«Бог бачить усе: я не вбивця!»

Однак учора Комітет визволення політв`язнів та родичі затриманих активістів під стінами МВС України вимагали від очільника відомства Арсена Авакова терміново звільнити ще чотирьох невинно затриманих активістів: Максима Головина, Сергія Александрова, Олександра Македонського та Тимофія Підлісного. Їх заарештували 23 січня (після подій на вул. Грушевського) та винесли рішення про утримання 2 місяці під вартою. Хлопці були активними учасниками Майдану.

Не полишають шанс потрапити на волю і інші засуджені, за справами яких є сумніви щодо законності вироків. Зараз, коли змінено керівників прокуратури, СБУ та МВС, їх потрібно переглянути. Принаймні таку думку висловлюють правозахисники. Вони переконують: кожна п’ята людина в країні утримується під вартою незаконно. За словами Олега Веремієнка, координатора проекту «Вбивці, які не вбивали», всі адвокати, які займаються кримінальним правом, мають одного або навіть двох ув’язнених, котрі отримали щонайменше 15 років за злочин, який не скоювали.

— Жодна людина не може бути засуджена безпідставно. А якщо так сталося, то сумнівну справу потрібно переглянути, не очікуючи довгих років вердикту Європейського суду з прав людини. Адже в новому КПК України закладено підстави для цього — зловживання слідчого, прокурора. Звідси, згідно із законом, з’являються «нововиявлені обставини» для перегляду судових рішень без строків давності. На жаль, досі втілити ці норми в життя було складно. Однак побачимо, що буде далі, — каже Олег Веремієнко.

«Коли я поїхала до нього в тюрму, він передав мені записку: «Бог бачить усе: я не вбивця!» — розповідає Марія Іванівна, тітка довічно засудженого В’ячеслава Полішка. Чоловікові інкримінували вбивство двох дівчат у кафе під час пограбування. «Голос України» (за 16.10.2013 р.) розповідав про цю жахливу історію. За словами юристів, справа шита білими нитками. Про це говорять і журналісти Олена Талаєва та Олексій Кутєпов. Нещодавно вони провели власне розслідування, яке нібито вказує на невинуватість В’ячеслава.

Про іншого довічника — Олександра Рафальського — знімали фільми, писали десятки статей. Те, що з чоловіка вибивали свідчення, уже довела правозахисна організація «Міжнародна амністія». Вона стверджує: справа сфабрикована, адже показання свідків, яких правоохоронці допитували, повністю суперечать результатам проведених за ініціативи батьків судмедекспертиз. Однак чиновники мовчать — вдають, ніби нічого не знають про ув’язнення.

Про резонансну на Дніпропетровщині справу Андрія Калитки «Голос України» писав теж неодноразово. Як і про незламну волю матері хлопця Лідії Калитки, котра бореться за перегляд справи і виправдання свого сина, засудженого на дванадцять років позбавлення волі. Нині в громадськості та правозахисників дуже багато запитань до слідства і суду. Вони переконують: жодного доказу провини Андрія немає. Нагадаємо, що його засудили за начебто розбійний напад на 22-річну студентку Катю К., унаслідок чого дівчина через кілька днів померла.

За словами співголови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, нині потрібно діяти лише в рамках закону. Мовляв, не потрібно приймати поспішних рішень. «Зрозумійте, парламент не може звільняти політв’язнів. Такі рішення може ухвалити тільки суд, переглянувши відповідні справи. Я сам можу написати список політв’язнів, яких треба терміново звільнити, а також справ, де є обґрунтовані підозри в законності вироків, — паламарів у Запоріжжі, довічників Володимира Панасенка, Олександра Рафальського, Максима Орлова, Мераба Суслова та інші. Парламент має повернути Верховному Суду всі повноваження, які він мав до 2010 року, і забезпечити механізм перегляду таких справ у порядку виключного провадження, наприклад, за зверненням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Звичайно, можуть бути винятки — як-от звільнення Юлії Тимошенко, але правилом має бути судовий розгляд справи», — зазначив він.