Основними принципами діяльності парламентських комітетів та їх секретаріатів є верховенство права, законність, гласність. З цією метою ведеться веб-сторінка роботи комітетів, проводяться інтернет-трансляції засідань комітетів, для висвітлення їх діяльності залучаються засоби масової інформації. Практикується друкування статей, інтерв’ю народних депутатів та працівників секретаріату в засобах масової інформації, апробується запровадження громадського обговорення законопроектів.
Секретаріати комітетів здійснюють організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності комітетів, організацію проведення засідань комітетів, слухань у комітетах, роботи підкомітетів і діяльності членів комітетів, що пов’язане з вирішенням питань, віднесених до предметів відання комітетів.
Усі працівники секретаріатів складають присягу державного службовця на вірність служіння українському народу. Державний службовець підписує текст присяги, який зберігається за місцем роботи. Про складання присяги робиться запис у трудовій книжці.
Свою діяльність працівники секретаріатів парламентських комітетів, керуючись нормами Закону України «Про державну службу», проводять у тісній співпраці з народними депутатами України, центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами громадського самоврядування, науковими установами, закладами освіти, громадськими об’єднаннями, провідними державними діячами, науковцями, освітянами, представниками інтелектуальної власності.
Працівники секретаріатів є державними службовцями, і їм належить право на повагу до своєї особистості, честі та гідності; справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; чітке визначення посадових обов’язків; належні умови для служби та її матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу; відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону; професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу; просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків; членство у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів; участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим законом; оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державного службовця, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності; захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього закону; отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, які належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом; безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності; проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Водночас державні службовці зобов’язані дотримуватися Конституції України та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; керуватися принципами державної служби та правилами етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; в обов’язковому порядку використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінації державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно ставитись до своїх посадових обов’язків; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; упереджувати виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали відомі у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог Закону України «Про державну службу» з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов’язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.
Працівники секретаріатів комітетів є державними службовцями і повинні також аргументовано обстоювати, пропагувати свою точку зору, свою думку, свою позицію, а тим паче державну точку зору має право обстоювати будь-який громадянин держави України. А обмежувати законом законодавчо визначені права державного службовця не має права ніхто. Нехтувати позицією, думкою державного службовця, якого системно готують впродовж десятків років, ніхто не має права. Державний службовець акумулює в собі, в проектах державних рішень проблеми і біль українського народу.
В апараті Верховної Ради України склалася тісна співпраця секретаріатів комітетів із народними депутатами України, у тому числі членами комітетів, структурними підрозділами апарату Верховної Ради України, позаштатними консультантами комітетів та помічниками-консультантами народних депутатів, які працюють як на постійній основі, так і на громадських засадах.
У переважній більшості помічники-консультанти народних депутатів України при виконанні своїх обов’язків не допускають дій, які можуть негативно впливати на виконання повноважень народного депутата України, утримуються від заяв та вчинків, що можуть компрометувати народного депутата України. Їм притаманна висока культура, поміркованість. Вони дотримуються етики спілкування з посадовими особами і громадянами, працівниками апарату Верховної Ради України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян.
Об’єднує народних депутатів, державних службовців, помічників-консультантів народних депутатів єдина мета — будівництво та розвиток демократичної, соборної, унітарної держави Україна, формування та розвиток громадянського суспільства.
Прикро, що нині окремі народні депутати ставляться до державних службовців-співробітників апарату Верховної Ради України як до технічних працівників та/або помічників-помічників-консультантів народних депутатів, тобто як до людей другого сорту. Фактично іде апробація моделей знищення державності України. Тому постає запитання, яке реальне ставлення окремих політиків «планетарного мислення» до своїх виборців, до українського народу, до держави Україна? У Верховній Раді України український дух пробивається через мафіозно-масонський залізобетон.
Стосовно секретаріатів комітетів, то вони є структурними підрозділами апарату Верховної Ради України, що забезпечують діяльність відповідних комітетів. Надзвичайно важлива роль у цьому належить головним консультантам секретаріатів.
До ухвалення нового Закону України «Про державну службу» згідно із діючим законодавством та Національним класифікатором професій ДК 003:2010 статус головних консультантів апарату Верховної Ради України було віднесено до розділу 1 «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)» (підрозділ 1229.1 «Керівні працівники апарату центральних органів державної влади), тобто до керівних посад. Тепер за дією нового Закону України «Про державну службу» статус, матеріально-технічне забезпечення працівників секретаріатів комітетів та їх соціальний захист суттєво погіршилися, а обсяги роботи та відповідальність зросли в декілька разів. При цьому необхідно врахувати, що це, як правило, працівники високої кваліфікації, які готуються не один рік як з освітньої, так і науково-професійної точок зору. Будь-яка демократична держава таких спеціалістів цінує, захищає.
Зокрема, у секретаріатах комітетів працюють кандидати наук, заслужені працівники, народні депутати України попередніх скликань — державні службовці першого рангу. Їхня заробітна плата за останні роки спочатку стала меншою, а тепер залишилася на рівні минулих літ. І це при тому, що заробітна плата усіх державних службовців центральних органів виконавчої влади суттєво підвищилась. З цього приводу комітети неодноразово зверталися до Голови Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністра України.
Головний консультант секретаріату комітету Верховної Ради України отримував заробітну плату на рівні начальника самостійного управління центрального органу виконавчої влади. З прийняттям нової редакції Закону України «Про державну службу» начальник самостійного управління центрального органу виконавчої влади має посадовий оклад 8 270 грн., а посадовий оклад головного консультанта секретаріату становить 4 308 грн. І це в той час, коли в структурі центральних органів влади функціонують головні департаменти, департаменти, головні управління, управління. Головному консультанту секретаріатів доводиться узгоджувати вирішення загальнодержавних проблем на рівні заступників міністрів, керівників обласних державних адміністрацій, обласних рад, всеукраїнських організацій та об’єднань.
Відповідно, знижено статус завідуючих секретаріатів комітетів Верховної Ради України, які у більшості випадків фактично не захищені. Не враховується, що основний тягар законотворчої роботи покладено на секретаріати.
Така позиція приводить також до того, що державні службовці вищого рангу — працівники апарату Верховної Ради України, секретаріатів комітетів Верховної Ради України перебувають під постійним політичним, психологічним, моральним пресингом. Прикро, але такий неправомірний тиск чиниться і з боку окремих помічників-консультантів народних депутатів за сприяння політиків. У таких помічників-консультантів, як правило, голова піднята вище, ніж у народних депутатів, груди розправлені ширше, голос гучніше, коридори для них вузькі, стеля низька, хода впевненіша, агресивності — хоч відбавляй.
Підкреслюю, окремих помічників-консультантів, бо переважна більшість із них є фахівцями високого рівня, відповідальні, порядні і принципові працівники. Помічники-консультанти народних депутатів є сполучною ланкою між народними депутатами України і виборцями, їх авторитет більшою мірою формує авторитет народного депутата.
Голови комітетів, як правило, постійно для стенограми констатують, що проекти рішень комітетів підготовлені на підставі офіційних позицій центральних органів державної виконавчої влади, офіційних науково-експертних організацій та завізовані працівниками секретаріату за погодженням з головами підкомітетів.
Проте є комітети, керівники яких, знаючи про офіційно регламентовану процедуру підготовки проектів рішень комітетів, часто безпідставно порушують питання про те, хто, на якій підставі готував проекти рішень комітетів, рекомендацій парламентських слухань, пропозиції під час підготовки законопроектів до другого читання? Відповідні роз’яснення працівників секретаріату вони до відома не беруть, а дають команду своїм помічникам-консультантам візувати проекти рішень комітетів, рекомендацій та листи. Вони діють в площині — «я так хочу», «я так сказав», «я так вважаю», «я політик — і мені дозволено все»??? Секретаріати вимушені проводити консультації, у тому числі і офіційні, із структурними підрозділами апарату Верховної Ради України і надавати відповідні роз’яснення відповідним народним депутатам, помічникам-консультантам. Питання після цього, на перший погляд, виглядає ніби й врегульованим, та, на жаль, не завжди і не в повній мірі.
Наведу один із прикладів, не будучи фахівцем у сфері законотворення з предметів відання комітетів, окремі помічники-консультанти на своє розуміння втручаються у не властиву для них роботу секретаріатів, у підготовку матеріалів та організацію засідання комітетів, не розуміючи техніки законотворення, тонкощів і змісту питання, намагаються «нівелювати гостроту» наявних проблем. Встановлюються свої нічим не обґрунтовані вимоги, наприклад вилучити із проектів рішень реальне висвітлення ситуації, не турбувати від імені комітетів Прем’єр-міністра України (?).
Вони відволікають співробітників секретаріатів від розв’язання загальнодержавних проблем, своєчасної підготовки матеріалів, створюють дискомфорт, інтриги та напруження в колективах, «згладжують» критичність реального стану життєдіяльності дітей, учнів, студентів, українського народу. Часто такі дії помічників-консультантів не тільки політично «освячують», ініціюють, а й стимулюють та фінансують.
Згідно з положенням «Про помічника-консультанта» помічник-консультант народного депутата України має право бути присутнім на засіданнях комітетів або тимчасових спеціальних чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України за письмовим дорученням народного депутата України та за згодою голови комітету чи тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії.
Звертаємо Вашу увагу на те, що мають місце випадки, коли на секретаріат перекладаються ті питання, які мали б розв’язувати помічники-консультанти народного депутата. І більше того, досить часто робота головних консультантів секретаріатів видається окремими помічниками-консультантами народних депутатів за свою.
Так, депутатський запит для реєстрації здається у відповідний структурний підрозділ апарату Верховної Ради України тільки народним депутатом або його помічником-консультантом на постійній основі. Працівникам секретаріатів робити це категорично заборонено, хоч вони ніколи не відмовляються в наданні помічникам-консультантам консультативної, інформаційної допомоги, експертної оцінки.
Доходить до того, що окремі помічники-консультанти народних депутатів перебирають на себе невластиві їм функції і неналежні їм повноваження та погрожують не тільки працівникам центральних органів виконавчої влади, секретаріатів комітетів, а також працівникам Головного науково-експертного управління, Головного юридичного управління. При цьому викривляють, дають недостовірну неофіційну інформацію Керівництву Апарату Верховної Ради України від імені народних депутатів. Тобто, виконують функції неофіційного озвучення думки «шановних та впливових людей», створюють критичні точки корумпованості.
Помічники-консультанти у таких випадках порушують ст. 9 Закону України «Про державну службу»: «Під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби».
Часто бувало, що після неодноразових офіційних роз’яснень, окремі помічники-консультанти народних депутатів вимушені неодноразово просити вибачення у працівників секретаріатів, апарату Верховної Ради України, але потім з новою енергією використовували інші форми морального і навіть психологічного пресингу. Зокрема, помічники-консультанти давали вказівки працівникам секретаріатів комітетів не брати участі в круглих столах, нарадах, які готуються працівниками секретаріатів і проводяться в залі засідань комітетів чи приміщеннях Верховної Ради України.
Отже, як неважко переконатися, працівники секретаріатів комітетів прагнуть врегулювати будь-які «проблемні ситуації». Про шляхи їх вирішення обов’язково інформують народних депутатів. Проте у подальшому зворотної інформації, як правило, не мають.
Досить часто питання про повагу до людини як особистості, державного службовця високого рангу, культуру поведінки, професійну етику повисають у повітрі. А до громадян України окремі наші політики ставляться як до електорату, маленьких українців, середньостатистичних українців, людського капіталу, ресурсного капіталу, біомаси, силосу.
Разом з тим конфлікти, які виникають більшою мірою пов’язані з особистістю деяких помічників-консультантів, властивими їм амбітністю, безапеляційністю, статусом адвокатів-прокураторів, агресивністю та політичною підтримкою. Вони вважають, що їхня думка найправильніша. Вони претендують на абсолютність свого бачення, втручаються у діяльність секретаріатів, неодноразово заявляють, що проекти рішень комітетів, відповіді на звернення юридичних і фізичних осіб вони правили, правлять і будуть правити.
Чи не саме тому спостерігаються неодноразові блокування народними депутатами доведення об’єктивної інформації до вищого керівництва держави, громадськості України, затримка відповідей на звернення громадян. І чи не в цьому виявляється вплив окремих помічників-консультантів та їхнього розуміння проблем?
В останніх зверненнях до комітетів заявники звертаються до здорового глузду державних діячів та вимагають сказати правду і дати об’єктивну оцінку процесам, що відбуваються в українському суспільстві.
У співпраці та консолідації зусиль політиків, державних службовців, помічників-консультантів народних депутатів, державних органів управління, наукових установ, закладів освіти, громадських організацій визначається запорука успіху.
У той же час народним депутатам України, уряду України, українському народу, науковцям, освітянам, необхідно знайти відповідь на запитання та забезпечити механізми вирішення таких проблем з духовної, наукової, освітньої та практичної точок зору:
Чому за останніх 25 років чисельність населення України зменшилася більше, ніж на 9 мільйонів?;
Хто є ініціатором та виконавцем реалізації «проекту» доведення кількості населення України до 10 мільйонів?;
Чому представники українського народу можуть створювати робочі місця в європейських країнах без корупційних схем, а на рідній землі ні?;
Як відновити систему духовного та енергетичного захисту українського народу?
Як розв’язати проблему забезпечення населення, навчальних закладів, лікарень, особливо у сільській місцевості, питною та зрошувальною водою?
Незважаючи на страшні війни, голодомори, всі політичні репресії та недоречності, арешти, утиски, терористичні акти, економічну блокаду, реальні існуючі проблеми, український народ, слов’яни служили, служать, будуть служити, величати БОГА, служити Божій Матері, Ісусу Христу, Українській православній церкві, православ’ю, захищати дітей, жінок, людей похилого віку, турбуватися про батьків, хворих і інвалідів, творити та захищати добро, працювати на благо Вітчизни.
Завідувач секретаріату Комітету з питань науки і освіти, заслужений працівник освіти України, заступник голови Об’єднаного профспілкового комітету апарату Верховної Ради України Борис ЧИЖЕВСЬКИЙ.
