Артем Кухаренко (на знімку), 23-річний голова села Подільське, що в Золотоніському районі на Черкащині, чи не наймолодший серед своїх колег в Україні. Він студент-історик Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Ще 18-річним юнаком активно займався в селі громадською роботою, організовував спортивні змагання, святкові заходи. Маючи гарний голос, був солістом вокально-інструментального ансамблю. Влітку цього року взяв участь у всеукраїнському телевізійному талант-шоу. «Хотів виграти конкурс, — зізнається, — щоб на призові гроші відремонтувати сільську дорогу...».
— Артем Володимирович, — з повагою каже про Кухаренка досвідчений секретар сільської ради Марія Григорівна Кошова, — надзвичайно завзятий, ініціативний, амбітний у хорошому сенсі цього слова. Він з гарної, роботящої сім’ї. Його мама, Валентина Олександрівна, за фахом педпрацівник, батько, Володимир Петрович — механізатор, депутат сільської ради, громадський помічник дільничного інспектора. До речі, він чудово грає на гармошці, а його батько грав на акордеоні. Звідси і співочий талант Артема. Батьки підтримують, допомагають синові у його прагненні, щоб рідне Подільське стало впорядкованішим, затишнішим — кращим селом у районі, а може, і в області.
— Рік тому, — розповідає Артем Кухаренко, — коли почав працювати у сільській раді, в мене були «наполеонівські» плани: впорядкувати дороги в селі, зробити вуличне освітлення, поміняти вікна-двері у школі, відремонтувати Будинок культури, стадіон, причепурити центр тощо. Наполегливо шукав інвестора. Наше Подільське має вигідну логістику, від колишнього радгоспу та великого птаховиробництва залишилися приміщення, комунікації... Однак, з’ясувалося, не все так швидко робиться, як хотілося б, — зітхає голова. — Інвестори, попри мою агітацію, не кинулися до нашого перспективного села. Власними силами вдалося зробити косметичний ремонт у Будинку культури, провести освітлення на центральній вулиці, трохи підлатати дороги.
— А на талант-шоу не вдалося перемогти? — запитую співаючого сільського голову.
— Цього року не пощастило, — без тіні розчарування відповідає. — За тиждень перед виступом захворів фарингітом і не зміг якнайкраще показати свої вокальні здібності. Просив зіркових суддів перенести мій виступ — не погодилися. З мого репертуару обрали пісню В’ячеслава Хурсенка «Соколята». Глядачі мене дуже тепло сприйняли, а судді... Однак я зовсім не засмучуюся. Наступного року знову візьму участь у змаганні і таки прорвуся до фіналу. Дорогу ж треба ремонтувати, — щиро всміхається.
Утім, ділиться далі Артем, не тільки брак фінансування, а й відсутність бюджетоутворюючого підприємства в Подільському стоять на заваді соціально-культурної «революції». З перших місяців роботи молодого голови відкриттям для нього стали інертність та байдуже споглядання частини односельців. Попри те, що майже одноголосно проголосували за нього на виборах, бажанням зробити кращим, комфортнішим рідне село не горіли так, як він. Звичайно, згодом з’явився в Артема свій актив, свої прихильники і противники також. «Це зовсім нестрашно, — по-філософському розмірковує Кухаренко. — Для всіх добрим не будеш. Особливо тих, хто не любить порядку, дисципліни, — ніколи не влаштовуватимуть новації сільської ради. Та я на це не зважаю. Головне — з душею робити справу, за яку взявся, набувати досвіду, не відступати перед труднощами».
Розповів Артем Кухаренко і про те, як у складі української делегації побував нещодавно на світовому форумі «За Демократію-2016» у Страсбурзі.
— Європейці були в шоці від України, — зізнається він. — Тоді якраз опублікували декларації наших «верхів», і співрозмовники не приховували свого здивування. Як, мовляв, у бідній країні, що просить грошей по всьому світу, можуть бути такі багаті чиновники?!.. Ми у свою чергу теж були вражені побаченим у шеститисячному німецькому містечку Каппельродек, куди нас возили на екскурсію. Цей населений пункт займає таку само площу, як моє Подільське, — 1700 гектарів. Річний бюджет містечка — 15 мільйонів євро, а мого села — 800 тисяч гривень, або приблизно 28 тисяч євро. Оглянувши інфраструктуру Каппельродека, його охайні, квітучі вулиці, затишні житлові будинки з контейнерами для роздільного сортування сміття, я подумав: курс гривні до євро цілком відповідає реаліям. Ми у 28 разів живемо гірше, ніж європейці...
— Чи не опустилися руки після побаченого? Чи не втратив ентузіазму?
— Що ви! Навпаки. З’явилися нові ідеї. Разом із ними — нові люди, котрі також прагнуть розвивати село. Як, наприклад, підприємець із Золотоноші Євген Середа. За власні три тисячі євро він придбав систему структурованого очищення води для нашого Подільського. Ми пробили 34-метрову свердловину, і невдовзі в селі запрацює такий необхідний пункт очистки води, на якому навіть з’явиться одне робоче місце. Ще одне. Наступного року починаємо централізоване вивезення побутового непотребу, а до 2020-го ліквідуємо будь-які сміттєзвалища. Є креативні плани щодо створення робочих місць для молоді, благоустрою вулиць, реконструкції стадіону. У нас є дуже талановиті хлопці та дівчата в мистецтві та в спорті. Уявіть: у такому невеликому селі, як Подільське, маємо ансамбль із сорока танцюристів! А ще — чудову футбольну команду, чемпіона України із гирьового спорту! До речі, два наші спортсмени, вже згаданий чемпіон Олег Близнюк та Віталій Каракай, виступатимуть у грудні на чемпіонаті світу з хортингу. Хлопці своїми успіхами подають чудовий приклад — у нашому тренажерному залі старшокласники «качаються», аж гай шумить...
— Ось так, — робить висновок Артем, — у маленькому селі можуть творитися великі справи. Я вірю в майбутнє свого Подільського і в рідну Україну. Хай звучить це пафосно, але я впевнений, що молодь, яка підростає, наведе лад, зробить кращою нашу державу. Україна не проситиме допомоги. Вона сама її надаватиме, ділитиметься багатствами, яких у неї — море!
Черкаська область.
Фото надано Артемом Кухаренком.
