Останнім часом окремі експерти висловлюють думки щодо необхідності запровадження абсолютно «вільного» ринку земель, мотивуючи це тим, що у світовій практиці відсутні такі регулювання, або вони з часом себе не виправдали й були скасовані. Але така теза не зовсім відповідає дійсності. Регулювання ринкового обігу гектарів є досить важливим питанням для більшості країн. На цьому наголошувала у своєму виступі під час парламентських слухань «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі», які відбулися 21 грудня у Верховній Раді, завідувач відділу земельних відносин Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» доктор економічних наук Ольга Ходаківська.

 

Завідувач відділу земельних відносин ННЦ «Інститут аграрної економіки»Ольга Ходаківська.

 

За її інформацією, кожна держава у той чи інший спосіб регулює обіг ділянок, виходячи з конкретних особливостей та національних інтересів. Обмеження можуть встановлюватись на державному, регіональному та місцевому рівнях.


Найбільш поширеними регуляторними інструментами є:


3 обмеження суб’єктного складу покупців з наданням переваги фізичним особам та місцевим жителям. Тобто останні зазвичай мають пріоритет при купівлі ділянки;


3 встановлення переважного права для орендаря або власника суміжної ділянки, за умови, що він є фермером, самостійно господарює на землі та відповідає кваліфікаційним вимогам.


Поширеною практикою є надання пріоритетного права спеціалізованій агенції, що здійснює регулювання ринкового обігу. Приміром, як Агентство сільськогосподарської нерухомості в Польщі чи Товариство з управління землями у Франції чи Німеччині. Або ж переважним правом користуються територіальні громади, якщо потенційний покупець не відповідає встановленим вимогам. Так, Агентство сільськогосподарської нерухомості Польщі із 270 тисяч угод (загалом на 400 тис. га), використало своє пріоритетне право 293 рази, викупивши земельні ділянки площею 6,5 тис. га.


Серед обмежень практикується встановлення граничних розмірів земельних ділянок — як максимальних, так і мінімальних, з метою запобігання їх подрібненню або ж надконцентрації. Так, у Польщі одна особа може мати у власності не більше 300 га, в Румунії — 100 га, Угорщині — 300 га, Данії — 150 га. А у Швейцарії, Італії, Португалії, Іспанії, Австрії, Сербії не допускається надмірне подрібнення наділів.


Крім того, особлива увага приділяється раціональному використанню та охороні гектарів. Практично усі країни, що пройшли етап становлення ринкового обігу земель, мали довгострокові цілеспрямовані програми, які, крім іншого, передбачають надання пільгових кредитів на придбання ділянок місцевим фермерам. Зокрема, у Польщі таку позичку можна отримати на 15 років під 2% річних, у Латвії — взяти до 140 тисяч євро на 20 років під 3,3 %.


Країни, які дбають про майбутнє своїх громадян, запровадили механізми придбання земель із розстроченням платежу. Зокрема, у тій же Польщі — на 30 років при створенні нового фермерського господарства та на 20 років для розширення існуючого.


Україна не має бути винятком, вважає Ольга Ходаківська. Світовий досвід вказує, що запровадження ринкового обігу має супроводжуватись цілеспрямованою державною політикою, орієнтованою на формування потужного середнього класу на селі. Це гарантуватиме продовольчу безпеку, сприятиме розв’язанню проблем сільської зайнятості й недопущенню обезлюднення територій.


Але для цього нам потрібно мати політичну волю і перестати вже надто дослухатись до рекомендацій Міжнародного валютного фонду, особливо в частині лібералізації земельного ринку. Політика неолібералізму нині довела свою неефективність та шкідливість для країн, що розвиваються. І це визнали провідні вчені світу! Ми не повинні робити так, як диктують нам міжнародні кредитори та їх високооплачувані ставленики. Треба діяти так, як чинили свого часу самі ж економічно високорозвинені країни, коли перебували у нашому становищі, тобто, усіма силами захищати вітчизняного виробника та відстоювати власні національні інтереси. Неоліберальні доктрини не працюють у таких державах, як наша, а збагачують лідерів глобальної економіки. Тобто, бідні залишаються бідними, а багаті стають ще багатшими.


— Ми будемо збирати комітет і розберемо кожен виступ, кожне сказане слово, — запевнив, підсумовуючи дискусію, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Заболотний. — Чи треба ринок землі? Треба. Чи є умови для його запровадження? Ні. Чи ми створили рівний доступ до ринку сільгоспугідь? Ні (адже зрозуміло, що можливості у фермерів та, приміром, потужних агрохолдингів зовсім різні). Але все-таки нам потрібно працювати на перспективу. Хтозна коли він буде, цей ринок. Та не можемо ми так жити, тягнути, а потім в один день сказати: завтра ринок наступить... Ми повинні працювати, обговорювати, чути, що кажуть люди.


Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин підсумує озвучені у сесійній залі виступи, врахує висловлені пропозиції, застереження та подасть на розгляд Верховної Ради відповідні рекомендації парламентських слухань, які стануть дорожньою картою подальшого розвитку в країні земельних відносин.

 

Члени Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Сергій Хлань,Олег Кулініч, заступник голови цього ж комітету Григорій Заболотний під час парламентських слухань.