Саня Сарабун — позивний «Вінниця», боєць нашого батальйону. 2014-го, у віці 35 років, записався добровольцем у батальйон «Донбас». При виході з оточення під Іловайськом був тяжко поранений — пострілом із великокаліберного кулемета роздробило ногу. Потрапив у полон, а через три дні його обміняли на російських військовополонених. Ногу довелося ампутувати. Після госпіталю в 2015 р. на протезі повернувся в батальйон «Донбас-Україна» ЗСУ. За його словами, тут він почувається повноцінною людиною, тут його не вважають калікою. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нині демобілізувався й живе в Могильові-Подільському, займається волонтерською діяльністю та збирається одружитися.
Позивний «Бугор» — Толя Горбенко
Доброволець, Герой і просто чарівна людина. З перших днів у батальйоні, пройшов Іловайськ і все, що було після. За знищення ворожої бронетехніки нагороджений орденом «За мужність» і багатьма медалями. Влітку 2016-го під Мар’їнкою підірвався на міні, понад 20 осколків у тілі. Вижив, незважаючи на прогнози лікарів, на жаль, обидві ноги довелося ампутувати.
Дорога в інше життя
...За спиною наша вогнева позиція — траншея поперек дороги, колоди та мішки з піском, з яких стирчить великокаліберний ствол, над усім цим — прапор України. Дуже життєстверджуюча картина. Обертаєшся назад і бачиш дорогу, що йде за обрій, що йде кудись в інше життя, з машинами на асфальті й дротами на стовпах, там люди... Дивлячись туди, переконуєш себе, що вони пам’ятають про нас...
Юрій ВЕЛИЧКО, молодший сержант 46-го Окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна».
Фото автора.
