У вересні нинішнього року Верховна Рада в першому читанні прийняла законопроект № 4334 «Про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії». Поки законопроект активно готується до другого читання, спробуймо про-аналізувати його основний зміст та з’ясувати, які зміни він принесе державі і пересічному споживачеві теплової енергії.
Про що законопроект?
Законопроект розроблено народними депутатами за участю провідних експертів Держенергоефективності, профільної Біоенергетичної асоціації України і пропонує: встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію для бюджетних організацій і потреб населення, що виробляється з альтернативних джерел, на рівні 90 відсотків від відповідних діючих в населеному пункті тарифів на теплову енергію з газу; ліцензування обласними державними адміністраціями господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що виробляється з використанням альтернативних джерел.
Законопроект має розв’язати дві нагальні проблеми. Сьогодні під час встановлення тарифів на тепло з альтернативних джерел регулятором (НКРЕ КП) застосовується принцип «собівартість +6%», що дістався нам у спадок ще з радянських часів і абсолютно не відповідає засадам ринкової економіки. Він «стимулює» виробників теплової енергії всіма можливими способами завищувати собівартість, оскільки його рентабельність дорівнюватиме 6 відсоткам від собівартості. Що більше собівартість — то більше дохід. А платити за збільшену собівартість доведеться споживачам. Крім того, він абсолютно не стимулює ні ТКЕ, ні приватних інвесторів вкладати кошти в такі проекти, а в держави і комунальних підприємств коштів на це теж немає. В інвестора завжди є альтернатива покласти свої кошти на депозит у надійний банк. Наприклад, Ощадбанк заплатить в такому разі 15,5 відсотка річних. Тож жодного сенсу немає вкладати в альтернативну котельню під 6 відсотків, ще й із безліччю додаткових ризиків!
Ще один недолік наявної практики тарифоутворення: всі виробники теплової енергії з альтернативних джерел затверджують свій тариф в НКРЕ КП. Їх уже тепер понад три сотні, і кожен з них надає розрахунки
своєї собівартості регулятору, а той перевіряє сотні цих розрахунків і заяв. Призводить така практика до того, що регулятор перевантажений і не може затвердити ці тарифи в короткі терміни. Типове очікування виробниками затвердження їх тарифів — до трьох місяців, але трапляється, що і до півроку. Як правило, в цей час уже в розпалі опалювальний сезон, і виробники змушені працювати без встановленого тарифу, тим самим грубо порушуючи законодавство.
Законопроект, власне, і спрямований на розв’язання цих проблем. У рамках децентралізації він передбачає передачу повноважень зі встановлення тарифів органам місцевого самоврядування, де тариф на альтернативне тепло встановлюватиметься за простою і зрозумілою формулою, що не вимагає складних розрахунків і перевірок. Цей тариф забезпечує мінімально прийнятний рівень рентабельності для залучення інвестицій у цю галузь.
До того ж затверджується тариф тарифними відділами виконкомів органів місцевого самоврядування, чим вирішується проблема черг в НКРЕ КП.
Зазначимо, що законопроект не створює преференцій якомусь одному виду палива. Його дія розповсюджується на тепло з усіх альтернативних джерел енергії. Це всі відновлювані джерела енергії, включаючи біомасу, біогаз, теплові насоси, енергію сонця, геотермальне тепло; скидний тепловий потенціал виробничих процесів; шахтний метан; горючі промислові гази. У разі віднесення до альтернативних джерел енергії побутових відходів (є така законодавча ініціатива), тепло з них, згідно з цим законопроектом, також підпадатиме під стимулю-юче тарифоутворення.
Крім того, законопроект встановлює стимулюючий тариф на тепло з альтернативних джерел не тільки для котелень, а й для ТЕЦ, що в свою чергу стимулюватиме виробництво тепла в більш ефективному циклі — спільно з виробництвом електроенергії.
Збільшимо рентабельність інвестицій
Нижче розрахунки окупності великого проекту на біомасі в централізованому теплопостачанні: 10 МВт, на деревній трісці (див табл. 1).
Вважаємо, що ці результати переконують: 90 відсотків від газового тарифу — це мінімальний тариф, ще цікавий для інвестицій в умовах України. Якщо тариф буде встановлено на нижчому рівні — ніхто інвестувати в такі проекти в ЖКГ не буде, власне, що і відбувається нині. Звертаємо увагу, що це великий проект (10 МВт). На практиці переважна кількість проектів буде меншої потужності, їх окупність виявиться ще гірша.
Отже, запропонований у законопроекті підхід формування тарифів дає змогу збільшити рентабельність інвестицій із 6 відсотків за нинішньої практики до 15—20 відсотків. За таких умов кінцевий споживач одразу відчуває економічний ефект у зниженні тарифів, а компанія, що здійснила інвестицію, матиме достатні гарантії повернення коштів.
Досвід інших країн переконує
Нагадаємо, що «Ефективним центральним теплопостачанням та охолодженням» згідно з директивою 2012/27 EU «Про енергоефективність» вважається «система центрального теплопостачання або охолодження, що використовує мінімум 50 відсотків відновлюваної енергії, 50 відсотків скидного тепла, 75 відсотків тепла від когенерації або 50 відсотків комбінації такої енергії та тепла». Згідно з цією термінологією законопроект 4334 якраз і спрямовано на створення в Україні ефективних систем централізованого теплопостачання.
Якщо звернути увагу на досвід європейських країн, то в них протягом останніх 20 років у виробництві теплової енергії стабільно зростає частка відновлюваних джерел, переважно біопалива — деревної тріски, соломи, пелетів, брикетів. У середньому по Євросоюзу ця частка становить 23 відсотки. В окремих країнах цей показник значно вище: в Норвегії — 70, у Швеції — 65, в Литві — 61, в Данії — 47, в Австрії — 41, у Фінляндії — 37, в Латвії — 28 відсотків.
Ось, наприклад, показники Литви (див табл. 2).
Для України така практика теж не нова. Виробники тепла з відновлюваних джерел працюють у промисловості, комерційних та бюджетних установах, до того ж за нижчими тарифами, ніж виробники теплової енергії з газу. А от для їх входження в ЖКГ необхідне прийняття цього законопроекту.
Від прийняття виграють усі
* Споживач гарантовано отримає альтернативне тепло на 10 відсотків дешевше від газового. Це поступово знижуватиме загальну ціну теплової енергії для кінцевих споживачів.
* Створимо новий кластер української економіки, нові робочі місця, нові машинобудівні заводи.
* Зменшимо споживання та імпорт газу, поліпшимо наш торговельний баланс і знизимо тиск на гривню.
* Підвищимо енергетичну безпеку і незалежність країни.
* Започаткуємо конкуренцію при виробництві теплової енергії. Закон стане першим кроком до створення конкурентного ринку теплової енергії, робота над яким активно триває.
Законопроект приведе до значного позитивного макроекономічного ефекту (див табл. 3).
Переконані, прийняття законопроекту №4334 — це крок у правильному напрямі. Від нього виграє і держава, і кожен зі споживачів теплової енергії. Закликаємо Верховну Раду України до пріоритетного розгляду цього законопроекту у другому читанні. Тоді ще в цьому опалювальному сезоні ми відчуємо альтернативне тепло в наших оселях!
Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ, народний депутат, в.о. голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
Сергій САВЧУК, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України;
Діана КОРСАКАЙТЕ, керівник проекту «Муніципальна енергетична реформа», USAІD;
Георгій ГЕЛЕТУХА, голова правління Біоенергетичної асоціації України.
