У Рівному в рамках презентації своєї нової книги побував відомий український поет, кіносценарист, драматург, Шевченківський лауреат, Герой України Іван Драч (на знімку). Утім, в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, де відбулася презентація «Солом’яного вогню», митець говорив не лише про літературу. З огляду на історію та сьогодення, він, зокрема, зізнався, що його дещо дивує ставлення рівнян до історії, а саме, чому у Рівному досі не скористалися допомогою німців:
– Я хотів би, щоб якось ви трошки інакше ставилися до того періоду, коли Рівне було столицею України. Коли на чолі цього всього був Кох. Ви ж можете разом з німцями відновити дуже багато тих речей, які зв’язані з цими роками. Так, то був дуже лихий час, але ви просто будьте мудріші в цьому аспекті. Не сахайтеся цього. Все, що тут лишилося, належить нам, нашій історії. Чим більше ми будемо у тому всьому розбиратися, тим більше нас будуть поважати...
Іван Драч, називаючи Рівне столицею України, мав на увазі час Другої світової війни, коли окупаційна німецька влада утворила тут рейхскомісаріат Україна – адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських земель. У місті зосередились основні адміністративні та тилові установи, що діяли на території окупованої України. Керував рейхскомісаріатом Еріх Кох. Очолюваний ним кривавий режим приніс українцям чимало горя, фізичних, матеріальних та моральних збитків.
Із березня 1942 року цей «маленький Сталін», як його називали в Берліні, став випускати навіть українські гроші. Було встановлено офіційний курс: 1 німецька марка рівносильна 10 українським карбованцям. Грошові знаки друкувалися Центральним Емісійним Банком України в місті Рівне. Однак ні гроші, ні зброя не врятували окупантів. Під натиском радянських військових частин у 1944 році вони залишили місто. Час окупаційної столиці у Рівному минув.
Зрештою, задля історичної правди варто зазначити, що Рівне ще двічі ставало центром України. Уперше столичний статус воно отримало в 1919 році, коли Директорія Української Народної Республіки на чолі із Симоном Петлюрою під натиском червоної більшовицької навали була змушена залишити Київ і прямувати Південно-Західною залізницею. Тоді (у квітні 1919 року) очільницький центр перенесли до Рівного. Друге проголошення Рівного столицею припадає також на весну 1919 року, коли 27-річний генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру від керівництва Армії УНР і влаштував державний переворот. Але цей переворот зазнав поразки. Самому ж генералові-бунтівникові вдалося втекти, а Рівне залишилося як місто, де вдруге статус столичного виявився надзвичай швидкоплинним.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Фото автора.
Млинів Рівненської області.
Підготувала Олександра ЮРКОВА.
