В Україні має стартувати реформа державного догляду дітей, що перебувають в інтернатних закладах. Найближчим часом, як очікується, Президент Петро Порошенко підпише Указ про затвердження Стратегії деінституціалізації догляду дитини
Днями в Інституті суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) журналісти зустрічались з Уповноваженим Президента України з прав дитини Миколою Кулебою та керівником суспільних програм ІСЕД Маріанною Онуфрик для обговорення ситуації з системою державного догляду дітей в інтернатних закладах.
Експерт з питань соціальної політики Маріанна Онуфрик працювала у складі робочої групи, що була створена для розробки концепції реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, що передбачатиме поступовий перехід від інтернатної системи виховання дітей до надання соціальних, освітніх і медичних послуг відповідно до потреб сімей з дітьми за місцем їхнього проживання.
Інтернат пригнічує і шкодить розвитку дитини
Сьогодні в Україні налічується 744 закладів інституційного догляду державної та комунальної форм власності, в яких постійно проживає 105 783 дітей (станом на 1 вересня 2016 року). І лише 8 741 дітей або 8 % є сиротами або такими, що позбавлені батьківського піклування. У решти 92 % дітей в інтернатах, а це 97 042 осіб, є батьки. Здебільшого сім’я віддає державі на виховання своїх дітей через бідність, або наявність у малечі особливих потреб, у тому числі інвалідність.
Микола Кулеба повідомив: цього року із державного бюджету на утримання інтернатів виділено 7 млрд грн. Проте 85 % цих грошей іде на утримання приміщень і заробітну плату персоналу, і лише 15 % – на потреби дітей. Виходить, що в день на дитину витрачається 27 гривень, з яких 23 – на харчування, 3 – на одяг і лише 1 гривня – на лікування.
Доведено, що три місяці перебування дитини в інтернаті затримує її розвиток на місяць, три роки – на рік. При цьому понад 50 % вихованців інтернатів проживають там більше 3-х років. «Система інтернатного догляду дітей є дороговартісною, неефективною та шкідливою для дитини, її сім'ї та для суспільства у цілому. Особливо негативними є наслідки для дітей віком до 3 років, у яких найбільше спостерігається затримка фізичного та психоемоційного розвитку», - говорить Маріанна Онуфрик.
Уповноважений Президента з прав дитини запевняє: «Наукові дослідження засвідчують, що у дітей раннього віку внаслідок перебування в інтернаті, пригнічується розвиток активності головного мозку, що спричиняє неврологічні й поведінкові розлади, порушення емоцій та мовлення протягом подальшого життя».. Проте, шкоду від перебування дітей в інтернатах не усвідомлюють ні батьки, які направляють їх туди, ні держава, яка надає перевагу такій формі альтернативного догляду.
Рль суспільства і громад
«Саме суспільство, зокрема, громадські організації і медіа як найактивніша його частина, мають відігравати унікальну роль і виступити рушієм змін системи інституційного догляду дітей в Україні», - переконана керівник суспільних програм ІСЕД Маріанна Онуфрик. Вона зазначає, що Україна ще у 1991 році, приєднавшись до Конвенції ООН з прав дитини, визнала те, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Пані Маріанна наголошує, що сім’я не повинна залишатися сам-на-сам зі своїми складними обставинами. Якщо є діти з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, вони повинні отримувати усі необхідні соціальні послуги за місцем проживання: раннє втручання, денний догляд, підтримане проживання, а також якісні медичні послуги, інклюзивну освіту. Саме на це мають бути спрямовані перші кроки держави у процесі реформування системи інституційного догляду дітей. «Головне завдання реформи – попередити потрапляння дітей в інтернатні заклади, а також, виходячи з того, що на сьогодні 92 % дітей в інституціях мають біологічних батьків – створити всі умови, щоб діти могли повернутися у родину. Коли родина отримуватиме допомогу від держави, підтримку від громади, потреба в інтернатах поступово відпаде сама», - говорить Маріанна Онуфрик.
Відмовившись від інтернатної форми виховання, держава зможе спрямувати належне фінансування на підтримку родини і дітей з особливими потребами. Адже утримання дитини в інтернатному закладі є у два-три рази дорожчим, ніж підтримка на рівні громади. «За розрахунками міжнародних організації, витративши 1 долар на послугу раннього втручання, держава економить 7 доларів на соціальну підтримку цієї людини впродовж її життя», - говорить аналітик ІСЕД.
Європейські сусіди України вже або проводять успішно, або завершили процес деінституціалізації догляду дитини. У Польщі, Угорщині, Румунії, Молдові відсоток вихованців інтернатних закладів складає не більше 0,5 % дитячого населення. В Україні на сьогодні – 1,5 %. За словами Миколи Кулеби, реформа передбачена на 10 років, у її результаті частина інтернатів залишиться, але в кожному із них житимуть не 100−300 дітей, як зараз, а 6−12. «Ми розраховуємо, що за 10 років в Україні в інтернатах перебуватиме не 106 тис. дітей, як зараз, а не більше 30 тисяч», - відзначив Уповноважений Президента з прав дитини.
Після підписання Указу Президента наступним кроком має стати затвердження відповідного Плану дій з деінституціалізації. Далі – окремий план щодо кожної області, кожного інтернату, вивчення потреб кожної громади у забезпеченні соціальними послугами та кожної дитини та її сім᾿ї у їх отриманні. Обидва спікери наголосили, що на поточному етапі в процесі деінституціалізації головним є не питання закриття інтернатних закладів, а підтримка дітей і сімей, які їх виховують.
