Кому заважає бізнесмен Назаров?

А багатьом довелося пройти СІЗО й в’язниці. У їх числі опинився 33-літній дніпропетровський підприємець Дмитро Назаров. Ще кілька років тому він зміг створити досить успішний бізнес у сфері нерухомості, організовував роботу дніпропетровських ринків, надаючи нові робочі місця.

Безсумнівно, залишатися абсолютно чистим і мати успішний бізнес у минулі роки було майже нереально. Ніхто не без гріха. І чимало закидів стосовно Назарова, можливо, є цілком слушними. Бізнес доводилося вести жорстко — багатьом це не подобалося. Яке їм діло до того, що Дмитру вдавалося перетворювати дикі книжкові розкладки на цивілізовані ринки, де інвалідам надавалися пільгові, а часом і безплатно обладнані місця... До того, що частину отриманих доходів підприємець спрямовував на благодійність... За це ще до приходу до влади Віктора Януковича його нагородили грамотою голови обласної держадміністрації.

Дмитро Юрійович намагався за можливості триматися осторонь від політики. Але в останні роки, розуміючи, до чого веде практика викручування рук бізнесу, почав відкрито співчувати опозиції, відверто висловлював своє неприйняття ситуації. Вочевидь, настільки незалежної поведінки влада стерпіти не змогла, розсудивши, що його приклад можуть наслідувати й інші, приручені підприємці, та й просто ті, кого все вже дістало. Її реакцією стало відкрите стосовно Дмитра Назарова кримінальне провадження. Його заарештували і відправили у СІЗО, де підприємець перебуває вже приблизно півроку.

Виконати політичну волю влади підрядилися в міськпрокуратурі, очолюваній В’ячеславом Биковим: обіймаючи посаду прокурора Дніпропетровська, він мав у цій справі безпосередній інтерес.

У серпні минулого року прокуратура озвучила підозру в тому, що Назаров ще в 2007-му нібито заволодів, причому шляхом обману, чужим майном. Підлеглі В’ячеслава Бикова казна-звідки взяли документи, які свідчили, що Дмитро Юрійович напозичав грошей у підприємців, але вчасно не повернув. Загальна сума боргу становила близько двохсот тисяч гривень.

— Умисні дії Дмитра Назарова, виражені в заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, кваліфікуються за частиною 4 статті 190 КК України, — стверджує прокурор міськпрокуратури Артем Краснобрижий.

Готуючи кримінальну справу, прокурори якось не звернули уваги на те, що згідно з договорами, підприємці передали кошти не особисто Назарову, а ТОВ «Дніпропетровський промисловий альянс», яке вело законну господарську діяльність. При цьому самі «постраждалі» не висували жодних вимог у цивільно-правовому порядку. Ніяких доказів того, що Назаров розпорядився названими коштами, у справі не спостерігається.

Але чому люди «згадали» про те, що їх обдурили, лише через шість років (через три роки після того, як сплив термін позовної давності)? Це спонукає до серйозних роздумів. Імовірно, вони просто були змушені так вчинити під чиїмось тиском.

Варто зазначити, що саме в описуваний період стався вибух газу, який зруйнував багатоповерхівку на вул. Мандриківській. І Дмитро Назаров надав істотну підтримку потерпілим — одягом, ковдрами й грішми. Учасників ліквідації забезпечував гарячою їжею. Невже прокурори справді вважають, що він це робив за рахунок грошей, які отримав шахрайським шляхом?

У вересні рано-вранці у будинок Назарова в селищі Ювілейному, повибивавши двері, увірвалися бійці спецпідрозділу міліції. Усіх, хто був у домі, поклали на підлогу, гумовими кулями обстріляли собаку. Сам Дмитро просив незваних гостей не застосовувати силу, висловлював готовність співпрацювати зі слідством. Але його скинули з ліжка й закували в наручники. Потім почався обшук, який тривав близько шести годин.

Дмитро відчував, що за певної зацікавленості проінструктованого слідчого прокуратури, який проводив обшук, «знайти» могли все, що захочуть. Тому попросив, щоб йому дозволили зробити телефонний дзвінок адвокату — на це він мав повне право, тим більше що підозрювали у скоєнні особливо тяжкого злочину.

— На мої багаторазові вимоги надати захисника мені відмовляли, — згадує Дмитро Юрійович. — Відповідальність за це правопорушення передбачена статтею 374 КК України.

Крім того, Назаров запропонував запросити понятими не тільки тих осіб, яких привезли з собою прокурорські, а й справді незалежних громадян — наприклад, сусідів. І знову — відмова.

Чи варто дивуватися, що пошуки в будинку Дмитра виявилися передбачувано успішними: знайдено набої до мисливської зброї. У міліції знали, що свого часу в Назарова на цілком законних підставах зберігався карабін. Але півтора року тому він відмовився від свого права на зберігання, а зброю продав. І за дивним збігом боєприпаси, що з’явилися в будинку, збіглися за калібром із колишнім карабіном Дмитра. Знайшли також один набій калібру 7,62 — теж до мисливської рушниці. Так справа Назарова потяжчала на ще одну статтю — ч.1 ст.263 КК. Підлеглі В’ячеслава Бикова відправили «незручного» підприємця в СІЗО.

Зазначимо, що за зберігання боєприпасів громадяни, у яких анульовано дозвіл на їх зберігання, за статтею 193 КУпАП несуть саме адміністративну відповідальність. За цим фактом захисники Дмитра готують скаргу до Вищої ради юстиції, у якій мають намір заявити про тиск прокуратури на суди. Юристи сподіваються, що вона не залишиться нерозглянутою.

Таким чином, стосовно Назарова можна вбачати підміну цивільної (за нібито невиконання договору) і адміністративної (за зберігання мисливських боєприпасів) відповідальності карною. А зберігання одного знайденого набою калібру 7,62 через незначущість не є злочином. Крім того, у справі не видно доказів умислу на незаконне зберігання боєприпасів. А отримані докази є неприпустимими, бо при їх одержанні було порушено право на захист.

Для Дмитра, який переніс два інфаркти, страждає на діабет і потребує постійних ін’єкцій інсуліну, перебування в СІЗО перетворилося на пекло: в закладі просто нема змоги надавати повноцінну медичну допомогу людям з такими проблемами зі здоров’ям. Але Назаров не здавався, намагаючись не тільки довести свою невинуватість, а й знайти управу на тих, хто справді порушив закон. Він спрямував у прокуратуру кілька заяв, у яких розповідав про кримінальні правопорушення. Але визнання його правоти для дніпропетровського прокурора означало фактично розвал справи й звільнення Дмитра. Можливо, розрахунок був на те, що в СІЗО той просто не доживе до суду — і все складеться як треба.

А в цей час суддя Бабушкінського району Лариса Татарчук, зовсім незрозуміло чому, призначає за звільнення Назарова з-під варти заставу в розмірі 1 147 000 гривень — при тому, що збитки «постраждалих» становлять ледве більше двохсот тисяч. За цим фактом захисники Дмитра готують скаргу до Вищої ради юстиції, у якій мають намір заявити про тиск прокуратури на суди. Юристи сподіваються, що вона не залишиться нерозглянутою.

Під різноманітними приводами надходили відмови й відписки. І тоді підприємець звернувся в Жовтневий суд зі скаргою на бездіяльність прокуратури, котра, проігнорувавши його звернення, не внесла в ЄРДР відомості за кримінальними правопорушеннями, про які він заявляв — про відмову слідчого прокуратури надати йому захист під час обшуку. У результаті суд зобов’язав прокуратуру відомості про злочин, про який заявляв Назаров, внести в ЄРДР.

Проте виконувати рішення суду в прокуратурі не квапляться, незважаючи на те, що строки давно минули. І тепер Назаров вимагає від суду вжити заходів стосовно тих, хто вчинив кримінальне правопорушення й хто проігнорував постанову суду.

Залишаючись за ґратами, він не припиняє своєї боротьби. Дмитро стверджує, що в такій ситуації міг опинитися будь-який підприємець — достатньо було лише виявити незгоду з владою.

 

Дніпропетровська область.