Чи зможуть ОТГ перетворити потенційні можливості на успішні реалії?
Коли понад рік тому на Хмельниччині створювали Сатанівську об’єднану територіальну громаду, місцеве населення вирішило не приєднуватися до райцентру. На перший погляд, здавалося б, ситуація програшна. Ну що зможуть зробити оті вісім тисяч людей, що створили ОТГ? Якщо врахувати, що понад тисяча з них — діти і школярі, а ще пара тисяч — пенсіонери, то взагалі можна тільки руками розвести. Із «потужної» економіки — консервний завод, чотири сільськогосподарські підприємства та аж... півтори сотні підприємців, з яких лише третина зареєстровані на території громади.
Цілюща сатанівська вода для відпочивальників подається в бювет.
Цікаво знати
Для паломників із далеких країв Сатанів має свої принади. Одна із них — древнє кладовище, на якому поховано 14 святих цадиків — духовних лідерів хасидизму. Кажуть, що серед них є унікальна могила цадика-жінки. Як розповіла місцевий краєзнавець Валентина Крачук, у світі відомо лише п’ять поховань жінок такого високого духовного сану. І цілком вірогідно, що саме одне з них — на сатанівському цвинтарі.
На знімку: історики та археологи відшукують і реставрують могили цадиків на древньому іудейському кладовищі.
До найближчої залізничної станції — двадцять кілометрів. До обласного центру — в чотири рази більше. Автошляхи — як скрізь: їхати можна, і не більше...
Майже типова ситуація з інфраструктурою, соціальними та медичними закладами. І все ті ж проблеми з безробіттям та вкрай низькими доходами. Треба бути великим мрійником, щоб повірити, що з таким фінансово-економічним запасом можна збудувати успішну громаду. Та є один дуже важливий момент. Чи то давні предки мали якесь неймовірне чуття, чи то Божа воля а чи й просто випадок, але Сатанів разом з усіма прилеглими територіями розмістився в унікальному місці. Там під ногами закопано неймовірні багатства. Хоч і не золото — та справжнє море цілющої води. А ще Збруч. А ще Товтри з вапняковими горами, своїм мікрокліматом і реліктовими рослинами. І ще — просто згусток різних сакральних місць, які, безсумнівно, створюють якусь особливу духовну ауру.
Те, що колись буде
Усе це змушує зовсім по-іншому подивитися на Сатанівську громаду. Вона знає собі ціну. Місцеві жителі переконані: колись тут буде курорт європейського значення. І він приноситиме прибутки з такими нулями, що нині навіть не беруться полічити. Тож саме ця майбутня перспектива манить багатьох.
Найбільш далекоглядні і грошовиті не проти вже сьогодні заволодіти хоча б часточкою землі на березі цього океану бажань і можливостей. Дехто йде далі: було б добре мати хоч невеличку, але свою свердловину... До того ж ідеться здебільшого про заїжджих покупців.
Місцевий люд на такі придбання не розраховує. Навпаки, дехто готовий уже сьогодні продати батьківську хату чи частину обійстя. Бо коли то ті багатства ще будуть, а гроші на прожиття потрібні вже. Тому і правлять за свою сотку просто «скажені» гроші — по тисячі, а то й дві тисячі доларів США.
Хтось ще тільки планує з часом побудувати там міні-готелі чи щось для відпочинку. А дехто вже й тепер пропонує свій сімейний бізнес для приїжджих.
Сказати, що це впливає на статок усієї громади, — занадто велике перебільшення. Платежі приватних підприємців у місцевий бюджет не становлять мільйонних цифр. Тож усі продовжують робити ставки на потужних інвесторів.
Це саме вони, неначе стародавні алхіміки, мають перетворити мінеральну воду на золото, тобто на гроші. Тож тепер усі погляди спрямовано на новий санаторний комплекс, який уже вражає своїми новобудовами. Він обіцяє казковий відпочинок для курортників. Лікувально-діагностичний центр готовий вразити кількістю і якістю послуг. А жвава уява додає до цього ще й лижний курорт, не гірший, ніж у Карпатах і навіть європейських Альпах. Але місцевих жителів обнадіює інше: курортна оаза має дати в буквальному розумінні слова тисячі нових робочих місць і стабільну зарплату. А ще — незнані досі платежі до місцевого бюджету.
Те, що є тепер
Але все це ще тільки має бути. Наразі річний бюджет ОТГ — трохи більш як 26 мільйонів гривень. Водночас половина цієї суми — державні субвенції, які традиційно йдуть на заробітну плату та оплату комунальних послуг освітянських, культурних та лікарняних закладів. А от на розв’язання проблем, які десятиліттями накопичувались у кожному селі, залишається зовсім небагато.
Хоча селищний голова Альберт Собков не може не похвалитися: за останній рік вони стали трохи багатші. І йому є з чим порівнювати, адже вже тринадцять років займає цю посаду:
— Після створення ОТГ тільки за перше півріччя планові показники бюджету перевиконано в понад півтора разу. Загалом дохід бюджету громади зріс удвічі порівняно з колишніми доходами сільських рад.
Це добре. Але не так багато, щоб розкошувати, бо зростання йде від мінімальних показників. І все-таки, тільки-но заробили гроші, одразу взялися до роботи. Найперше почали ремонтувати артезіанські свердловини, реконструювати і будувати сільські водогони.
Ситуація склалась парадоксальна: люди живуть поруч із покладами цілющої води, а самі страждають від безводдя. Адже зі Збруча не зачерпнеш і мінеральною водою не будеш користуватися, тому звичайна питна вода стала в домівках людей справжнім дефіцитом.
— До цього часу тільки Сатанів пив воду з артезіанської свердловини, — роз’яснює голова. — А в селах вода практично щезла. Та оскільки ми тепер єдина громада, то й проблеми маємо розв’язувати спільно.
Найперше почали проводити водогони в Покровку і Юринці. Такі само роботи здійснили в Кам’янці і Спасівці. Ще до кінця року хочуть дотягти трубу до Клинового.
Наразі дрібні сателіти Сатанова не шкодують, що приєдналися до райцентру. Бо чи не вперше за багато років у них розпочалась хоч якась робота. У двох селах уже зроблено ремонт вуличного освітлення. На це із бюджету ОТГ пішло майже 640 тисяч гривень. Раніше зібрати такі кошти в сільській казні було просто нереально. А ще отримали додатково п’ять мільйонів гривень із Державного фонду регіонального розвитку саме на підтримку новостворених громад. Здебільшого ці гроші також пішли на розв’язання проблем водопостачання у селах.
Якщо бути до кінця відвертим, то всі згадані суми — не такі вже й великі гроші. Особливо з огляду на те, скільки їх ще потрібно для того, щоб зробити в селах елементарне — дороги та соціальну інфраструктуру. А ще більше — щоб інвестувати в нові робочі місця.
Усе це бачиться переважно в майбутньому. А поки що місцевий люд живе з того, що приторговує усіляким домашнім крамом на курортному базарчику. Молоко, сир, сметана, мед, горіхи, гриби і ягоди — все, що самотужки зроблено, вирощено і зібрано, пропонується відпочивальникам. Багатства на цьому не заробиш. Але це хоч якась можливість принести в родину живі гроші.
Розташувавшись на «морі розкоші», маленька Сатанівська громада продовжує жити своїм непростим і дуже скромним життям. І її не так турбує, чи можна буде без візи їхати за кордон, як те, чи потече сюди повноводна ріка туристів та курортників з України, Європи, а чи й ще із дальших країв.
Така гарна мрія. Чи стане вона ближче для тих, хто виглядає її з віконця сільської хати? Хто і коли зможе наблизити її до реального життя? Бо, здається, все для цього є. А багатства і радості чомусь ніяк не дочекатись.
Хмельницька область.
Фото автора.
