Журналістка Катерина Кіндрась, яка проживає у США, виборола перше місце в конкурсі імені Ґарета Джоунза. Приз у розмірі 700 доларів вона передала до свого рідного села на Житомирщині як внесок для спорудження пам'ятника жертвам Голодомору. Ґарет Джоунз (англ. Gareth Jones, його прізвище передають також як Джонс) -- британський журналіст, який перший написав правду про трагічні сторінки 1932--1933 року для України. У розпал голодомору він опублікував у газеті "Financial Times" статтю, в якій стверджував, що основною причиною масових смертей стала колективізація сільського господарства: в селян забрали землю, що позбавило їх стимулів до праці, через боротьбу з куркулями, внаслідок якої "6--7 мільйонів кращих працівників" вигнали з їх земель, та через збільшення експорту продовольства -- щоб компенсувати зниження світових цін. Під час поїздки до Маньчжурії, за вплив на яку тоді суперничали СРСР і Японія, журналіста захопило якесь угруповання і в серпні 1935 року, за день до 30 дня народження, його розстріляли. Були чутки, що до цього причетний Радянський Союз.
Мала батьківщина премійованої журналістки -- невелике село Борушківці Любарського району. До переїзду в США Катерина Кіндрась працювала в Києві, як її чоловік, теж журналіст, з яким тепер разом видає україномовний тижневик "Nova газета". Там і було опубліковано нарис "Залишенець: справа Віктора Кравченка". Це розповідь про долю радянського урядовця, без п'яти хвилин голову торговельної палати СРСР у США, який у квітні 1944 року вирішив залишитися за океаном, хоч цілком міг зробити успішну кар'єру на батьківщині (до речі, був приятелем Леоніда Брежнєва, з яким разом учився в інституті). Став відомим завдяки книжці "Я вибрав волю", перекладену 22 мовами. У ній ішлося про злочини сталінського режиму, зокрема про голодомор, ГУЛАГ, співпрацю Сталіна з Гітлером.
Газета французьких комуністів назвала це наклепом. Кравченко подав у суд і виграв процес. У числі свідків виступили колишні в'язні ГУЛАГу, які вижили в радянських концтаборах. Зокрема, Маргарет Бубер-Нейман, вдова Гайнса Неймана, котрий утримувався в концтаборі в СРСР і був виданий радянськими комуністами гестапо, що направило його до концтабору Равенсбрюк.
У Кравченка було двоє позашлюбних синів. Один із них, Едрю, розповів, що дізнався про те, хто його батько, коли 1966 року того знайшли застреленим у власному помешканні. І згадав, як мати, американка, возила його зрідка на зустрічі з якимсь чоловіком, якого просила називати незрозумілим словом "tato". Кравченко і в США змушений був переховуватися від всюдисущих чекістів, жив під псевдонімом...
Ендрю змінив прізвище, під яким жив раніше, на Кравченко.
Ендрю Кравченко і став головним продюсером документального фільму "Перебіжчик", знятого 2008 року в Голлівуді.
Ось така історія, перипетій якої вистачило б і на книжку.
Оксана ЛУК'ЯНЕНКО.
Житомирська область.
