Цей рік для України закінчувався непросто. Суспільство лихоманило. Банкова тиснула на Верховну Раду і підганяла з рішенням. А депутати не могли дійти згоди, яке ж рішення все-таки ухвалити. ЄС поставив питання руба і вимагав від Києва чіткої відповіді: коли? Коли Україна нарешті приєднається до Європейського Союзу? У Брюсселі вважали, що Київ навмисно затягує час і переносить терміни голосування у парламенті. Під час останнього європейського саміту найбільше обурювався прем’єр-міністр Нідерландів. Мовляв, це несправедливо, що депутати Верховної Ради вирішили винести питання про членство України в ЄС на всенародний референдум. Що це підриває всі попередні домовленості між Брюсселем і Києвом і взагалі викликає певний сумнів: чи не передумали українці приєднуватися до Євросоюзу.
І хоча в Києві запевняли, що все тримають під контролем, добра воля є, і до кінця року, або у першій половині наступного, парламент проголосує за членство в ЄС. Мовляв, залишилися суто технічні питання. Але насправді нервувати було через що. Останні опитування громадської думки свідчили, що українці налякані майбутнім приєднанням до Євросоюзу. А що, як локальні європейські кризи похитнуть гривню? Адже останнім часом курс гривні весь час коливався, бо євро, хоч і не значно, але втрачало в ціні. Не тішили українців і перспективи сплачувати чималі кошти на соціальні програми для африканських та близькосхідних мігрантів, що вже обжилися в Європі. Тим паче, що Україна змушена виділяти значні ресурси на відкриття та утримання наметових містечок, щоб прихистити голодних біженців з Росії.
А тим часом Москва продовжувала шантажувати газом і просто змушувала купити у неї хоча б мільйон кубів. І, з одного боку, справді тоді російська економіка хоча б якийсь час ще протримається на плаву, і будуть (хоч і мінімальні) шанси трохи стримати потік біженців з Росії. З іншого боку — що з тим газом робити? В Україні вже давно перейшли на відновлювальні джерела енергії. Та й не перепродаси нікому. Вся Європа вже давно живе на сонячних батареях та вітряках. Хіба Білорусь по демпінговій ціні візьме.
Але найбільшого клопоту традиційно завдавав Донбас. Демонстрація під стінами Верховної Ради тривала вже не перший тиждень. Протестувальники закликали Київ нарешті «почути Донбас» і перейменувати Донецьк на Бендерівськ. Аргумент, що в країні не може бути два обласні центри з однаковими назвами і що Луганськ встиг першим, в Донецьку чути не хотіли. Хоча Верховна Рада запропонувала на вибір два варіанти: Мельниківськ або Мазепине. Та Донецьк традиційно не хотів поступатися: «Ви не поставите Донбас на коліна! Донецьк може бути тільки Бендерівськом!». Добре хоч в Криму вдалося помирити Севастополь з Сімферополем. Вирішили, що місто української слави все-таки має більше прав називатися Петлюрополем.
І ось у такій колотнечі закінчувався цей рік. І впевненості, що на наступному референдумі українці проголосують за інтеграцію в ЄС насправді у Києва було не багато. Але в Брюсселі нагадували: ви за це стояли на Майдані! І вірили в краще.
