Новорічні подарунки, частина яких із символом 2017-го, створюють власними руками у студії Петриківського розпису «Скарб» у Вінниці. Роблять це дорослі і діти. Під час роботи користуються незвичними пензлями.
Петриківського розпису тут навчають дорослих і дітей. Власниця й керівник студії «Скарб» відома вінницька майстриня Ірина Угринчук орендує кімнату для занять у приміщенні біля Центрального ринку. Найбільше учнів — у вихідні. У першій половині дня переважно займаються діти, а вже після обіду — дорослі. Юних майстрів удвічі більше, ніж дорослих. Напередодні Новорічних свят у них однакові бажання — створити подарунок власноруч. У цьому їм допомагає пані Ірина. Вона охоче відкриває деякі секрети майстерності нашим читачам.
Декілька мазків... пальцем
Краса на роботах її учнів справді неймовірна. Тут вчаться оздоблювати Петриківським розписом звичайні побутові речі — дерев’яні та фарфорові тарелі, керамічні вироби, кухлі, підсвічники, шкатулки, магнітики, кухонні дощечки. «Одягнені» у петриківські сюжети, головні з яких — зображення квітів, дерев, птахів, — вони стають схожі на твори мистецтва. Напередодні Нового року більшість учнів зайняті півнями. Особливо яскравими роблять хвости. Вони пишні, як у жар-птиці.
У руках пензлики, поруч — фарби. До зустрічі з ними й гадки не мав, що для Петриківського розпису використовують особливі пензлі.
— Вони з котячої шерсті, — розповідає керівник студії. — Найбільш якісна шерсть у котика під шийкою. Саме там вистригаю, коли роблю пензлі.
Майстриня пояснює, що котячі шерстинки тонкі, якісні, тому є можливість виконувати найтонші лінії. А їх у петриківському художньому письмі дуже багато. Знаю, що дехто пробував робити пензлі з білчачої шерсті. Вважали, що вона у білок ще тонша. Однак швидко переконалися, що білки для такого не годяться. Котики надійніші.
За словами співрозмовниці, пензлі з котячої шерсті почали використовувати ще з XVІІІ століття, коли зародився Петриківський розпис як вид декоративного мистецтва. Традиція збереглася дотепер. Це чи не єдиний вид малярства, де століттями користуються такими пензлями. Інколи учні підходять до майстрині за порадою. Найчастіше цікавляться, який колір використати у тій чи іншій ситуації, як перейти від лінії до лінії. Безперервна лінія у розписі — це теж характерна ознака петриківського малярства. Керівник студії ще раз здивувала, коли на одному з малюнків зробила декілька мазків... пальцем, перед цим торкнулася ним фарби. Пояснила, що це теж давня традиція декоративного малярства.
Хто піде у твою студію?
Студія «Скарб» приватна. Раніше її керівник Ірина Угринчук працювала у Палаці дітей та юнацтва. 16 років провела з дітьми. Робота надзвичайно подобалася. Займатися такою справою мріяла ще з дитинства. Не задовольняла дуже маленька зарплата. Довго виношувала ідею створити власну студію Петриківського розпису. Друзі, з якими ділилася задумом, застерігали не ризикувати. Дехто так і казав: «У людей на хліб не вистачає, а ти про платну студію, хто туди піде?»
Поштовх дала ситуація. Після того, як пішла з роботи у Палаці дітей та юнацтва, її вихованці не давали спокою. Просилися на заняття. Так у 2010-му пані Ірина, як вона каже, знайшла «Скарб».
— За дітьми потягнулися дорослі, — каже пані Ірина. — Є такі, що приїжджають на заняття за сто кілометрів. Маємо такого учня, щоправда, вже дорослого, з Козятина. А це — сто кілометрів в один кінець. Відвідують студію з навколишніх сіл і містечок. Нині у групі дорослих навчається 15 осіб, а в дитячій — удвічі більше.
Вінниця.
Оля Голзіцька розписала дерев’яну таріль у синіх кольорах і подарує її матері.
Фото автора.
