Верховна Рада працюватиме з бюджетом. Саме він задаватиме тон усій законодавчій та політичній роботі. Урядова ініціатива підвищити вдвічі мінімальну зарплату робить цей бюджетний процес найбільш інтригуючим, оскільки механізми реалізації такого рішення дуже неоднозначні. Але сама перспектива прийняття закону, схоже, таку інтригу вже втратила. Питання лише, чи встигне парламент на цьому чи вже на наступному тижні розглянути податкові зміни й після них сам бюджет.
Решту часу Рада традиційно працюватиме в режимі розгляду тематичних блоків: національної безпеки та оборони, інфраструктури, фінансової та аграрної політики, місцевого самоврядування. Ще однією знаковою подією поточного тижня буде розгляд подання Генерального прокурора про зняття депутатської недоторканності з одного з обранців. Для парламенту нині вкрай важливо переступити через цей рубіж. Те, що депутати досі не виконали своєї обіцянки про повне скасування інституту недоторканності й так обурює суспільство, а схожі затягування під надуманим приводом можуть остаточно зруйнувати довіру до Ради.
А тепер від світу реальних дій поточного тижня до сюрреалізму тижня минулого. Почався він із дуже провокаційних та юридично неодно-значних подій, які наробили галасу в ЗМІ. Це допити через скайп-зв’язок Віктора Януковича та Станіслава Шуляка. Фігуранти десятків кримінальних справ неприховано брехали під присягою, демонстрували локальні «провали пам’яті», відбілювали себе та найстрашніше — постаралися перетворити суд над убивцями на судилище над Майданом. Тільки лінивий не розгледить російського впливу в цій провокації. Ініціаторами допиту стали адвокати екс-«беркутівців», які захищали не так своїх поручителів, як Януковича й Шуляка. Згоду на допит Росія надала дуже вибірково: відхилено понад десять запитів про допомогу в досудовому слідстві та підтримано єдиний — щодо допиту в судовому засіданні. Так само сусідня держава нав’язала українському суду й час проведення допиту, який чітко збігся із розгортанням пропагандистської акції для дискредитації Майдану та обраної після його перемоги влади.
Ще однією темою, яка розбурхала наш інформаційний простір, стали звинувачення втікача-корупціонера Олександра Онищенка. Про нього дуже багато минулого тижня говорили політики й писали журналісти, але «казус Онищенка» показав, що за тотальної узалежненості еліт від інформаційного допінгу, суспільство виявилося значно здоровіше. Абсурдні за своїм змістом і формою заяви так і не привернули уваги громадськості, хоча в окремі дні їм присвячували більшу частину ефірного часу провідні телеканали. Справжній протест від спекулятивної партійної акції можна відрізнити за наявністю соціальної бази такого протесту. Те саме й зі скандалами та звинуваченнями. Реальні (а приводів для них більш ніж достатньо) відрізняються від зрежисованих ідеологами гібридної війни наявністю елементарної логіки й правового підґрунтя. Наші північно-східні сусіди так і не засвоїли правила, що перед початком будь-якої спецоперації варто спершу вивчити «матеріальну частину», тобто законодавчу базу України та тонкощі політичних взаємовідносин.
Позаминулого тижня саме на цьому погоріли натхненники «протестів обманутих вкладників». Те саме й у випадку звинувачень Онищенка. Просто слід було зазирнути в законодавство, щоб зрозуміти: не було потреби платити шість мільйонів доларів за те, що тобі й так належиться за законом (право балотуватися після короткострокових виїздів із країни у відрядження та в інших професійних чи приватних цілях). Інші звинувачення такі само нелогічні, а той факт, що їх було запущено саме з російських і проросійських джерел, остаточно розставив усі крапки над «і». Очевидно, що наша влада не свята й до неї можна мати багато претензій, але коли проти Президента чи Кабінету Міністрів починають боротися за такими абсурдними кремлівськими сценаріями, це тільки зміцнює їхні позиції на майбутнє.
Завершився тиждень трагедією в Княжичах, де через фатальну випадковість чи злий умисел у взаємній перестрілці загинули п’ятеро поліцейських. Ще немає навіть попередніх висновків слідства, тому будь-які висновки робити рано, але вражає те, з якою радістю цю трагічну новину сприйняли окремі політтехнологи. Вони вмить вибудували ланцюжок бажаних подій: звинувачення керівництва МВС, відставка міністра, подальший розвал коаліції, дострокові вибори. Шкода, що в нас політична вигода часто домінує над мораллю. А висновком мало б стати те, що реформи правоохоронних органів треба не згортати, а навпаки — прискорити й завершити.
І наостанок трошки позитиву. Найперше — країна жила й працювала в традиційно складному, але вже не в передінфарктному режимі. Уряд напрацював механізм обмеження апетитів природних монополістів, що має відобразитися в комунальних платежах. Започатковано масштабну медичну реформу. Маємо нові досягнення в нашій оборонці. Успішні запуски ракет продемонстрували, що без сумнівних російських комплектуючих наша військова техніка тільки виграє в якості. Політично ракетні навчання теж стали серйозним стримуючим чинником для агресора: тепер уже Україна демонструвала силу й зневажливо реагувала на безпідставні протести й погрози ворога.
Успішним виявився візит Президента до Польщі. Якоїсь миті видалося, що в нас виникла проблема в тилу. Але обидві країни розуміють усю безплідність та загрозу взаємної конфронтації, тож партнерство й довіру повністю відновлено. Важливо, що паралельно з переговорами у Варшаві у Львові була проведена дев’ята сесія Міжпарламентської асамблеї України та Республіки Польща. Парламентську дипломатію минулого тижня реалізував і Голова Верховної Ради Андрій Парубій. Він провів вдалий візит до Литви. Це перший міжнародний візит до Вільнюса після чергових виборів і добрий початок співпраці з оновленими елітами дружньої держави. Загалом минулого тижня українські лідери доволі успішно компенсували частину загрозливих тенденцій, які виникають для нас у зовнішній політиці, хоча найскладніші переговори ще попереду, особливо у Вашингтоні.
Тож період сюрреалізму минув, повертаємося до роботи.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
