Переплетіння вітчизняної політики минулого тижня переважно дрейфували в бік чужоземних берегів. Майже всі знакові події, які впливали на наше внутрішнє життя, певним чином були пов’язані з ближніми чи далекими зарубіжними партнерами. Абсолютну більшість новин маємо з європейських столиць, і вони традиційно не вкладаються в спрощену схему «добрі-погані». На внутрішні європейські проблеми, а ЄС зараз переживає найглибшу кризу в своїй історії, наклалися: відверто антиукраїнський лобізм з боку Росії та наслідки наших колишніх помилок і непослідовностей. Але нарешті маємо певну ясність у трьох ключових питаннях: Угода про асоціацію, безвізовий режим та санкції проти Росії. Ті, хто знайомий з прихованою стороною «дипломатичної кухні», розуміють, якими важкими зусиллями дався цей результат.
Хоч би й санкції проти держави-агресора. Ми всі стали свідками жахливого геноциду, який російська воєнщина чинить у Сирії разом із лояльним до Кремля режимом Башара Асада. І за ці найстрашніші злочини досі не лише не виникло жодного покарання, а й навіть тему санкцій ніхто не ризикує ставити на порядок денний. І як протиставлення — регулярне продовження та розширення політики за злочини, скоєні агресором в Україні. Такі рішення самі собою не з’являються, як і відчуття хоча б умовної безпеки поряд із непередбачуваним та позбавленим моральних гальм сусідом. Те, що Україна не повторила долю далекої Сирії, теж свідчення успішної протидії ворогу.
Нарешті остаточно зняті перешкоди на шляху до введення візової лібералізації з ЄС та узгоджено час запровадження безвізового режиму. Попередні, нічим не обґрунтовані затримки стали свідченням негативних подій у самому Євросоюзі. Були й спроби відкласти рішення до завершення президентських виборів у Франції. Але, схоже, що термін уже визначений остаточно, й після квітня ми будемо трошки ближчими до того світу, частиною якого прагнемо стати.
На справжній детектив перетворилася епопея з остаточним введенням у дію Угоди про Асоціацію з ЄС та доланням абсолютно штучних перешкод. Хто знає особливості політичної ситуації у Нідерландах, а саме ця країна завела в глухий кут не лише нашу євроінтеграцію, а й усю європейську зовнішню політику, розуміє, наскільки драматично складалися обставини. В Нідерландах зараз глибока криза всієї системи влади, й прийняття будь-яких рішень украй ускладнене. Але компромісу таки досягнуто. Він не такий, щоб влаштовувати овації, адже наш західний партнер уперше відступив від європейських традиційних цінностей, та й формулювання пропонованих застережень для нас звучать образливо. Але фактичних втрат ми не зазнали. Всі додаткові «обмеження», на яких робиться акцент, жодним чином не стосуються угоди. Крім того, Україна захистила три свої «червоні лінії»: жодних нових переговорів, жодних змін до самого тексту, жодних перератифікацій. Залишилися ще два пороги: ратифікація в обох палатах парламенту Нідерландів, але попередньо видається, що цей рубіж буде подолано.
Україні вдалося зміцнити групу підтримки в самому ЄС. Знято перешкоди, які останнім часом виникали в наших відносинах із Польщею, хоча внутрішні події у цій країні не завжди сприяють оптимізму. В співпраці з Литвою зроблено додаткові позитивні акценти під час візиту до Києва Президента Далі Грібаускайте. Є позитивні новини від менш очікуваних союзників, як Румунія чи Італія. Також маємо інтенсивний діалог на рівні Президента України з лідерами Німеччини, США та іншими партнерами. Вдається збалансовувати негативні й тривожні тенденції позитивними рішеннями й діями. Так, у США, де на посаду держсекретаря запропонований відомий минулими позитивними контактами з Путіним Рекс Тіллерсон, вдалося інтенсифікувати підтримку України в середовищі правлячої Республіканської партії. Це не та інформація, яка мала б заспокоювати, але вона свідчить, що навіть у невигідних обставинах ми не здаємося і знаходимо спосіб протистояти негативам. Хочеться вірити, що вдасться мінімізувати загрози від майбутніх президентських виборів у Франції, які для нас видаються особливо небезпечними.
Ще серед міжнародних подій довкола України можна відзначити неочікувано позитивні висновки лідерів Євросоюзу стосовно спрямованості й темпів українських реформ. Ми всередині країни висловлюємо невдоволення, оскільки досі не мали змоги відчути їх позитивні наслідки, але добре відзначення ззовні дещо втішає: якщо напрям правильний, то результати рано чи пізно прийдуть. Крім того, на фоні колишніх, виключно негативних, оцінок нам дуже потрібна позитивна акцептація наших дій, щоб не опинитися сам на сам із жахливими проблемами й викликами. І як зримий приклад того, що ми можемо отримувати й позитивні новини, — рішення окружного суду Амстердама стосовно колекцій з кримських музеїв (так званого «скіфського золота»). Справедливість таки може торжествувати.
Минулого тижня були позначені певні маркери і в економічних відносинах із країною-агресором: наш торговельний обіг з Росією скоротився до небачених восьми відсотків, і вже сам Путін безрезультатно вмовляє Україну купувати російський газ. Такі дії не могли минути безболісно для вітчизняної економіки, але, оскільки будь-які контакти з РФ є політикою, до того ж політикою антиукраїнською, мінімалізація співпраці є оптимальним рішенням, і добре, що ми зуміли пройти цей шлях.
Поточного тижня можемо прогнозувати часткове стихання міжнародної активності через зростання значимості внутрішніх подій та входження Європи в смугу різдвяних свят. Зате зросте активність усередині країни.
Почався тиждень із небуденної події — добровільної націоналізації найбільшого банку в Україні ПриватБанку. Подія для країни надзвичайна за масштабами й, схоже, успішна за наслідками. Неплатоспроможність фінансового гіганта могла зруйнувати всю фінансову систему України, однак вчасні дії дозволили уникнути кризи та втрат для клієнтів. Очевидно, що після вдалої операції з порятунку найбільшого банку атаки на голову Нацбанку та міністра фінансів поступово почнуть затихати.
Пристрасті змістяться в Раду. Тут настає гарячий період бюджетних баталій. На жаль, не здійснилася надія на швидку процедуру прийняття бюджету на минулому тижні. Тому останній передноворічний період стає особливо відповідальним. Для остаточного затвердження бюджету ще необхідно у вівторок схвалити в другому читанні ряд фінансових законів, а тут можуть виникнути певні несподіванки. Але в самому парламенті добре розуміють, що в цьому бюджеті й пов’язаних із ним законах закладено стільки знакових змін, що затягування процесу може стати вироком для самої Верховної Ради.
У передчутті святкової декади явно вичерпується і скандальний потенціал української політики. Розвалилася штучно розкручена справа «плівок Онищенка», зате почала розвиватися справа голови ЦВК Охендовського. Захлинаються на старті два розрекламовані політичні проекти так званих рухів. У випадку партії Саакашвілі цьому сприяла низька політична культура самого лідера. А у випадку з Надією Савченко ми отримали підтвердження старої істини: жодна ініціатива, за якою стоїть Росія, не може бути успішною в Україні. Тож у 2017 рік входимо з тим самим спектром політичних сил — «нові обличчя» в Україні, на жаль, поки що не витримують випробування популярністю.
А загалом тиждень Україна прожила в звичному ритмі, й нема підстав очікувати негативних тенденцій найближчим часом. А далі — тривалі свята, які можуть загасити навіть найбурхливіші політичні пожежі.
Тарас ЧОРНОВІЛ,політолог і незалежний експерт.
