Цієї зими над таким запитанням замислюється дедалі більше власників квартир. Деякі споживачі готові не просто зменшити кількість використаних гігакалорій, а й взагалі відмовитися від централізованого опалення, бо надто дорого воно коштує. Здавалося б, це цілком резонно. Але чи можливо? Чи можна відключити від загальної системи опалення окрему квартиру чи будинок?
Це питання порушила і родина Тімофєєвих із Хмельницького, звертаючись до КП «Хмельницьктеплокомуненерго», до представників міської влади на гарячу урядову лінію. Про свою ситуацію пенсіонери розповіли так: мають квартиру у Хмельницькому, але нині постійно мешкають у селі, оскільки на пенсію в місті прожити важко. Хоча квартира стоїть порожня, проте за комунальні послуги сплачують справно, боргів не мають. Та вважають, що платити за тепло, котрим фактично ніхто не користується, надто неекономно. Тому звернулися в теплокомуненерго, щоб там дозволили встановити на батареї лічильники і потім можна було взагалі відключити квартиру від тепломережі. Але на всі свої звернення пенсіонери отримали відмову. Тож і хочуть знати, чому?
Наглухо приєднані до мережі
Гіпотетично власники квартир мають право на від’єднання. Але насправді не все так просто. Одного бажання мало. І встановлення лічильників, і порядок від’єднання від мереж регулюється законодавством. Зокрема, це Правила з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання цих же послуг, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів ще у 2005 році. Тоді ж уряд розробив і Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
Ці документи дозволяють відключення споживачів від мереж централізованого опалення, але тільки в тому разі, коли така технічна можливість передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, і за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку. Та ось тут-то і прихована найбільша, практично нездоланна перепона. Бо насправді такої технічної можливості переважна більшість будинків старої забудови і в Україні, й у Хмельницькому саме і не має. Про це повідомив заступник хмельницького міського голови Анатолій Нестерук:
— Такої проблеми сьогодні немає у новобудовах. Враховуючи сучасні вимоги споживачів, забудовники вже проектують квартири з індивідуальним опаленням. Але зі старим житловим фондом ситуація набагато складніша. В усьому місті є єдиний мікрорайон, так зване болгарське містечко, котрий свого часу споруджували закордонні підрядники, де система теплопостачання встановлена так, що кожна квартира має окремий вхід до загальної мережі. В результаті власники помешкань можуть ставити лічильники або взагалі відмовлятися від опалення, не завдаючи шкоди ані самій системі, ані сусідам. Дехто уже звертався за такими дозволами і отримав їх. До речі, встановлення одного такого квартирного лічильника коштує приблизно п’ять тисяч гривень.
Але посадовець наголошує, що це стосується дуже обмеженого вже згаданого числа будівель у місті. Для інших такої технічної можливості немає. Розуміючи, що надто дороге тепло потребує чіткого обліку, у місті запропонували свій, хоч і не повний, але вихід із цього глухого кута — встановлення загальнобудинкових лічильників. Як повідомили у міськраді, весь багатоквартирний житловий фонд обласного центру стовідсотково обладнаний загальнобудинковими засобами обліку тепла. За два роки було встановлено 930 таких лічильників. Причому фінансування проводилось і за рахунок міського бюджету, і при участі власників квартир. Лише 2016-го з міської казни на це було виділено 4 мільйони гривень.
Для тих мешканців багатоповерхівок, котрі зуміли об’єднатися і обрати відповідальних, які стежать за експлуатацією лічильника, навіть провели спеціальні навчання. Тепер вони не тільки стежать за показниками, а й можуть самостійно регулювати подачу тепла в дім, економлячи на опаленні. Але зупинити чи змінити подачу тепла в окрему квартиру вони також не можуть. Тому й виходить, що власники помешкань є заручниками гарячих батарей, бо, незалежно від того, користуються вони теплом чи ні, живуть у квартирі чи залишили її — використані калорії будуть розділені пропорційно на всі квадратні метри в багатоповерхівці.
Правила для монополій, а не для споживачів
Обійти закон практично неможливо. Як пояснили юристи, в судовій практиці були випадки, коли споживачі намагалися обстояти своє право на те, щоб самостійно вирішувати, користуватись їм послугами тепловиків чи ні. Та правосуддя було не на їхньому боці. Суд відмовляв у такому праві, мотивуючи це тим, що втручання в систему опалення змінює гідравлічний опір у ній, і через це погіршується теплопостачання до інших квартир, а відтак порушуються права інших мешканців будинку на отримання послуги належної якості. Чи справді це так, сказати важко, але виходить, що простіше відімкнути від опалення весь будинок, ніж одну квартиру. Хоч і це тільки теоретично. Бо насправді в такому разі треба отримати цілу низку дозволів, а головне — згоду всіх власників квартир на відключення від системи централізованого опалення і облаштування індивідуального в усіх помешканнях.
Якщо йти за всіма цими правилами і порядком, встановленими вітчизняним законодавством, то від’єднатись від загальної тепломережі практично неможливо. Хоча сумніви щодо того, наскільки справедливим і правильним є саме таке законодавство, все-таки залишаються. Бо формально закон, начебто, турбується про гарантію якісних послуг для інших споживачів, а насправді виходить, що захищає інтереси монопольних компаній — теплопостачальників. Адже, втрачаючи своїх клієнтів, вони втрачають і свої надходження.
Відшкодування із запізненням
Утім, споживачам не варто бачити у комунальних підприємствах своїх затятих ворогів. Адже, яким би це не видавалось парадоксом, і вони дуже часто залишаються такими ж заручниками складних ситуацій. Якщо ще минулого опалювального сезону вартість енергоносіїв у тарифах «Хмельницьктеплокомуненерго» становила 85 відсотків, то цієї зими вона наближається до 98 відсотків. Тобто майже все, отримане як оплата від споживачів за надану послугу, одразу доводиться віддавати за газ.
До того ж, якщо субсидії знімають соціальне напруження для значної частини населення, то саме вони і додають проблем комунальникам. Так, призначений за жовтень і листопад 61 мільйон гривень на оплату послуг за теплопостачання ще й дотепер не перерахований державою для «Хмельницьктеплокомуненерго». Схожа ситуація і на іншому підприємстві, що забезпечує теплом ще одну частину міста. А без цих коштів комунальникам не розрахуватись за спожитий газ. У результаті не просто робота котелень, а забезпечення теплом всього міста ставиться під серйозну загрозу. Тож не дивно, що будь-яке зменшення грошових надходжень на КП сприймається дуже болюче і позначається врешті-решт на самих споживачах.
Якби при цьому хмельницькі тепловики заклали ще й свої витрати на ремонти і оновлення мереж та котелень у тарифи, вони ще більше підскочили б угору. Але виручає міська влада, котра стримує ці стрибки, фінансово підтримуючи теплові підприємства. Лише нинішнього року на їхні потреби із бюджету було виділено 45 мільйонів гривень. У результаті вартість гігакалорії залишається найнижчою не тільки в області, а й у державі. А там, де мешканці будинку заощаджують, регулюючи подачу тепла за допомогою загальнобудинкових лічильників, оплата за квадратний метр опалюваної площі може становити 19—24 гривні.
Звичайно, навіть усі ці старання влади і комунальників на місцях не знімають гостроти проблеми високих тарифів для тисяч родин. Тепло і газ шокують своєю дороговизною. І якщо від останнього можна з легкістю відмовитися, просто перекривши у квартирі засувку, то головоломка із теплопостачанням залишається нерозв’язаною. І для згаданої родини пенсіонерів Тімофєєвих також. Вони так і не змогли отримати відповіді на свої запитання і на гарячій урядовій лінії. Тепер сподіваються на одне: їх має почути голова уряду Володимир Гройсман. І допомогти!..
Хмельницький.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
