Про Запоріжжя, бюджетні гроші та конструктивну опозицію
кореспондент «Голосу України» поспілкувався з депутатом Запорізької міської ради Іриною Костенко
Як не дратувати опонентів
— Розумієте, — якось весело та впевнено починає Ірина Борисівна, — я за своєю природою лідер. Останніми роками брала активну участь у 12 передвиборних кампаніях. Тричі виграла вже власні вибори до міськради. Здавалося б, що всі нюанси депутатської роботи знаю добре, а, озираючись на свої перші кроки як депутата, бачу, що не вистачало і поінформованості, і досвіду, а, може, десь і знання міста. Втім, не бачу в тому проблеми — досвід і мудрість приходять не лише з роками, а й з роботою.
Із задоволенням зазначу, що після виборів 2015 року, коли відбулося значне оновлення депутатського корпусу міськради, активізувалися і городяни. До речі, коли раніше зазвичай лише виконком та його структури готували проекти рішень, які обговорювали на комісіях міськради, а потім ухвалювалися чи відхилялися сесійною залою, то тепер все змінилося. Вже не лише нове покоління депутатів — дуже наполегливих і креативних, а й активісти міста готують згадані проекти.
Додам, що чиновники, котрі до подібних речей ще не дуже звикли, топлять пропозиції знизу доволі ефективно. Бо місцева влада поки що не готова до ухвалення рішень через безпосередній вплив територіальної громади. Адже розгляд пропозицій розпочинається саме з профільних управлінь чи департаментів. Через те сьогодні ми б’ємося над тим, щоб у Запоріжжі була реалізована норма закону, яка стосується саме місцевої ініціативи.
Окрім реалізації принципу народовладдя, є ще один цікавий момент. Адже не секрет, що нині на рівні тієї ж міськради йдуть жорсткі партійні битви. Ми на фракції одразу домовилися: підтримуємо все, що на користь місту.
Втім, далеко не всі політичні сили, представлені в раді, сповідують такі принципи. Через те нерідко буває так, що проект рішення і цікавий, і життєво важливий для городян, а його блокують лише тому, що авторами виступають політичні опоненти. Тому голосування проектів рішень за народною ініціативою, вважаю, окрім всього іншого, ще й зніме проблему авторства, яка може дратувати політичних конкурентів.
Яка система виборів краща
— Мене вже не раз запитували, — продовжує Ірина Костенко, — чи подобається мені чинна система виборів до місцевих рад? Тут є і суб’єктивна, і об’єктивна оцінки. У 2015 році до ради прийшло багато партій. З’явилася нормальна опозиція. Нині три фракції («Опозиційний блок», «Нова політика» та «Наш край») створили більшість і здатні ухвалювати рішення «без допомоги». Втім, нині вже автоматично ніхто за будь-що не голосуватиме. Тобто без узгодження, дебатів, пояснень позиції тощо.
І це великий позитив. Утім, є й проблема. Вона полягає в тому, що за чинної системи виборів у нас в деяких округах по два-три депутати, а, здається, в трьох — жодного. І тут змушена плавно перейти до ще однієї проблеми. А саме кількісного складу депутатів ради. Скорочення останнього видавалося ледь не за видатний успіх. А чому? Депутати міськрад що — зарплату отримують? Ні. А за умови збільшення і території, і населення із розрахунку на одного депутата, останній що, глибше вивчить стан справ на третину збільшеному окрузі?
Я вже не кажу про постійні депутатські комісії. Ось наша гуманітарна, наприклад, охоплює мінімум п’ять основних напрямків. А такий напрям, як освіта — це ще три, так би мовити «піднапрямки». Якими комусь потрібно займатися досконало, аби компетентно розбиратися в проблематиці й тримати колег і по комісії, і по сесійній залі в курсі подій. То тут запитання: а де тих депутатів сьогодні взяти, аби хоч «закрити» всі ті напрямки.
Стратегія і надія
— Тепер про успіхи і невдачі. За всіх проблем, варто зазначити, що бюджет Запоріжжя цього року, і передусім за рахунок бюджетної децентралізації, зріс у понад два рази і сягнув семи мільярдів гривень. Це величезні кошти і варто відзначити, що міській владі багато чого цього року вдалося зробити. Люди навіть візуально бачать, що чи не вперше за роки незалежності проведена значна робота із ремонту внутрішньоквартальних доріг, освітлення, облаштування дитячих та спортивних майданчиків.
Утім, і ми про це постійно нагадуємо і департаментам, і міському голові, стан житлового фонду залишається жахливим. Проблема двірників стає катастрофічною. Вже доводиться раз на тиждень звозити зведені бригади для прибирання ледь не цілих мікрорайонів, де давно не бачили свого двірника. Тобто і тарифи зросли, а якість послуг — анітрошки.
Ми, знову-таки, не можемо байдуже спостерігати за фактами невикористання коштів. Якщо торік в Запоріжжі не знайшли куди витратити майже 420 мільйонів гривень міського бюджету, то за підсумками нинішнього все йде до мільярда. І тут є лише одна проблема: недоопрацювання відповідних департаментів, управлінь, комунальних підприємств та й в цілому виконавчої влади міста.
Наведу найболючіший за профілем моєї роботи в міськраді приклад. З харчування в дошкільних закладах економія станом на 1 листопада становить 30 відсотків. Звідки вона взялася? Та через те, що, забувши про принцип ціна — якість, погналися за привабливими пропозиціями послуг фірм-постачальників продуктів харчування для садочків. Але нічого з неба не береться: ось і маємо економію на фруктах (навіть влітку), на соках, на більш дешевих курячих стегенцях тощо. На кому зекономили, а головне заради чого -хто пояснить?
— І наостанок, — каже наша співрозмовниця, — раз вже є можливість звернутися через «Голос України» до законодавців, то не можу не скористатися цією нагодою. Як мовиться, добре коли добре — коли міський голова є добрим господарем і керує десятиліттями, коли у депутатів є відповідальність і бачення стратегічних проблем території чи населеного пункту. А коли цього всього немає? І тоді після чергових виборів приходить нова команда під гаслом «Мы наш, мы новый мир построим». Бо все, що було до них — те все неправильне. Та встигнуть вони щось зробити — молодці, а подумати на перспективу, яким буде мегаполіс через 20 років, нікому і ніколи. У результаті місто борсається в умовах відсутності стратегічного планування. Куди йти, що, де та в якому напрямку будувати, як вирішувати демографічні та екологічні проблеми в майбутньому, не цікаво. Всі живуть одним днем. То, може, як із «декомунізацією», законодавець встановить строки і параметри, а міста затвердять подібні стратегічні плани, аби вже в майбутньому нові команди тими планами керувалися?
Тоді, може, й молодь, убачаючи перспективи розвитку міста, не виїжджала б до інших країн. Маючи упевненість, що знання та навички молодих — освічених та вмілих, будуть реалізовані і у рідному місті, і в своїй державі.
Бесіду вів Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
ДОВІДКОВО
Костенко Ірина Борисівна пройшла шлях від машиніста крана Запорізького домобудівного комбінату до референта директора цього підприємства. Без відриву від виробництва закінчила Запорізький машинобудівний інститут, а вже у роки незалежності — Білоруський юридичний інститут. З 2003 року по 2006 рік, у 2007-му — помічник-консультант народного депутата. Депутат Запорізької міськради трьох останніх скликань. З 2013 року — лідер фракції ВО «Батьківщина» у Запорізькій міськраді.
Запоріжжя.
