони самі, і про свою країну треба дбати, а не вимагати «дай!», «ти зобов’язана!», так само вони розуміють, що вільної території під складування сміття немає, й помирати від онкології, живучи поруч із полігоном, ніхто не хоче. От у нас недалеко від Броварів є село, то там мешканці нещодавно зібрали з його території й околиць усе скло у вантажівку, привезли в пункт приймання й виручили 800 гривень.
Тим часом у Києві хочуть перейти до нового способу збирання сміття у дворах житлових будинків — підземного. Про це говорить міський голова Віталій Кличко, наводячи приклад західних країн. Контейнери для відходів перебуватимуть у заглиблених у землю бункерах, що закриваються кришками. Це надасть територіям біля будинків більш естетичного вигляду. Двірникам доведеться очищати бункери від розсипаного сміття так само, як нині вони прибирають територію після приїзду сміттєвозів. Уже навесні майбутнього року сто сміттєвих баків, заглиблених у ґрунт, розмістять у центрі міста, наприклад, біля Золотих воріт. На поверхні будуть лише звичайні урни, під якими розташують більші контейнери.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
