Тема Різдва стала домінантою минулого тижня, й це зрозуміло: ми нація доволі релігійна. Тільки було б краще, якби ми ще й почули хоч крихту тих мудрих слів, з якими зверталися до нас предстоятелі традиційних християнських церков. Бо вони закликали до дуже важливих речей. Його Святість Філарет (УПЦ КП) наполягав на необхідності суспільного єднання й духовній відпірності нашому ворогу, а блаженніший Святослав (УГКЦ) переконував вийти із застійної зони особистого комфорту, який завжди веде до стагнації, й прилучитися до реальних дій, а ще витравлювати зі своїх душ схильність до солодкого, але оманливого популізму. Цікавими й змістовними були цього року новорічні й різдвяні звернення керівників держави, а президентське звернення взагалі стало відеоекскурсом у спільно прожитий рік. Щось добре є в тому, коли влада відходить від формалізму у своєму спілкуванні з народом і стає більш людяною, відкритішою. А кількаразове нагадування Президента на Новий Рік і на Різдво, що ми живемо в час війни, та заклик молитися за наших захисників повертає нас до реалій нинішнього буття України. Завершуючи святкову тему, слід згадати, що дискусія про необхідність повернення до правдивого календаря й відзначення Різдва з усіма західними й східними християнами, а не з Москвою та кількома залежними від неї конфесіями, набуває дедалі більшого розголосу.
Серед інших заяв і звернень можна відзначити дуже чіткий акцент Голови Верховної Ради Андрія Парубія стосовно того, що жодних дострокових виборів не буде, коаліція існує, Рада дієздатна й треба впрягатися та готуватися до планомірної роботи аж до кінця 2019 року. Попередньо на цьому також наголошував Президент. І хоча назвати роботу депутатів ідеальною язик не повертається, а коаліції регулярно бракує голосів, чергове нагадування очевидного може спонукати до зниження деструктивних настроїв серед політичних лідерів через розуміння всієї безперспективності теми дострокових виборів.
З минулого року перекочувала в нинішній нав’язана одним із олігархів дискусія про можливість відмови від своїх стратегічних цілей і відверту політичну капітуляцію в обмін на мир. Хоча ця заява незабаром продемонструвала всі ознаки інформаційної атаки часів гібридної війни, оскільки на її підтримку миттєво запустили десяток політичних постатей і продажних аналітиків, суспільство заклик не сприйняло. А щоб погасити хвилі, які виникли в міжнародному інформаційному просторі, була оприлюднена в тому ж американському виданні офіційна позиція української влади. Костянтин Єлисеєв чітко визначив «червоні лінії» в межах яких Україна може вести будь-які дискусії. Схоже, що серйозна провокація, яка мала розбалансувати міжнародну підтримку України, вичерпалася й не матиме серйозного продовження. Хіба що цього року традиційний «український ланч» Віктора Пінчука в Давосі перетвориться на доволі маргінальне зібрання, а до літа доведеться шукати новий майданчик для серйозного міжнародного форуму.
Ще один олігарх, скориставшись затишшям, зумів підняти «бурю в склянці води» з так званим тиском на канал «1+1». Справа була явно не варта уваги. Нацрада затримувала видачу бланка вже продовженої ліцензії, вимагаючи належної довідки про кінцевого власника канала. Очевидно, що на тлі націоналізації Приват-банку в офіційній структурі власників могли відбутися зміни, яких не хотіли виявляти, тому належний документ досі не надано, але ліцензійне посвідчення канал таки отримав. Тож ще одна міжсвяткова «буря» не матиме свого продовження на поточному тижні.
Окрім лідерів країни головним ньюсмейкером тижня стала Генеральна прокуратура. І оскільки внутрішня реформа прокуратури пройшла доволі успішно, а судова реформа перейшла до стадії практичної реалізації, новин від Генпрокурора й на поточному, і на наступних тижнях будемо чути дедалі більше. Цього разу Юрій Луценко відзвітував про реальне повернення країні десяти мільярдів викрадених гривень. До кінця весни можна очікувати на повернення нашумілих активів Януковича навіть без спеціального закону. Ще було передано в суд обвинувальний акт щодо Олександра Єфремова, видано ухвалу про заочний арешт «младо-олігарха» Курченка, отримано необхідний процесуальний акт про дозвіл на затримання Януковича, Захарченка й Коряка... Також позитивно, що набув чинності закон про Вищу раду правосуддя, чим завершено законодавче оформлення судової реформи.
Загрозливою для майбутнього наших полонених стала чергова активність Надії Савченко. Її спроби втрутитися в процес обміну й розголосити списки полонених та деталі спеціальних операцій із їх обміну можуть тільки вчергове зірвати процес. Ліпше б пані народний депутат посприяла наданню її друзями-сепаратистами наявної у них інформації, ніж втручалася в роботу вітчизняних спецслужб.
Серед важливих зарубіжних новин найвизначальнішими для нас залишаються події в США та візити посадовців із цієї країни. Дуже важливим був візит американської делегації під проводом Джона Маккейна в зону АТО. У чому не відмовиш нашому Президенту, то це в умінні формувати позицію своїх західних партнерів. Люди, які відчули себе учасниками процесів майже на реальній передовій стають найкращими представниками нашої країни у себе вдома. Маючи на старті труднощі щодо діалогу з президентом, ми поступово оточуємо його прихильними до України людьми.
А загалом тема російського втручання у внутрішні справи інших держав набуває дедалі більшого розголосу. Уже й німецьке керівництво зробило відповідні заяви. А ще корективи в поведінці та ставленні до наших проблем можемо відмітити у нинішнього головуючого в ОБСЄ, міністра закордонних справ Австрії Себастьяна Курца. Його перший візит у новому статусі був саме на Донбас. Треба визнати, що, сидячи у своїх столицях, західні лідери часто не розуміють усього драматизму нашої ситуації. Ефект реальної спів-
участі часом може повністю перевернути свідомість. А ще для доволі проросійськи налаштованих лідерів Австрії було шоком, як путінський режим поводився уже в їхній власній країні під час минулих президентських виборів, протягуючи свого кандидата. Такий досвід теж протвережує. Та й у інших європейських державах, схоже, маятник повернув у протилежний бік і позиції євроскептиків і друзів Путіна починають танути.
Ще маємо тривожні новини про теракти у нашого сусіда Туреччини, хоча вони частково спричинені й внутрішньою політикою «закручування гайок» Раджиба Ердогана. Терористична ж загроза в Європі, схоже, пішла на спад. Терористи чинять свою злу справу там, де можуть отримати швидкий ефект. Європейці не дали себе залякати, змусити поміняти звичний спосіб життя, а отже, продемонстрували кращий відпір зловмисникам, ніж усі спецслужби разом узяті, чим і нам показали хороший приклад.
І зовсім наостанок подія, яка могла стати лише шоком, але навпаки, мобілізувала українців до створення свого пантеону героїв, мучеників та видатних національних діячів. Ідеться про ексгумацію останків великого поета й суспільного діяча Олександра Олеся. Мабуть, це погано, що ми згадуємо про світочів свого народу, коли зазнаємо такої зневаги, але позитив у тому, що ще спроможні за півкроку до незворотних втрат приймати правильні та вчасні рішення і виходити на новий рівень національного самоусвідомлення.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
