Підвищення комунальних тарифів стало найболючішою темою нинішньої осені, оскільки відбувається воно на тлі скорочення виробництва і експорту, девальвації національної валюти та інфляції. Усе це створює ситуацію, за якої українці не мають чим платити за комунальні послуги. Розв’язувати наболілу проблему слід негайно, не чекаючи, доки загальний борг населення перед постачальниками комунальних послуг збільшиться в рази, а колектори почнуть виселяти людей з їхніх помешкань.

 

Ціна на газ —питання національної безпеки


Про актуальність проблеми промовисто свідчать цифри: за даними КМУ, після підвищення тарифів субсидій потребують майже 9 млн. сімей — тобто приблизно 27 млн. українців. Це — більш як половина жителів країни. У бюджеті-2017 на субсидії дев’яти мільйонам сімей передбачено виділити 52 млрд. грн., хоча в 2016 році було виділено 40 млрд. грн. значно меншій кількості сімей — 5,5 мільйона. Нескладно порахувати: щоб забезпечити допомогою усі дев’ять мільйонів домогосподарств, знадобиться не 52, а 160 млрд. грн. Ще 108 млрд. людям доведеться шукати самостійно. При цьому, ООН стверджує, що за межею бідності живуть понад 80% населення нашої країни. Очевидно, що всі ці люди не зможуть претендувати на отримання субсидії за формулою уряду. Тим не менш, сплата комунальних платежів стане для них непідйомним тягарем.


Пропоную розв’язувати проблему комплексно на законодавчому рівні. Для цього розробив нову концепцію визначення ціни на газ для населення та визначив необхідні зміни до законодавства, які забезпечать її реалізацію. Запропоновані мною зміни відображено в чотирьох законопроектах, які слід розглядати у комплексі.


Головний з них —         № 5290. У ньому пропоную впровадити два головні принципи. Перший — принцип пріоритету забезпечення внутрішніх потреб населення України в природному газі за рахунок газу, видобутого на території України. Переконаний, що законодавче закріплення цього принципу є основою економічної безпеки як населення країни, так і держави в цілому. Частина перша статті 13 Конституції України передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу. А органи державної влади і місцевого самоуправління лише здійснюють права власника від імені народу в межах, визначених Конституцією. Тому вважаю, що видобуті на території України ресурси, зокрема природний газ, мають бути в першу чергу спрямовані на задоволення потреб власника цих ресурсів — народу.


Статистика свідчить, що українського газу повністю вистачає на побутові потреби населення: минулого року в Україні було видобуто 19,9 млрд. куб. м, тоді як споживання становило лише 17,1 млрд. куб. м. До того ж, на думку експертів, впровадження енергозберігаючих технологій дасть змогу істотно зменшити рівень побутового споживання газу в країні. Водночас, навіть якщо потреба у споживанні зростатиме, анонсоване головою НАК «Нафтогаз» збільшення видобутку українського газу на 35% до 27 млрд. кубометрів з часом дасть можливість повністю і навіть з надлишком забезпечити потреби населення.


Другий принцип полягає у законодавчому визначенні складових ціни природного газу, а саме:


1. Витрати на видобування природного газу, що визначаються на підставі виробничої собівартості видобування одиниці об’єму природного газу (розраховується відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності та вимог чинного законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність);


2. Витрати на виробництво природного газу як товарної продукції, яка відповідає стандартам, що встановлені чинним законодавством України;


3. Витрати на транспортування природного газу до споживача;


4. Рентабельність у розмірі не більш як 10%.


Маємо зняти зі споживачів тягар ПДВ і ренти


Щоб ухвалення законопроекту № 5290 досягло головної мети — зменшення ціни на газ для населення, передусім необхідно внести зміни до Податкового кодексу України.


Річ у тім, що тарифи не просто не відповідають рівню життя населення, вони є економічно необґрунтованими, а деякі складові структури тарифів взагалі мають бути вилучені. Тільки тоді можна буде говорити про значне здешевлення комунальних послуг для населення. Другий мій законопроект, зареєстрований за № 5321, передбачає звільнення усього «ланцюга» від ПДВ. Наразі однією зі складових тарифів на житлово-комунальні послуги є, зокрема, податок на додану вартість, який становить 20%. Фактичним платником цього податку є кінцевий споживач, тобто громадяни, а підприємства, які надають житлово-комунальні послуги населенню, лише перераховують до бюджету суму ПДВ, сплачену побутовими споживачами. Отже, податкове навантаження у розмірі 20% вартості житлово-комунальних послуг покладається на українців, тож, відповідно, скасування цього податку дасть змогу істотно знизити тарифи для населення.


Також я готую до подання на розгляд в парламенті законопроект, який зменшує ренту на видобуток природного газу. Наразі вона є неприйнятно високою — 29% (на газ, видобутий на глибині менше 5 тис. м) і 14% (більше 5 тис. м), причому гроші, які повинні мати цільове призначення — розвиток енергозберігаючих технологій і відновлення надр, — за цим призначенням не використовуються. Понад те, занадто висока рента, замість стимулювання видобутку, гальмує його. У підготованому законопроекті пропоную встановити ренту в 12% для газу, видобутого на глибині менше 5 тис. метрів, і 6% — для видобутого на глибині більше 5 тис. метрів.


Вважаю також, що всі ці кошти треба спрямовувати до спецфонду, який би спонсорував проекти з відновлення довкілля і впровадження енергозберігаючих технологій.


Нарешті, ще один підготовлений мною законопроект має встановити відповідальність за постачання житлово-комунальних послуг неналежної якості. Як відомо, споживачі мають перед постачальниками певні обов’язки: вони зобов’язані вчасно оплачувати надані послуги, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживачі несуть відповідальність у вигляді сплати передбаченої законом або договором пені.
Незважаючи на значне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги протягом останніх двох років, якість надання послуг часто не відповідає встановленим вимогам. При цьому законом не передбачено відповідальності виконавця за ненадання комунальних послуг або надання їх неналежної якості чи обсягу, окрім як відшкодування шкоди, завданої майну споживача.


Такий підхід до відповідальності сторін ставить їх у нерівні умови, що є неприпустимим у договірних відносинах. Тому пропоную встановити штраф за систематичне (два і більше разів на рік) надання послуг неналежної якості.


Нині на розгляд до парламенту подано два законопроекти, причому, я розіслав листи представникам усіх фракцій з проханням підтримати законопроект № 5290. Але поки що його не було навіть запропоновано до розгляду.
Сподіваюся, що колеги-депутати підтримають мою ініціативу і ухвалять ці чотири законопроекти, які допоможуть встановити прозорі правила регулювання ринку природного газу та знизити соціальне напруження в суспільстві.


Євгеній МУРАЄВ,народний депутат,позафракційний.