Як співавтор концепції і координатор проекту «Нова українська школа», я категорично не можу погодитись з точкою зору народного депутата України Олександра Співаковського щодо шляхів реформування середньої освіти, оприлюдненою 20 грудня в статті «Нова українська школа — шлях до інтелектуального «роззброєння» українців?»

 

Пан Співаковський стверджує, що реформувати «потрібно не систему, а лише зміст, наповнення». Проте не менш важливими від нового змісту освіти, заснованого на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві, є й інші вісім ключових компонентів «формули» Нової школи: педагогіка партнерства учнів, учителів і батьків; умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно; орієнтація на потреби учня в освітньому процесі; наскрізний процес виховання, який формує цінності; нова структура школи, яка дозволяє добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя; децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію; справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти; сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків як в стінах навчального закладу, так і поза ними.


Дивує також «викриття» пана Співаковського щодо руйнівних намірів авторів Концепції, бо її прикінцеві розділи пропонують якраз поступову стратегію її впровадження. Це навіть спонукало Прем’єр-міністра закликати до перегляду динаміки змін. «Моя особиста думка — графік впровадження реформи має бути більш інтенсивним... Адже, якщо порахувати наші втрати від негативних тенденцій, які ми вже спостерігаємо у нашому суспільстві, з інвестиціями в освіту, то втрати будуть більші», — зазначив він.


Можна сумніватися, обираючи шляхи і способи — особливо за природної розмаїтості в умовах децентралізації, треба шукати рівноваги якості освіти та справедливого доступу до неї, годі заперечувати проти закоріненості освітніх систем у національні традиції. Варто навіть віддати належне досягненням українського шкільництва — і опертися на них.


Але не можна погодитися з безпідставним протиставленням компетентностей знанням. Адже компетентності за визначенням поєднують знання з уміннями та ставленнями. Незрозумілим є також джерело занепокоєння щодо підходів до пропонованої Концепцією організації освітнього процесу в Новій українській школі: зокрема, коли вивчатимуть таблицю множення, і панування ігрових методів, і освітній рівень вчителів початкових класів, навіть досвід американських публічних шкіл (їхнє місце в освітній системі Сполучених Штатів насправді назагал не заслуговує аж такого нищівного вердикту — але ж ми тут не про них).


Хочу всіх заспокоїти: йдеться якраз про спонукання вчителів (а вчитель початкових класів повинен бути найосвіченішим!) — до пошуку таких підходів, що відповідали б віковим особливостям учнів, щоб у 5—6 класі не починав згасати інтерес до знань. Це стосується як підходів до опанування операцією множення, яке, як і раніше, розпочинатиметься у другому класі, так і занурення у світ читання, розвитку усного мовлення та грамотного письма. І так можна навчатися не лише в школі, а й впродовж усього життя.


«Нова українська школа стане можливою лише тоді, коли ми змінимо саму сутність освітнього процесу — від багаторічних розмов про «компетентнісний підхід» перейдемо до щоденного пошуку таких видів навчальної діяльності, які сприяли б невпинному поступові кожного учня і кожної учениці», стверджує Лілія Гриневич у своєму вступному слові до Основ стандарту загальної середньої освіти, що були оприлюднені 8 грудня у розвиток ідей, закладених у Концепції. Стандарт визначить очікувані навчальні результати школярів за всіма освітніми галузями, розкриє компетентнісний потенціал кожної з них, опише навчальний поступ учнів. До роботи над Стандартом були залучені на конкурсних засадах провідні фахівці з різних академічних середовищ. Розпочинаються активні консультації із професійними спільнотами та громадськістю.


На завершення хотів би зауважити, що Концепція, яка лягла в основу Політичної пропозиції, віддзеркалює ті ідеї, що містяться у проекті Закону «Про освіту», робота над яким із залученням широких кіл громадськості відбувалася здебільшого «на майданчику» Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти. На тому ж «майданчику» зараз триває підготовка законопроекту до другого читання. Хотілося б вірити, що це надалі сприятиме узгодженню законодавчої складової з внутрішньою динамікою змін в освітній системі. Щоб якісна освіта була не «привілеєм для обраних», а «соціальним ліфтом» для всіх.


Адже запорукою успішних реформ є розбудова культури співпраці різних зацікавлених сторін. 


Роман ШИЯН, координатор Проекту «Нова українська школа». 


Друкується на вимогу міністра освіти і науки Лілії Гриневич (лист № 1309-1 за 29.12.2016 р.).