Нинішнього пленарного тижня Верховна Рада планує розглянути та ухвалити в цілому законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату (реєстр. № 5368). Цей законопроект — результат тривалої роботи Міністерства фінансів, Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики, представників бізнесу та громадських експертів, який сприятиме спрощенню умов ведення бізнесу, зменшенню корупційних схем та проявів при адмініструванні податків і зборів та створюватиме сприятливе податкове середовище в країні. Про підготовку законопроекту до другого читання та про те, як його ухвалення пов’язано із прийняттям Держбюджету на 2017, рік ми запитали в голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної.

— Оскільки 8 грудня цього року законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату було ухвалено лише за основу, то рішення про його остаточне прийняття перенесено на нинішній, з 20 по 23 грудня, пленарний тиждень — тиждень бюджетного процесу в умовах цейтноту. Нагадаю, що під час його ухвалення в першому читанні із присутніх у залі 119 народних депутатів від фракції Блоку Петра Порошенка «за» проголосували 96 парламентаріїв, із 70 представників «Народного фронту» законопроект підтримали 63, із 23 колег від «Самопомочі» «за» проголосували 20.


Проте мене відверто дивує позиція деяких колег—членів нашого комітету, які не голосували або утрималися, а також мене непокоїть пасивність представників Міністерства фінансів, які, здається, завмерли в очікуванні голосування за законопроект про Держбюджет на 2017 рік. Але годі мріяти про збалансований бюджет, якщо й далі продовжувати мордувати підприємців, якщо залишити схеми розкрадання податку на додану вартість і сподіватися, що касові розриви вдасться перекрити за рахунок постійного підвищення ставок акцизного податку.


Про голосування лише з четвертої спроби за законопроект № 5369, який передбачає передачу баз даних із Державної фіскальної служби до Міністерства фінансів, взагалі мовчу. Тож виникає запитання: ми боремося з корупцією чи тільки на публіку заявляємо про наміри щось почати робити?


Усім потрібно врешті усвідомити, що законопроекти № 5368 та № 5369 — це єдиний шанс для порятунку економіки і збереження надходжень до бюджету. Тому закликаю всіх колег дискутувати професійно та голосувати відповідально.


— Чи була згода членів Комітету з питань податкової та митної політики під час розробки законопроекту № 5368?


— За три роки перманентної податкової реформи ми вперше хочемо внести до Податкового кодексу зміни, які зведуть до мінімуму прояви корупції при адмініструванні податків і загалом зрушать з мертвої точки відносини між платником та контролюючим органом.


Упродовж двох місяців ми щодня спільно з представниками Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, експертами по 12 годин працювали над відповідними нормами, щоб не допустити різночитань та пом’якшити ті норми, які на перший погляд здаються не дуже ліберальними, але які спрямовано на подальше унеможливлення розкрадання податку на додану вартість. За цей час було проведено величезний обсяг роботи, тож за наслідками бурхливих дискусій ми вийшли на компромісний та узгоджений варіант додаткових пропозицій, які мають бути включені до законопроекту.


Інакше кажучи, ми зробимо все, щоб нинішнього пленарного тижня законопроект було ухвалено в цілому як закон і платники податку до Нового року встигли ознайомитися зі змінами до Податкового кодексу, які так необхідні для спрощення ведення бізнесу в Україні.


— Чи спрямовані якісь положення законопроекту № 5368 на подальшу фінансову децентралізацію?


— Тут ми пропонуємо усунути диспропорцію у ставках земельного податку і орендної плати за землю та чітко закріпити за місцевими органами влади право встановлювати мінімальний розмір орендної плати.


— А як сьогодні розраховується розмір земельного податку та орендної плати за землю?


— На сьогодні розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь становить не більш як один відсоток від їхньої нормативної грошової оцінки. Якщо земля перебуває не у власності чи постійному користуванні, а в оренді (а щодо сільгоспугідь переважно так і є), то розмір орендної плати за землю становить від 3 до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.


На практиці органи місцевої влади часто йдуть назустріч платникам, зважаючи на їхнє скрутне фінансове становище, і встановлюють розмір земельного податку на значно нижчому рівні. Утім, передбачений законодавством розрив мінімальної ставки орендної плати за землю та встановленої ставки земельного податку у понад два відсотки нікуди не зник, а, зважаючи на необхідність щороку проводити індексацію нормативної грошової оцінки, часто лягає на плечі платників орендної плати за землю непомірним податковим тягарем.


— Що натомість пропонується в законопроекті?


— Ми пропонуємо встановити, що мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути менший за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. У такий спосіб усувається диспропорція у ставках земельного податку й орендної плати за землю, а оскільки орендна плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків і зборів, то право встановлювати мінімальний розмір орендної плати повинно належати саме місцевим органам влади.


Узяв інтерв’ю Сергій КОВАЛЕНКО.