Через незаконну забудову
Є рішення, яким забороняється спорудження житлових будинків у охоронній зоні Голубинського родовища.
У 2000 році створено Солочинську сільраду, на території якої розташоване Голубинське родовище. У перші два-три роки з боку нового сільського голови Магдалини Туряниці було повне розуміння важливості збереження родовища. Але коли вартість земельних ділянок почала зростати до 10 тисяч доларів за сотку — стало відбуватися те, що маємо на сьогодні: розпаювання землі в охоронних зонах, зміна цільового призначення землі під будівництво без відповідних погоджень, при цьому забудовуються практично перші охоронні зони.
З’явилося понад три десятки об’єктів, де в розпал сезону відпочиває до 800—900 чоловік одночасно. Водопостачання тут централізоване, але водовідводів, очисних споруд — жодних. Санаторій «Квітка полонини» приймає 400—450 чоловік на місяць. Тут функціонують очисні, ведеться постійний контроль за ефективністю роботи. А куди діваються «продукти життєдіяльності» загалом практично 1000 чоловік? Невідомо! І це в охоронних зонах унікального родовища загальнодержавного значення.
Заради справедливості маю зазначити, що спроба проектувати водовідведення була, але проти категорично виступили геологи. Вони дали рекомендації, як це можна зробити, потрібно було лише внести зміни до проекту. Ми написали листа голові сільради, що готові профінансувати зміни й після їх внесення прийняти стоки на очисні споруди «Квітки полонини». Але отримали незрозумілу відповідь — «недоцільно».
Магдалина Туряниця керується нібито доброю ідеєю — розвиває сільський зелений туризм. Але чомусь лише біля санаторіїв — там, де формується мінеральна вода, а не на віддалених землях. І зелений туризм — це садиби, де відпочивають 8—10 чоловік, а не 80—100. Мене звинувачують, що я борюся з порушниками, бо боюся конкуренції. Навпаки, нам вигідно, щоб навколо санаторіїв будували готелі, адже всі відпочивальники, які проживають у приватному секторі, все одно ідуть лікуватися лише до нас — тільки в нас є бювет, солідна лікувальна база, їдальня з дієтичним харчуванням, хороші спеціалісти, паркова зона тощо.
Будуйте. Але там,де можна
Сумна перспектива. За висновками фахівців — Інституту геології, колишнього Держгірпромнагляду, Мінекології, урядової міжвідомчої комісії — через 10—15 років родовище може зникнути. Кому будуть потрібні санаторії, заводи, які функціонують на базі родовища? Кому будуть потрібні ті ж котеджі й готелі, які будують у охоронних зонах і які призведуть до знищення родовища? Хто знав би про Солочин, Поляну, Шаян, якби не мінеральні води? Наша оздоровниця була завантажена торік на 90%, і це лише тому, що в нас є мінеральна вода.
Тут постає інше запитання. Ми за 2015-й сплатили різних податків майже 11 млн. грн., ті ж готелі — практично нічого, хоча в них улітку проживає людей більше, ніж у нас. Ці об’єкти навіть не зареєстровані.
Ось свіжий приклад із проблемною забудовою. Останній випадок. Двоє людей почали ще у вересні минулого року самовільне будівництво. Ми звернулися до міліції. Тоді райвідділ очолював Ігор Покотецький. Щоб зафіксувати факт незаконного будівництва, потрібно було мати рішення суду про дозвіл на огляд.
Чотири місяці міліція не могла (чи не хотіла) сформувати подання в суд. Після моїх телеграм від Ужгорода до Києва дозвіл на огляд усе-таки отримали, факт незаконного будівництва зафіксували, але впродовж тих чотирьох місяців змінили русло річки, відвели нові ділянки і провели значний обсяг роботи. Коли виконавча служба відкрила виконавче провадження, на певний час будівництво припинилося. Тоді з’явилося рішення сільської ради на дозвіл спорудження садових будинків. Хоча Магдалина Туряниця знає про постанову Кабміну про порядок забудови площ залягання корисних копалин, де вказано, що в таких місцях можливо будувати лише об’єкти, пов’язані з надрокористуванням. Крім того, є урядова постанова, якою заборонено будувати без наявності генерального плану.
Посилаючись на ці нормативні документи, нам відмовили у дозволі змонтувати на території санаторію, яка — за межами площ залягання корисних копалин, дві колони розміром 40 на 40 см, а також добудувати дві стіни для переведення газової котельні на дрова (хоча тоді ж було надано дозвіл на відкриття цілої вулиці, змінено цільове призначення землі у «червоній зоні» продуктопроводу тощо). Між іншим постанова Кабінету Міністрів України зобов’язує сприяти переведенню котелень на інші види палива. Ми спалювали 90—100 тисяч кубометрів газу щомісяця, а цього вистачає для опалювання всіх садків та половини шкіл району. Але ці постанови не для Магдалини Туряниці.
Для Солочина рішення суду — абстрактне поняття. Декілька років тому ми вже позивалися особисто до Магдалини Туряниці про невиконання рішення суду. Суд першої інстанції виграли. Була апеляція. Її розглядали дуже довго, хоча порушення, як на мене, було настільки явне, що не потребувало значного довивчення. Нарешті виноситься рішення про повернення справи на нове дослідження, причому потрібно дослідити факти, які жодним чином не стосуються суті справи. Через певний час справа загубилася в прокуратурі. Тоді ж чиновник високого рангу з Києва отримує безплатно два гектари землі (збіг?)... Знову-таки, на площах залягання корисних копалин (ніби в Солочині не було заяв від жителів села на отримання ділянок), які дуже швидко перепродаються. І це не єдиний київський чиновник, який отримує землю на території Солочина.
Поки що в погодженні генплану села відмовили. Та ценічого не означає...
Дивна з цього приводу й позиція Державної архітектурно-будівельної інспекції. Ми неодноразово зверталися до них із проханням перевірити законність забудови в урочищі Біласовиця, вказували конкретні прізвища, пайові землі, де ведеться будівництво, і завжди отримували формальні відписки. Чиновники лише констатували наявність забудови, але ніяк не хочуть дати відповідь — чи є проект і дозвільні документи на забудову?
Зараз розробляється генеральний план забудови села Солочин. Спершу за це взялося ПП «Закарпатський геодезично-кадастровий центр «Земля», яке очолює юрист за освітою, котра мала б знати, що законів потрібно дотримуватися. Ми подали усі документи, де чітко видно охоронні зони, площі залягання корисних копалин, надали всю правову базу щодо можливості забудови охоронних зон. На жаль, ПП «Земля» запроектувало забудову кожного квадратного метра площі, де формується мінеральна вода. Після нашого звернення до голови ОДА та до правоохоронних органів, підприємству заборонили проектувати. Нині генеральний план забудови розробляє «Закарпатдіпромісто», де працюють кваліфіковані фахівці, котрі, сподіваюся, врахують усі обмеження забудови охоронних зон. До речі, згідно зі ст. 58 Кодексу України про надра, проект має пройти погодження Державною службою геології та надр України. За нашою інформацією, Держгеологія відмовила в погодженні генплану в частині забудови площ залягання корисних копалин. Але у випадку Солочина це нічого не означає, адже там будують і без генерального плану, і без дозвільних документів, навіть за наявності судових заборон.
На нашому родовищі щороку оздоровлюються майже двадцять тисяч громадян. Невже інтереси кількох десятків місцевих та київських чиновників переважують інтереси десятків тисяч людей, які потребують лікування на базі Голубинського родовища? Наші предки зберегли для нас унікальні цілющі води, а що ми залишимо нащадкам?
Я через центральну державну авторитетну газету «Голос України» звертаюся до центральних правоохоронних і контролюючих органів з проханням — узяти під контроль питання збереження Голубинського родовища. А цю публікацію вважати ще однією заявою про злочин.
Павло ГАНИНЕЦЬ, заслужений лікар України, головний лікар санаторію «Квітка полонини».
Свалявський район
Закарпатської області.
