Державну пенітенціарну службу ліквідують. Усі її функції перейдуть до Міністерства юстиції. Які зміни відбуваються у системі служби виконань покарань, чого можна очікувати від них?


На запитання «Голосу України» відповідає Михайло Дзюдзь (на знімку), який за результатами конкурсного відбору оголошений переможцем на посаду начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

 


— Михайле Семеновичу, ви шість років очолювали управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області. Зараз коло ваших обов’язків розшириться. Яких змін очікуєте?


— Ми проходимо стадію реформування, яку започаткувало Міністерство юстиції. Центральний апарат пенітенціарної служби ліквідований. На базі 24 обласних управлінь буде створено шість міжрегіональних управлінь із виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, — розповідає Михайло Дзюдзь. — На базі Львівської області діятиме Західне міжрегіональне управління, до складу якого ввійдуть підрозділи, що базуються в шести областях: Львівській, Тернопільській, Рівненській, Волинській, Івано-Франківській та Закарпатській. Міністерство юстиції підбирає керівників шляхом конкурсного відбору. Зміни відбуваються з метою оптимізації та економії коштів, бо останніми роками кількість засуджених зменшилася вдвічі. В Україні майже 62 тисячі осіб перебуває в установах виконання покарань. Це позитивний крок, адже можна спрямувати вивільнені кошти на поліпшення умов в установах виконання покарань, на підвищення зарплат наших працівників.


— Яких змін слід очікувати?


— Повноваження міжрегіональних управлінь розширять, оскільки обласних управлінь більше не буде. Це додасть відповідальності, але ми спроможні виконати поставлені завдання.


Серед очікуваних змін — створення служби пробації. Міністерство юстиції підготувало дуже вдалий закон про цю службу. Будуть впроваджені нові методи роботи із засудженими, які не перебуватимуть у місцях позбавлення волі. Служба пробації займатиметься особами, які отримали покарання без обмеження волі — випробні терміни, громадські роботи, заборона займатися певними видами професійної діяльності. Наприклад, засудженому судді заборонено займатися суддівською діяльністю. За цим стежитиме служба пробації.


Крім того, представники цієї служби виступатимуть у судах із доповідями, в яких характеризуватимуть підозрюваного, позитивно чи негативно. Офіцер служби пробації стане учасником судового процесу, який підтверджує обвинувальний вирок і несе відповідальність за підсудного у разі призначення йому альтернативного покарання.


Аналіз досвіду європейських країн показує, що в більшості з них виконання альтернативних покарань покладено на спеціалізовану державну службу, яка знаходиться поза поліцією та в’язницею — службу пробації. Головне завдання цієї служби полягає в попередженні повторних злочинів, реінтеграції порушника до суспільного життя. Ще одна функція служби пробації — післясудова, коли її представник працює із засудженими, проводить соціально-психологічну роботу.


Ухвалений Верховною Радою України закон «Про пробацію» внесе необхідні зміни у нормативно-правові документи. Дуже важливо, що реформа проводиться системно і перебуває під постійним контролем міністра юстиції Павла Петренка, який прислухається до думки людей, які чимало років пропрацювали у виправних закладах. І більшість наших працівників із розумінням ставляться до змін — вони на часі. Зараз до Верховної Ради України подано низку законопроектів, які сприятимуть діяльності кримінально-виконавчої служби і забезпеченню соціального захисту персоналу.


— У якому стані зараз перебуває кримінально-виконавча служба Львівщини?


— Ефективність будь-якої реформи залежить від реального стану справ у структурі, яку необхідно змінити. Не все у нас ідеально, але за шість років, відколи я очолював управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області, у наших підрозділах не допущено жодних випадків масових безпорядків чи заворушень, непокори діям адміністрації чи інших масових надзвичайних подій. Ми постійно працювали над поліпшенням побутових умов засуджених. Я не  перелічуватиму усе, але у кожній з колоній щось вдалося зробити, досить часто із залученням громадськості, місцевої влади і благодійників. У Личаківській виправній колонії №30 збудували церковний храм, у Дрогобицькій — з допомогою інвестора вирішили питання опалення, у Сокальській — ввели в експлуатацію їдальню, у Львівській — запустили сучасну дільницю соціальної реабілітації, у Миколаївській — реконструювали лазню і пральний комплекс.


— Ви очолюєте постійну депутатську комісію з питань законності, правоохоронної діяльності, дотримання прав людини та військових проблем Львівської обласної ради...


— Депутатська діяльність допомагає привертати увагу громадськості й залучати її до розв’язання проблем у системі виконання покарань. Це і зворотний зв’язок, можливість контактувати із широким колом різних верств населення. Це позитивний струмінь у моїй повсякденній роботі. Львівська обласна рада шостий рік поспіль виділяє кошти на програму підтримки установ відбування покарань, які йдуть на розв’язання найбільш нагальних проблем. Це суттєва допомога, за що я вдячний своїм колегам-депутатам.


Ми не обмежуємося допомогою місцевої влади. Працюємо з інвесторами та благодійниками. Швейцарська благодійна організація «Ведмідь та Лев» допомогла реконструювати операційний блок та лазнево-пральний комплекс для засуджених.


— Продукція львівських виправних колоній колись була відома в усій країні. Які зміни відбуваються у виробничих підрозділах?


— Ми важко переживали 90-ті роки, але все-таки перейшли на ринкові умови без будь-яких преференцій держави чи контролюючих органів. Кілька наших виробництв були орієнтовані на співпрацю з великими підприємствами, які занепали і часто припиняли діяльність. Нам вдалося впровадити цілий комплекс бізнес-проектів. У виправних закладах Львівщини нині виготовляють бетонні блоки та сходи, світлодіодні світильники та лампи, сушильні камери та системи опалення, паркетні заготовки. Всю нашу продукцію можна побачити у відомчому магазині «Лавка майстра», а також на щорічній виставці «Львівський товаровиробник».


— Ви — практик, тому цікава ваша думка, як реформи вплинуть на життя саме виправних закладів.


— Значна частина нормативно-правових документів, якими ми користувалися, була взята зі старої радянської системи. Керівництво держави взяло курс на реформування та оновлення всіх правоохоронних структур, у тому числі кримінально-виконавчої служби. Потрібно зробити низку конкретних кроків на підтримання належних умов відбування покарання, бо за двадцять п’ять років не збудовано жодного сучасного виправного закладу.

Чимало приміщень використовують тривалий час, вони не пристосовані до нинішніх умов. Наприклад, будівлі Львівського слідчого ізолятора — майже 400 років. Так от, реформування торкнеться і цієї установи. Вирішено знести старе приміщення у центрі міста і збудувати нове. Львівська міська рада вже виділила земельну ділянку площею вісім гектарів. Наші працівники побували в Польщі і вивчили досвід введення в дію найсучаснішого виправного закладу в’язничної служби Польщі в місті Притули Старі. Не будемо видумувати велосипед, а скористаємося прикладом сусідів в ЄС.


Розмову вів Богдан КУШНІР.


Львів.

Наша довідка

Михайло Дзюдзь народився у селі Вовче Турківського району на Львівщині. Закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Пройшов шлях від лейтенанта міліції до начальника управління — через всі щаблі. Чотири рази земляки обирали його депутатом Львівської обласної ради у гірському Турківському районі.


Фото Мирослава ДЕМКІВА.