У місті Дубно на Рівненщині громадськість вшанувала пам’ять людини, яка вклала душу і серце у створення історичного літопису рідного краю, Волині, загалом України. Це краєзнавець, етнограф, публіцист Ігор Лозов’юк, який пішов з життя 1993 року, а народився 12 січня 1917 року — рівно 100 літ тому.


Народися Ігор Лозов’юк у родині священика, в селі Хотин Радивилівського району, де його батько Дмитро Гаврилович правив службу Божу. У синові батьки теж вбачали священнослужителя, тож він вступив до Варшавського університету на факультет православної теології. Заодно почав студіювати науку на філологічному факультеті. Однак завершити навчання у виші студенту не вдалося — почалася Друга світова війна.


Ігор Лозов’юк під час війни спочатку був у трудармії, потім воював, зазнав поранення у ногу, а бойові дії, за які заслужив чимало нагород, завершив у Чехословаччині. На рідних теренах, куди повернувся, продовжив навчання — в Рівненському учительському інституті.


У 1947 році у сім’ї Лозов’юка народився первісток, а вже через два місяці ця радість затьмарилася арештом. Затримали і його дружину, яку звинуватили в участі у «Просвіті» та ОУН. Далі — вісім років заслання. Після повернення додому за сім’єю ще довго зберігалося клеймо «ворогів народу».


Ігореві Лозов’юку вдалося опанувати нову професію — бухгалтера, яким пропрацював до виходу на пенсію. Утім, у ньому жила ще одна стихія: це історія, краєзнавство, пошук досі незвіданого...


— Оскільки в його батька була велика бібліотека, Ігор з дитинства любив книгу, — каже письменник Микола Пшеничний, який добре знав дубенського дослідника.


Зі своїми науковими та краєзнавчими статтями автор почав виступати 1937 року. А через рік у Рівному вийшла його книжка польською мовою «Бібліографія наукових праць у «Волинських єпархіальних відомостях» за 1867—1915 роки», де подано анотації до наукових праць та нариси з історії Волині, із життя князів Острозьких.


А от у період, що передував незалежності України, Ігор Лозов’юк змушений був друкуватися під різними псевдонімами, бо не мав прихильності в радянської влади. Найбільш плідним творчим періодом стали три його останні роки життя. Дослідницька праця втілилася у видання «Віч-на-віч з Дубном», видавничі серії «З дубенської бувальщини», «Йдемо з віків», «З історії Української Автокефальної Православної Церкви».


А найбільш масштабною за змістом та глибиною досліджень стала книга «Давні дубенські монастирі. Нотатки краєзнавця», яка наразі вважається раритетом. Після себе мешканець міста Дубно залишив чимало історичних досліджень, а також колекцію давніх монет, десятки зразків українських вишиванок, вишиті власноруч картини, півсотні альбомів з фотографіями, адже був пристрасним фотолюбителем.


Євген ЦИМБАЛЮК,  письменник, краєзнавець.


Млинів Рівненської області.

 


На знімку: меморіальна дошка Ігореві Лозов’юку в місті Дубно.


Фото автора.