Пропозиція поза-фракційного депутата Віталія Немилостивого звернутися до МВФ і Паризького клубу кредиторів із проханням списати частину суверенного державного боргу України викликала жваві дискусії і серед фінансистів, і на побутовому рівні.
Один із далеко не останніх в нашій країні банкірів (прізвищ не називатиму, не принципово) мені зауважив: «Слушно, а я б ще закликав олігархів підтримати країну своїми грішми. Було б дуже вчасно». В цю мить я пригадав давнього друга. Він, ознайомившись з рейтингами найбагатших людей України, порівнював допомогу від них з відчепленим від потяга вагоном готівки. Уявити, звідки прийшов поїзд, було не складно — з офшору. Ясна річ, виразно поставали в уяві гроші. Але далі картинка розпадалася... І я довго пояснював, чому один з найбагатших людей у світі — Уоррен Баффет — вважає, що для олігархів виробничі активи ще довго будуть кращі за гроші й чому вагон відступного — то невелика для них втрата. З одного боку, гіпотетично можливий військовий конфлікт на Кримському півострові викотив перед усіма нами, так само як і перед росіянами, загрозу знецінення грошей, чого більше? А з другого, два олігархи «відхопили» від нового уряду активи чи не найбільш перспективних промислових регіонів — Донецької та Дніпропетровської областей — чого краще! Утримаюсь від характеристик ділових та організаторських якостей новопризначенців із двох причин: по-перше, вважаю повним безглуздям порівнювати наших євреїв з російськими, як це робив Володимир Путін. По-друге, вважаю ці кадрові призначення своєчасними.
Днями пощастило перекинутися двома-трьома словами з одним із колишніх міністрів промислової політики. Його смішить одна думка, що олігархи проявлять ініціативу й фінансово підтримають країну. Каже, вони вже мали не одну таку нагоду, адже ми переживаємо не першу економічну кризу — бровою не повели навіть! І потім для них підтримати країну означає підтримати ще не приборканий уряд. Хоча на словах усі горою за країну, яка за копійки дає їм право розробляти свої надра, заробляти мільярди доларів і приховувати їх у офшорах, надає податкові пільги та преференції. Екс-міністр принагідно нагадав, що, за оцінками одного з міністерств відставленого уряду, за всі ці роки за кордон вивели до 100 мільярдів доларів США. Якщо перевести в готівку, то одним вагоном навряд чи завезти такі гроші назад в країну. Однак, зауважує, якщо зважити на кількість охочих високопоставлених чиновників та народних депутатів зустрічати такий вагон з квітами, то легко уявити, що ці гроші вони б перенесли й на руках.
І раптом серйознішає:
— Між іншим, це не остання причина, чому олігархи відмовлятимуть державі у добровільній фінансовій підтримці. Уявіть, лишень: вчора вони самі представляли цю державу, а сьогодні просять скинутися, аби запобігти дефолту. Казатимуть, що їхня справа — інвестувати, створювати робочі місця, виплачувати заробітні плати, абощо, але це не відтермінує гіпотетично можливий дефолт країни.
Зрештою, якщо йдеться про суверенні зовнішні борги, то цей клопіт за урядом, а не бізнесом. Він має інвестувати гроші у виробництво, знаючи, що вони обернуться прибутками.
Заяви про наміри і кроки уряду, як на мене, поки що виправдовують на всі сто очікування західних та вітчизняних інвесторів. По-перше, започатковано масштабну консолідацію бюджетних витрат — вже заявлено про секвестр невиправданих видатків щонайменше на 10 відсотків. Невиправданих статей — більш ніж задосить.
По-друге, завдяки перекриттю доступу на міжбанківський ринок спекулятивного капіталу, курс гривні вже відбиває ринкові реалії — ще б зняти тиск дестабілізації в Криму! По-третє, вже віднайдено джерело погашення боргів перед російським «Газпромом» обсягом 1,5 мільярда доларів США — гроші мають надійти в пакеті на понад один мільярд євро від Євросоюзу.
Станом на початок року, зовнішній борг України становив 27,9 мільярда доларів США. За версією Forbs, ця цифра добре перегукується зі статками 10 найбагатших українців. Але ще є прямий внутрішній борг обсягом (256,6 млрд. грн., або 32,1 млрд. $ станом на 1 січня 2014 року). Як на мене, бодай часткове його списання через відповідні механізми реструктуризації цілком можливе за участі олігархів. Потреба в цьому, як-то кажуть, перезріла до такої міри, що серед проектів так званої примусово-добровільної легалізації капіталів фігурує реприватизація об’єктів власності, придбаних нечесно ще в дев’яності роки минулого століття. Цього не треба ані їм, ані уряду.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
