У Карпатах випав сніг. І хоч внизу, біля підніжжя гір, проливні дощі розмивають білий покрив лісу, перетворюючи струмки і ріки на ревучі потоки, на високогір’ях міцно зачепилося сніжне покривало.
А це значить, що для лісових звірів настає нелегка пора.
— Наші лісівники ще з ранньої осені заклали непоганий запас кормів для всілякої звірини, — каже директор Ясінянського лісомисливського господарства Василь Теличук. — Олені, кози, інші травоїдні мають у своєму розпорядженні сотні копиць сіна. Кабанам заклали у засіки топінамбур та інші овочі. Тож, незважаючи на фінансові труднощі, тварин не залишимо у біді. А щодо хижаків...
— З ведмедями ми ладнаємо, — включається у розмову головний мисливствознавець господарства Андрій Климпотюк, нещодавно нагороджений високою всеукраїнською нагородою за відмінне ведення мисливського господарства. — Ведмедів ми ретельно оберігаємо, це, так би мовити, делікатна звірина, вона ніколи не вбиває зайвого, того, що їй не потрібно для втамування голоду. А от вовки... Вони нищать усе, що трапляється по дорозі. А його щоденний шлях — це 60—70 кілометрів густого лісу, саме там ховаються олені, кози, кабани.
Андрій показує фотографії, де вовки потрошать одразу кілька оленів.
— Усіх же вовки не з’їдять, — веде далі він, — але живими не залишать не тільки оленів чи кабанів, а й овець, домашніх собак — кажу ж, усе, що зустрінуть у дорозі. Бувало, вони за ніч нищили по 50 овець. Горло перегризуть — і пішли далі. От нам, знаючи про делікатність питання з приводу вовків, їхній захист природолюбцями, доводиться наводити лад. Наука свідчить, що для санітарної чистки від хворих тварин 10—15 вовків на території нашого господарства абсолютно достатньо. Вони ж заходять із території Румунії цілими сотнями. То що накажете робити? Там з ними борються, а до нас сплавляють цілі зграї. Та якби ми з ними не боролися, у лісі не лишилося б жодного оленя.
— А браконьєрство? — запитую. — Як із ним наводите лад?
— Ну, з цим ділом у нас набагато краще, — відповідає Андрій. — Не тільки єгері, яким належить по службі з ними боротися, а й фактично всі мешканці навколишніх сіл, не вважайте за красиві слова, стали стіною проти любителів незаконного полювання. У Ясіні, Лазещині, Чорній Тисі, інших селах уже давно працюють, і досить ефективно, постійні рейдові бригади. А люди ж знають, хто в їхніх селах має зброю, хто схильний до браконьєрства і хто що стрілив — шила в мішку не сховаєш. Працюємо тісно і з правоохоронними органами. Та й свідомість у нас — за інших не розписуватимуся — стала зовсім іншою.
Головний мисливствознавець достеменно знає своє господарство. Нині, каже він, у його гірських лісових масивах є 238 оленів, 77 кабанів, 294 козулі, 5 ведмедів, понад 16 червонокнижних рисей, 13 лісових котів, 117 глухарів, 54 тетеруки.
Із цим господарством успішно справляються досвідчені, сильні, як каже Андрій, єгері Михайло Глушманюк, Іван Голощук, Ярослав Дячук та інші.
Щоб вони затишно почувалися в лісі, для них звели мисливські будиночки, забезпечили усім необхідним для тепла і харчування. Там же збираються і мисливці, які одержали за добру охоронну роботу ліцензії на відстріл оленів та кабанів. А що ж, каже Андрій, віддають перевагу тим, хто бере активну участь у відродженні і зберіганні фауни, надає лісівникам спонсорську допомогу.
Та не тільки охороною й зберіганням займається лісомисливське господарство. Нині тут узялися за розбудову доріг, туристських маршрутів, за відновлення гірських стежок, якими колись мандрувала ціла історія, багата історія цього краю.
І вже геть новітні справи. Колись гірські ріки і потічки кишіли тут райдужною фореллю. За післявоєнні роки це діло занепало. І ось нині керівники лісомисливського господарства енергійно взялися за відтворення рибних угідь краю. Тільки цього року в районі Козьмещика, в річках Лазещина, Чорна Тиса та інших, було зведено десятки перепадів для прихистку форелі. Водночас випущено в ріки сотні тисяч мальків цієї гірської риби. Тож невдовзі відновиться в Карпатах рибальство — на радість туристам і місцевим риболовам.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
