Бюджет пройшов випробування сесійним залом практично без втрат, хіба що став дещо напруженішим для збереження балансу. Правила гри у фінансовій сфері, на жаль, дещо втратили, оскільки виявилися заручниками різних позицій у самій коаліції. Однак втрачене ще можна відновити упродовж року, а загальний підсумок усе-таки позитивний. Бюджет більш прозорий, з виразною соціальною складовою, а головне — його неможливо реалізувати без максимального виведення з тіні фінансових потоків та ламання корупційних схем. Те, що все намічене вдасться зробити, ще не є доконаним фактом, але показники бюджету будуть серйозним стимулом для цього.

 

Є й інший важливий підсумок бюджетної ночі — політичний. Схоже, що саме упродовж цієї доби остаточно сформувалася структура Верховної Ради, яка утримається до чергових виборів 2019 року. Коаліція, попри всі внутрішні конфлікти, має шанс зберегтися до завершення каденції. Дві фракції: Радикальної партії та «Самопомочі» продемонстрували, що, критикуючи владу та демонструючи відмінні позиції, доволі часто будуть її підтримувати голосуванням та мають шанс упродовж наступного року повернутися до її складу. Обидві депутатські групи уникатимуть антагонізму з коаліцією, часто лише формально залишаючись в опозиції. Зате маємо й чітко сформовану об’єднану непримиренну опозицію з «Батьківщини» та Опозиційного блоку, які теж, попри різне політичне позиціонування, дедалі частіше демонструватимуть спільну позицію. Власне, це ті дві політичні сили, які сьогодні зацікавлені в дострокових виборах.


Рада жила не лише бюджетом. Із найважливіших рішень можна назвати ухвалений в цілому закон про Вищу раду правосуддя, чим завершено законодавче наповнення судової реформи. Серед негативів — прогнозований провал законопроекту стосовно процедури зняття депутатської недоторканності. До роботи в сесійному режимі Рада повернеться лише в другій половині січня. Схоже, громадянське суспільство шукатиме нові засоби впливу на безвідповідальну частину депутатського корпусу. Але це вже дещо дальша перспектива.


Націоналізації або банкрутства найбільшого в країні банку з острахом чекали вже понад рік, відтоді, як НБУ вперше оголосив про ознаки не-платоспроможності, а акціонери не забажали виконувати запропонований план оздоровлення та докапіталізації. Фінансовий стан Привату з кожним місяцем погіршувався, провести силові дії та ввести зовнішнє управління Національний банк не міг через особливу систему електронного захисту приватної установи, а діалог із власниками довго не налагоджувався. Банкрутство такого банку могло зруйнувати всю фінансово-банківську систему України, а вихід лежав далеко поза сферою чисто фінансових інструментів, виключно в площині політичних домовленостей. І він таки був знайдений через механізм добровільного продажу власниками банку за символічну вартість та часткові фінансові імунітети для них, але не для афільованих із ними бізнес-структур. Операцію з націоналізації банківського велетня позитивно оцінили в МВФ, ЄС, країнах «великої сімки», зате вдома вибухнули пристрасті, щоправда, дуже далекі від професійної дискусії. Чого лише варті популістські заяви, що в наступному році з бюджету на порятунок Привату буде виділено 148 мільярдів гривень, а кожен українець втратить на цьому понад три тисячі гривень. Уже бачимо, що з бюджету не доведеться виділяти нічого, як і українцям жертвувати своїми невеликими статками. Рятувальна операція остаточно перейшла в сферу оптимізації менеджменту та міжбанківських кредитів. За ідеальних умов виділені Нацбанком на зворотній основі п’ятнадцять мільярдів можуть виявитися цілком достатньою сумою. А після оздоровлення банку держава планує його продати новим інвесторам із залученням потужного європейського капіталу. «Страшна драма та пограбування всього населення» — теми, які панували у вітчизняних ЗМІ на початку тижня, не дожили навіть до його кінця. Порятунок банку ще не завершено, його стан поки що лише стабілізовано, але все найгірше, ймовірно, вже позаду.


Дуже драматично й не надто зрозуміло складається ситуація в зоні бойових дій. Почався тиждень масованими обстрілами й атаками на Світлодарській дузі, звідки прийшла трагічна звістка про загибель наших бійців. А вже за кілька днів на тлі остаточної дискредитації «проекту Савченко» російські маріонетки демонструють «акт доброї волі», звільняючи з полону нашого героя Тараса Колодія, ще й Путін робить лицемірні заяви, що «сподівається на мирне врегулювання конфлікту». Схоже, що нашим військовим вдалося вистояти проти масованої розвідки боєм, яка могла скорегувати всю картину бойових дій на найближчий місяць. Є велика надія, що вогонь трохи притихне й ми матимемо тимчасове полегшення. Можна очікувати ще одного етапу ескалації конфлікту після Різдвяних свят, але він не зможе бути довготривалим — Путіну важливо на момент інавгурації президента США позиціонувати свою країну як «миротворця». Після 20 січня спокою в зоні АТО теж не буде, але основний удар доведеться витримувати нашій дипломатії.


Європа та США вже святкують, тож там політичне життя повністю завмерло, але під завісу відбулося ще декілька подій. Серед них два знакові голосування в Генеральній Асамблеї та Раді Безпеки ООН: одна резолюція стосувалася критичного стану з дотриманням прав людини в окупованому Криму, а інша — порушень Ізраїлем численних резолюцій ООН щодо режиму палестинських територій. Показово, що саме друге голосування, яке, цілком природно, не сподобалося уряду Ізраїлю, стало у нас предметом численних спекуляцій. Насправді Україна підтримала цілком коректний текст резолюції разом з усім цивілізованим світом (тільки США традиційно утрималися, але не застосували право вето, всі інші члени Ради Безпеки одностайно «за»).


І традиційно наостанок пару хороших новин. У 144 територіальних громадах відбулися місцеві вибори. І деякі з політиків, які найбільше саботували процес реформи місцевого самоврядування, нині переконують українців у своїй перемозі, а отже, реформа таки спрацювала й увійшла в число незворотних. І ще — було представлено нову перспективну модель українського літака АН-132D. Можемо ж, якщо хочемо!


Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.