Усього півтора року знадобилося запорізькій міській владі (двох каденцій), щоб спочатку довести цілком успішне КП "Преса" до ручки, а тепер його і ліквідувати. Подія сталася на черговій сесії, і сорок депутатів із 55 присутніх підтримали рішення залишити Запоріжжя без газет. Утім, з нами не погодяться і одразу скажуть, що газети в місті продають і надалі продаватимуть приватні намети та прилавки. Так, тільки в продажу є далеко не всі навіть місцеві видання, а переважно -- "братерські", з додатком у назві "в Украине", газети. За 20 останніх років жодного київського видання (окрім деяких з відомою і в Києві репутацією) в тих наметах бачити не доводилося. А про газети і журнали українською тут просто ніхто і ніколи не чув.
Молодий офіціант ресторану, якому, схоже, й доручили поховати КП "Преса", вже давно звільнився з посади директора. Після нього залишилися хіба що борги. Зокрема і перед запорізькими виданнями. Під час засідання звітної сесії група пенсіонерів пікетувала будівлю міськради з вимогою повернути їхній місцевій спеціалізованій газеті 100 тисяч гривень, які примудрилося заборгувати згадане комунальне підприємство.
Проте є ще й інша проблема. Зважаючи, що політика бібліотечного керівництва міста йде у фарватері побажань "батьків" Запоріжжя, то побачити там київські видання і, зокрема, "Голос України" практично неможливо. Причин вам назвуть безліч і навіть таку, що "читайте закони в Інтернеті". Поки що білою плямою в цьому плані лишається обласна універсальна наукова бібліотека. А з погибеллю КП "Преса" ще однією точкою в 750-тисячному місті, де можна побачити і нашу газету, буде кіоск на Поштамті. І це все.
Через те нескромне наше запитання: "А чи є в Україні якась інформаційна політика?", думаємо, викличе гнівну відповідь зацікавлених посадових осіб. Щось на кшталт: "А ми на дурні запитання відповідати не зобов'язані"...
А тим часом Запорізька міська рада ухвалила відозву про звільнення міністра культури Євгена Ніщука. Бо, бач, образив своєю відомою заявою і місто, і городян. Утім, водночас депутати ухвалили програму підтримки української мови вартістю у 1,7 мільйона гривень. Щоправда, це на п'ять наступних років. Як вона буде реалізована, ми вже знаємо за досвідом всіх попередніх схожих ініціатив, а ось хто реалізовуватиме -- побачимо. Кошти ж все-таки немаленькі...
Також зазначмо, що не доведи, звичайно, Господь, отримати перезапуск проекту "Новоросія". Бо, зокрема у Запоріжжі, він буде значно успішнішим, ніж у березні--квітні 2014 року. Тому що його послідовно, наполегливо і щоденно готують. До того ж державним коштом. Адже зарплати нашим чиновникам поки що не "сепари" платять. Чи не так?
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
