Відбувся ХІV з’їзд Українського союзу промисловців і підприємців. На ньому зібралися представники практично всіх основних об’єднань промисловців, підприємців і роботодавців нашої держави. Саме це дало можливість наблизитись до нового рівня діалогу між державою і громадянським суспільством, державою і бізнесом. Промислова спільнота, яка об’єднує в своїх лавах майже 100 тисяч підприємств, компаній, асоціацій, працює на рівноправних прозорих умовах, без проявів всередині нездорової конкуренції, з розумінням того, що в усіх одна мета — створення умов для розвитку України як сучасної конкурентоспроможної держави. І саме це, мабуть, є головним підсумком з’їзду.
Одним з його завдань був ретельний, деполітизований аналіз соціально-економічної ситуації у країні. Виходячи з офіційної статистики, ВВП України за перше півріччя зріс на 0,1%, за підсумками року очікується близько 1%.
По суті зростання мінімальне, в минулому році спад ВВП становив 10%, у 2014-му — 7%, тобто 17% за два роки.
Рівень ВВП порівняно з 1990 роком сьогодні — близько 62%. Це, на жаль, сумний показник. З усіх держав світу поруч із нами лише Молдова (71%) і Грузія (85%). У 2005 році ВВП дорівнював 84 млрд. грн., у 2015-му — 90 млрд. грн. Тобто, за десять років зрушень майже не відбулося, хоча весь світ йде вперед.
Структуру економіки краще всього вивчати за структурою експорту, який, до речі за 8 місяців поточного року знизився на 9%, при цьому база минулого року була мінус 27—28% до 2014-го. Тут близько 41% — продукти АПК з дуже низьким рівнем доданої вартості (зерно, кукурудза, ріпак, м’ясо птиці, мед); 25—27% — продукція гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості. Виходить, майже 70% нашого експорту — сировина. Це не є ознакою сучасної модернізованої економіки, це шлях назад у сенсі розвитку, перспектив. Крім того, сировинний експорт постійно перебуває у зоні ризиків через коливання попиту і цін на світових ринках. У цьому році завдяки напруженій праці селян ми прогнозуємо рекордний врожай — 62—63 млн. тонн. Але фінансовий результат буде на 8—10% гірший, ніж у минулому, саме через коливання цін. Це ще раз підтверджує доведену світом істину: держава з сировинною структурою економіки не може досягти високих темпів розвитку, гарантувати громадянам найкращу якість життя. Необхідно максимально відновлювати промислову політику, без цього Україна втратить перспективу зайняти гідне місце в світовому розподілі праці.
Зупинити деіндустріалізацію
Нам неодноразово доводилося говорити про загрозу деіндустріалізації держави, втрати потужних наукоємних, технічно складних сфер, починаючи з ракетно-космічного комплексу, авіабудування, кораблебудування, транспортного, енергетичного машинобудування тощо.
У жалюгідному стані перебуває легендарний «Південмаш». Зрозуміло, що 80% його ринку формували замовлення з пострадянського простору, в першу чергу з Росії. Відбулася трагедія на сході, ринки зникли. Але чи була спроба урядовців хоча б нараду провести щодо ситуації на підприємстві, розглянути її у РНБОУ, бо це ж національна безпека? По суті ми сьогодні можемо втратити свої позиції на ракетно-космічному світовому ринку, куди повернутися не вистачить ні сил, ні коштів. Необхідно діяти, шукати вихід, найти можливість зберегти кадрове ядро, отримати шанс для поступового відродження.
Скільки проблем принесла так звана тарифна політика... Запитання одне: де техніко-економічні розрахунки напередодні чергового підвищення тарифів на електроенергію, транспорт? Де прогноз, як вони вплинуть на конкурентоспроможність економіки, як це корелюється з платоспроможністю споживачів? Це ж дуже серйозні й ризиковані речі...
Ось приклад — ми тепер не виробляємо в Україні первинний алюміній, ЗАЛК зупинено. Чому? Я сам у 2001 році, будучи прем’єр-міністром, підписував постанову з чіткою кореляцією тарифів для підприємств з високим рівнем енергоємності з причин особливостей технології. Впроваджений механізм дозволяв міняти тарифи відповідно до коливання світових цін. Завод успішно працював, виробляв продукт, який вкрай потрібен вітчизняній промисловості. Але постанову скасували, завод зупинений, алюміній доводиться імпортувати.
Нині на грані такої ситуації — сфера феросплавів. Вітчизняні заводи могли б забезпечити власний господарський комплекс та працювати на експорт. Але їх зупиняють тарифи на електроенергію. У нас є свої пропозиції, ми спеціально підписали угоду з Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У найближчий термін спробуємо знайти оптимальне рішення.
Аналогічно — транспорт. Керівництво Міністерства інфраструктури та Укрзалізниці публічно заявляють — катастрофа, пасажирські вагони зношені на 89%, локомотиви — на 93%, зерновози — під 90%... Водночас сфера українського транспортного машинобудування абсолютно не завантажена, в 2015 році падіння виробництва тут становило 80%. Жодної програми, в тому числі — державно-приватного партнерства, залучення зовнішнього фінансування задля оновлення рухомого складу Укрзалізниці немає. Це неприпустимі речі, бо Україна є транзитною державою, у нас унікальні можливості з перевезень, транспортної логістики, обробки, транспортування вантажів усіма видами транспорту і перевантаження з одного на інший. Те саме — на морському транспорті. Через вітчизняні порти в рік проходить в середньому 47 млн. тонн вантажів, із них тільки 7 млн. під українським прапором. Немає потужних суден, але є міцна сфера суднобудування, є традиції і поки що кадри. Незабаром не буде...
Одні з найбідніших у Євразії
Величезною загрозою для країни стало безпрецедентне падіння платоспроможності громадян і внутрішнього ринку. Закони економіки діють незалежно від назви держави. Нема платоспроможного попиту — не буде стимулів для виробництва продукції, послуг, в тому числі для реінвестування. Середня заробітна плата в Україні станом на серпень 2016 р. становить 5202 грн., це близько 200 доларів; мінімальна — 1450 грн. За соціальними стандартами ООН, межею бідності вважається 150 доларів на місяць. Отже, виходить, що до 80% населення України перебуває на межі бідності. Це не популістські політичні висновки, це реалії. З урахуванням тарифів, особливо на енергоресурси, ЖКГ тощо держава стала однією із найбідніших на Євразійському континенті.
Як наслідок — маємо величезні проблеми не тільки з точки зору рівня життя, а й для ментальності людей, бо в умовах боротьби за виживання про самовдосконалення, високі моральні, ідеологічні стандарти говорити марно. Генрі Форд сказав, що демократія починається, коли людина отримує 15 доларів на годину. В нас немає 15 гривень... Це дуже серйозний ризик рівня національної безпеки, це ментальні зміни, які потім складніше подолати, ніж створити умови розвитку економіки.
Опитування підтверджують, що тільки 1% громадян України вважає себе середнім класом. У Польщі, Франції, Німеччині від 40 до 80% ВВП формує малий і середній бізнес, і відповідно — від 40 до 80 % населення — це середній клас, який забезпечує стабільність держави, платоспроможність внутрішнього ринку, робочі місця. Без середнього класу в нас не буде демократичної, конкурентоспроможної держави.
На цьому фоні дуже загрозливими є тенденції втрати трудового потенціалу країни. Так, у Польщі в 2015 р. працювало близько 1 млн. громадян з українським громадянством, і, за підсумками 2016 р., РП готова прийняти ще мільйон. Там середня заробітна плата наближається до 1000 євро. В Угорщині ухвалили рішення працевлаштувати 350 тис. українців. Аналогічно Словаччина, держави Балтії. Водночас Україна за останні декілька років щорічно втрачає близько 200 тис. населення (не з причин міграції), це друге місце з кінця в світовому рейтингу. Останні — воюючі держави Центральної Африки.
Мусимо сказати, що в країні зростає криза управління. Раніше ми говорили про прояви деградації інститутів влади, кадрової політики, нині доводиться констатувати кризу управління, за якою може настати втрата контролю над процесами в державі. Треба шукати рішення, і в тому числі через якість діалогу, який ми пропонуємо уряду, парламенту, Президенту. Сьогодні він потрібний не лише для того, щоб разом формувати розумні правила гри — але щоб через нашу професійність, експертний потенціал компенсувати відсутність необхідної професійності, досвіду в інститутах влади. Тому наш діалог набуває великої значущості.
Крім кризи управління, дається взнаки відсутність стратегій і програм розвитку. По суті, в державі немає жодної програми, яка відповідає своєму статусу — має законодавчо-нормативне забезпечення, ресурси, терміни, відповідальних, супроводжується моніторингом тощо.
Промислова спільнота діє
Що ми робимо в цих умовах? Я дуже вдячний нашим колегам з об’єднань, організацій промисловців, підприємців, роботодавців, Ради підприємців при КМУ, які разом із нами поступово починають на основі спільного бачення загроз і ризиків консолідувати дії, домагатися діалогу більш високої якості між державою, владою і громадянським суспільством.
Є певний шанс у тому, що нині створений Національний комітет України з розвитку промисловості під головуванням Прем’єр-міністра. Саме комітет покликаний, залучаючи експертів, фахівців усіх галузей, вийти на сучасний рівень промислової політики, створити умови індустріального інноваційного розвитку, без чого в нас просто немає майбутнього.
ХІV з’їзд УСПП ухвалив рішення відкрити постійний офіс українського бізнесу УСПП у Верховній Раді України. Офіс призначений для постійних комунікацій, експертиз, просування проектів, доведення їх до відповідних законодавчих рішень. Маю надію, що це дасть шанс вирішувати проблеми промисловості більш ефективно.
На з’їзді одноголосно була схвалена оновлена Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу. Ми взяли все краще, що є у розробках галузевих об’єднань Антикризової ради, додали значну частку пропозицій із плану модернізації України, розробленого Федерацією роботодавців України. Документ набув вигляду консолідованої позиції українського бізнесу — системної, багатопланової, актуальної, хоча й залишається відкритим для доповнень і нових ініціатив.
Зупинюся на нових положеннях Антикризової програми.
Нас дуже турбує ситуація у банківській системі. Пропонуємо в максимально стислий термін заслухати звіт НБУ перед Президентом, Верховною Радою України, урядом, діловою спільнотою. У ході підготовки звіту ми готові передати наші аналізи, пропозиції, оцінки. На наш погляд, така доповідь буде максимально корисною для України, збільшить довіру наших партнерів.
Другий блок пропозицій — фіскальна система. Вже два роки поспіль, незважаючи на декларації Президента, Національної ради реформ, податкова реформа зривається. І не тому, що нам не вистачає розуму чи інтелекту, тут криза управління, відсутність сконсолідованих дій між гілками влади, коли на виході з’являються, на жаль, косметичні рішення, які не покращують, а іноді навіть погіршують ситуацію в податковій системі.
Ці питання необхідно вирішити вже до завершення поточного року. Верховна Рада повинна прийняти зміни і доповнення до Податкового кодексу. Реальному сектору економіки треба забезпечити прозоре відшкодування від’ємного сальдо ПДВ, повернути авансові платежі податку на прибуток, яких накопичено близько 1,5 млрд. грн., а це обігові кошти підприємств. Вимагаємо навести лад у системі електронного декларування ПДВ.
Наполягаємо на прискореній амортизації, це дуже важливо з точки зору оновлення основних фондів, запровадженні стимулів для модернізації виробництв, започаткуванні діяльності індустріальних, технопарків.
Однозначно — будемо й далі працювати, в тому числі через наш офіс у парламенті, щоб домогтися персональної відповідальності посадових осіб фіскальної, митної служби, які своїми діями завдають шкоди підприємствам. Заморозили рахунок, зупинили виробничу діяльність, доводять підприємство до банкрутства так, що власники вимушені переносити своє виробництво в сусідню державу — нехай відповідають у межах завданих збитків.
Оборонно-промисловий комплекс. На жаль, до сьогоднішнього дня у країни, яка бореться з агресором, вимушена захищати свою територіальну цілісність, не має державних програм розвитку Збройних Сил та оборонно-промислового комплексу. Відсутні й конкретні програми з виробництва спецтехніки і зброї, які повинні бути взаємопов’язані з першими. Величезні ресурси, передбачені воєнним бюджетом, ідуть на закупівлю комплектуючих по імпорту, ремонт, однак у країні немає чіткого бачення з оборонного замовлення. Його потрібно затвердити мінімум на три роки, бо це продукція з довготривалим циклом. Це дуже серйозно могло б задіяти конструкторський, технологічний, кадровий потенціал держави, зробити нашу армію справді міцною.
Підтримка малого та середнього бізнесу
В Антикризовій програмі постає завдання збільшити кількість робочих місць у країні шляхом цілеспрямованої підтримки малого та середнього бізнесу. Саме тому УСПП разом із ПриватБанком започаткував програму «Україна — країна успішного бізнесу». Ця програма, яка на основі державно-приватного партнерства, соціальної відповідальності великого бізнесу має можливості створити в Україні мінімум один мільйон робочих місць.
Проведені загальнонаціональний форум, потужний форум у Києві, де ініціативу повністю підтримано та на здешевлення кредитів під створення робочих місць спрямовано 10 млн. грн. На київському форумі ми разом із головою КМДА В. Кличком підписали звернення до усіх керівників міст країни приєднатися до програми, включити механізми здешевлення кредитів, які банки виділяють для підтримки самозайнятих, представників малого та середнього бізнесу.
Отже, підіб’ємо підсумки. Важливо, щоб влада почула, що в Україні є єдина позиція вагомої частки громадянського суспільства, структур, які формують ВВП і створюють робочі місця. Ми готові разом з урядом виконати цю програму чи продовжити дискусію з конкретних сегментів і знайти ще конкретніші збалансовані рішення.
У промислової спільноти є жорстка вимога до уряду, Президента, парламенту країни. Досить ходити по світу з простягнутою рукою за черговим траншем, треба самим займатися своєю національною економікою, її промисловістю. Україна володіє височезним інвестиційним, промисловим, технічним, кадровим, природним, географічним потенціалом. І вихід повинен бути знайдений не за рахунок зростання державних боргів, а за рахунок зростання кількості робочих місць, ефективності, конкурентоспроможності національної економіки. Інших сценаріїв просто не існує.
Анатолій КІНАХ, голова Антикризової ради громадських організацій, президент УСПП.
