На ланах країни під снігом опинились сотні тисяч тонн незібраних зернових, олійних культур та цукрових буряків
В Україні цьогоріч — ледь не рекордний врожай у майже 62 мільйони тонн зернових, рапортують в Мінагрополітики. Водночас чимало незібраних сільгоспкультур залишається зимувати у полі. Так, у Луганській області, стверджується в розміщеній на офіційному сайті компанії «Нібулон» інформації, під сніг пішло майже 100 тисяч тонн збіжжя. Зокрема, на полях самого «Нібулону» (що позиціонує себе як один з найбільших вітчизняних сільгосптоваровиробників, інвесторів і експортерів, один з лідерів вітчизняного аграрного ринку), зазимувало 7 тис. тонн зернових і олійних.
Копати —не перекопати
Немало по країні пішло під сніг і цукристих. Цьогоріч буряків у загальнодержавному масштабі насіяли на 293 тисячах гектарів, що, раділи в високих аграрних кабінетах, значно більше, ніж торік. У 2015-му було 238 тисяч.
Але проблема в тому, що на 25 листопада солодкі корені зібрали лише на 266 тис. га. Причому, накопано було 12,7 мільйона тонн, але вивезено з полів 11,8 млн.
Коли країною прокотилися перші хурделиці, «Укрцукор» не вбачав у цьому великих проблем. Пояснювали, мовляв, нічого страшного, адже коренеплоди не бояться морозів до -10 градусів. А зійде сніг — і докопаємо, і повивозимо. Але наприкінці листопада оптимізму поменшало, бо замети надійно поховали буряки на 20—25 тисячах га.
Те, що культура не боїться морозів — одна справа, і вже викопаному врожаю дати раду легше, його можна якось «евакуювати». А як бути з буряками, що залишилися у землі? Не кожен комбайн зможе копати вмерзлі в грунт корені, чи заїхати, коли сніг розтане, на розмокле поле... Тож знаючи, що на ланах «набирає вагу» майже мільйон тонн буряків, а середня врожайність на солодких ланах сягнула 477 центнерів з гектара (її, до речі, можна вважати високою, адже торік було 424 ц), доводиться попередньо констатувати: переробні підприємства недоварять 130—140 тисяч тонн цукру. І хоча виробленого нині солодкого піску разом з перехідними запасами має вистачити для внутрішнього споживання, торгівці оперативно відреагували на погодні катаклізми. На полицях крамниць найдешевший починається від 16—17 гривень за кіло. Водночас, як своєрідне ноу-хау, у продажу з’явилась продукція, розфасована у 800-грамові пакети за «вигіднішими» цінами по 15 гривень.
Звісно, ті 130—140 тисяч тонн були б не зайві, адже попит на цукор на світових ринках зростає, й ті надлишки вдалося б вигідно продати, але пересічних споживачів, звісно, непокоїть інше: фактично, виходить, втрачений урожай у підсумку лягає на собівартість готового продукту і дозволяє переписувати продавцям цінники у супермаркетах.
Королеву ланів поховали без почестей
Під заметами опинилися не лише буряки. За даними Мінагрополітики, у полі залишалося майже 600 тисяч га кукурудзи. Це солідний доважок у 2—2,5 млн. тонн до загального валу. Приміром, приблизно по 10 тис. га опинилися під білим покривалом на Луганщині та Донеччині. Тут можна відшукати причини: тривають військові дії. Але як пояснити 30 тис. га з підмерзлою королевою ланів на Київщині? Або 130 тис. га — на Сумщині, чи 90 тис. га — на Чернігівщині? Але антирекорд щодо качанистої, яка стирчить з-під снігу, певне, встановили на Полтавщині — там кукурудза зазимувала на 150 тис. га. А ось соняшнику пішло в зиму значно менше — лише 1% від посіяного. Поясненням може бути той факт, що господарники саме йому надавали перевагу під час збирання. Бо, по-перше, це не кукурудза чи буряк, він швидко псується, втрачає якість. По-друге, привабливіший від багатьох інших сільгоспкультур за ціною. Тож олійне насіння збирали передусім.
Шукайте стрілочника на залізниці
Звісно, винних у тому, що врожай пішов у холоди, можна знайти чимало. Комусь не вистачило техніки, комусь пального, а комусь і грошей, щоб припасти достатню кількість матеріально-технічних ресурсів до жнив. Цікаво, що серед крайніх опинилася і «Укрзалізниця». Її в аграрному колапсі звинувачує вже згаданий вище «Нібулон». Там, пояснюючи про кукурудзу та соняшник, які «зростають» на вкритих снігом ланах компанії, або лежать насипом просто неба, нарікають: «Елеватори переповнені, тож аграрії змушені зберігати щойно зібране зерно на токах і відкритих майданчиках, адже відвантажити його неможливо через відсутність або несвоєчасну подачу вагонів «Укрзалізниці». Втім, навіть якщо вагони подані й завантажені, їх не забирають по чотири-п’ять днів! Ситуація катастрофічна! Це удар по аграрному сектору нашої держави, диверсія проти України!» — йдеться на сайті компанії під рубрикою «SOS!». Також наголошується, що «бездіяльність та недолуге управління керівництва «Укрзалізниці» своїм вагонним парком призводить до, без перебільшення, катастрофічних наслідків для аграрного сектору України».
Тут, відійшовши від ситуації з конкретно цим агропідприємством, доречно навести такі цифри: якщо взяти, що 2 млн. тонн кукурудзи в загальнодержавному масштабі перебуває у полі, і порахувати, що кожну тонну можна було б продати по 4 тисячі гривень, то снігом замело колосальний скарб вартістю у 8 млрд. гривень. Зернові в заметах — справжній пам’ятник нашій безгосподарності! Виходить, ми ганяємося світами за позичками у кілька сотень тисяч євро від міжнародних кредиторів, і в той же час втрачаємо мільярди гривень на своїй землі. Звісно, можна звинувачувати залізницю, яка не забезпечила сільгоспвиробників вагонами. Але подивімося на проблему з другого боку! Потужні компанії набрали стільки землі, що неспроможні дати їй раду. Приміром, на Полтавщині, де не зібрали кукурудзу на 150 тисячах гектарів — на що розраховували ті, хто її сіяв, не маючи можливості усе добро обмолотити, ні потужностей для зберігання?! Експортери збіжжя, які, окрім усього, вирощують сільгоспкультури на значних площах, намагаються обійтися мінімальними затратами: посіяли-зібрали-відправили за кордон. Якщо немає де зберігати і у листопаді випав сніг, то велике питання — чи залізничники винні, чи менеджмент компаній, що не прорахував такий розвиток подій?! Але ж побудувати елеватор — додаткові витрати. Значно дешевше для агрохолдингів як зерносховища використовувати вагони, які повезуть зібране у порт.
І ще. За оцінками експертів, нинішнього сезону споживання зерна в Україні скоротиться до мінімуму за останні 10 років. Хоча б як непатріотично це звучало (бо завжди наголошується, що експорт збіжжя — це свята справа і поповнення золотовалютних резервів держави), але якось воно так виходить, що трейдерам не вигідно, щоб у нас розвивалося тваринництво. Бо більші обсяги збіжжя можна спрямувати на зовнішній ринок. От і продовжуємо торгувати сировиною...
Тим часом
Завірюха — ми вантажимо!
Як важко було добувати солодкі корені з-під листопадового снігу під холодними осінніми вітрами, промовисто повідали в компанії «Агропродсервіс», де у негоду відвантажували уже викопаний буряк на Чортківський цукрозавод для подальшої переробки.
«Снігова стихія на кілька днів взагалі паралізувала викопку і транспортування цукрового буряку. Але протягом тижня працівники компанії, — повідомляють у прес-службі «Агропродсервісу», — продовжують його доставку на переробку... На цій важливій ділянці роботи і, зокрема, на настасівських полях головного підприємства, у структурному підрозділі «Росоховатець» Козівського та у господарстві «Вікторія» Тернопільського районів задіяно в межах шістдесяти одиниць техніки — тракторів, навантажувачів та великовагових автомобілів.
За словами головного агронома компанії Андрія Куляна, цукристість буряку ... перевищує 18 відсотків. Щоправда, у складних погодних умовах дещо вища від звичної його забрудненість, становить понад 11 відсотків.
Робота триває у вкрай важких умовах: механізаторам дошкуляє холод, на заваді техніці в одних місцях снігові галявини, в інших — болотистий грунт. Усе це істотно ускладнює і сповільнює ритм транспортного конвеєра. Але, тим не менше, кагати буряку в полі зменшуються, а наші люди, у прямому розумінні, ведуть справжню боротьбу за врожай. Тільки за ... тиждень на Чортківський цукрозавод вони відвантажили майже 6 тисяч тонн буряку. За це керівництво компанії висловлює їм щиру подяку».
Фото з офіційного сайту компанії «Нібулон».
