Нині громадськість стурбували деякі положення законопроекту «Про внесення змін до Закону «Про поштовий зв’язок». Під правильними гаслами про реформування криється небезпека отримати перегляд усталеного порядку розповсюдження періодичних видань, зокрема системи доставки (експедирування) періодики за передплатою.
На сьогодні є дві такі системи. Адресна, коли видання пересилаються поштовими відправленнями на адресу передплатників, та карткова, коли видання пересилаються єдиним посилом до визначених розповсюджувачем підрозділів, потім до поштових відділень, а далі — до поштової скриньки передплатників. Карткова система дешевша й швидша у термінах доставки та не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (відповідно до пп. 197.1.25 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації, крім видань еротичного характеру, вітчизняного виробництва). При існуючому порядку понад 99% видань розповсюджуються за картковою системою експедирування, адресна система використовується для поширення коштовних видань, таких, що рідко виходять, та книг.
Проте, якщо прийняти цю редакцію законопроекту, усі друковані видання (в тому числі друковані ЗМІ) доставлятимуться передплатникам та іншим споживачам (для продажу вроздріб) поштовими відправленнями, що буде значно довше за часом, — актуальність таких видань уже буде втрачено, що призведе до їх «загибелі» та навіть закриття видавництв, котрі становлять нині досить значну частину на ринку друкованих періодичних видань.
До того ж, видавці (редакції) та споживачі матимуть додаткові витрати у вигляді ПДВ. Коли вітчизняні реформатори хочуть обґрунтувати правильність своїх пропозицій, то посилаються на зарубіжний досвід
.
Так от.
За кордоном не лише не ініціюють додаткові матеріальні і фінансові витрати друкованих ЗМІ, а створюють для них максимально комфортне існування.
Наприклад:
— знижені тарифи на доставку;
— звільнення від ПДВ;
— надання субсидій.
Найпоширеніші у країнах Європи (Австрія, Данія, Нідерланди, Швеція, Франція, Фінляндія) — знижені тарифи на поштове розповсюдження.
Що є в Україні — щорічне підвищення тарифів, а за пропонованим проектом змін до Закону «Про поштовий зв’язок» на друкованих виданнях можна ставити хрест, в будь-якому разі, так вважають фахівці.
Генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов після аналізу проекту документа виокремлює дві позиції:
Абзацом 24 ч. 1 ст. 1 законопроекту зазначено, що письмова кореспонденція — листи, поштові картки, дрібні пакети, мішки «М», адресна поштова розсилка, відправлення з оголошеною цінністю, друковані видання та відправлення для сліпих.
Далі в свою чергу, абзацом 32 ч. 1 ст. 1 цього проекту передбачено, що поштові відправлення — письмова кореспонденція, посилки, адресовані адресату (одержувачу).
Таким чином, стверджує О. Погорєлов, друковані видання в цьому законопроекті було віднесено до письмової кореспонденції, яка доставлятиметься як поштове відправлення. Вважаю такі зміни неможливими, оскільки щоденна друкована періодика, в якій висвітлюються, як правило, останні та актуальні події на час виходу видання друком, потребує першочергового відправлення та доставки. Люди здійснюють передплату саме таких видань для того, щоб якнайшвидше дізнатися про актуальні події з улюбленої періодики.
Тобто з прийняттям такої редакції закону друковані видання в частині надання послуг поштового зв’язку (послуги поштового зв’язку — продукт діяльності оператора поштового зв’язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій тощо, спрямований на задоволення потреб користувачів), зокрема послуги з пересилання друкованих видань, регламентуватимуться всіма нормативними документами, що діють у поштовому зв’язку (як правило, ініціюються та лобіюються «Укрпоштою»).
Далі важливою є ст. 15. Поштові відправлення.
«Пересилання від відправника до адресата (одержувача) письмової кореспонденції та посилок здійснюється із оформленням їх як поштових відправлень».
Тобто вартість, спосіб оформлення, упакування і терміни пересилання періодичних видань будуть як у поштових відправлень. Важливо, як проходитиме і затверджуватиметься вся ця регламентація щодо періодики.
«Вимоги до розміру і порядку оформлення поштових відправлень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До внутрішніх поштових відправлень належать:
періодичні друковані видання за передплатою (тобто газета чи журнал самі по собі будуть поштовим відправленням);
поштові картки — прості, рекомендовані;
листи — прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю;
відправлення для сліпих — прості, рекомендовані;
адресна поштова розсилка;
посилки — без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
До міжнародних поштових відправлень належать:
поштові картки — прості, рекомендовані;
листи — прості, рекомендовані;
відправлення з оголошеною цінністю;
відправлення для сліпих — прості, рекомендовані;
дрібні пакети — прості, рекомендовані;
друковані видання — прості, рекомендовані;
мішки «М» — рекомендовані посилки — без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю;
згруповані поштові відправлення «Консигнація»;
відправлення «ЕМS».
Що ж, власне, приховується за хитросплетінням термінів?
Основні ризики законопроекту в поточній редакції такі, пояснює Олексій Погорєлов:
— різке зростання вартості доставки преси внаслідок включення поняття доставки преси до переліку поштових відправлень, адже послуги відправлення листів значно дорожчі, ніж доставка преси за передплатою або для її продажу вроздріб;
— тимчасове припинення доставки преси за призначенням, адже закон переводить доставку преси в нову категорію, при цьому не розроблені та не погоджені відповідні підзаконні акти, які мають регулювати порядок доставки, формування тарифу тощо;
— втрата пільги зі сплати у розмірі 20% на послуги з доставки преси, адже за новим законом пресу прирівняють до поштових відправлень, які за Податковим кодексом пільг не мають;
— корупція у процесі формування тарифів, адже до переліку органів, відповідальних за встановлення вартості доставки преси, додається ще один державний орган.
Отже, є багато проблем, частину з яких окреслено в цьому матеріалі. Саме тому є необхідність доопрацювати текст законопроекту, аби зберегти сталість та передбачуваність роботи передплати на пресу одночасно з приведенням Закону «Про поштовий зв’язок» у відповідність до вимог ЄС. Для цього Мінінфраструктури запропоновано якнайшвидше створити робочу групу з експертів і видавців, і підприємств доставки з метою доопрацювання наявного або розробки найбільш ефективного проекту закону.
Підготував матеріал Федір СОРОКІН.
