Дати народу можливість впливати на законотворчий процес. Із таким гаслом під час останніх виборів у парламент зайшов не один народний депутат. Так, представник Блоку Петра Порошенка Павло Різаненко зробив свій крок на шляху втілення цієї ідеї в життя. Восени він подав проект закону про внесення змін до Регламенту Верховної Ради, які стосуються народної законодавчої ініціативи.


У пояснювальній записці до законопроекту парламентарій посилається на статтю 5 Конституції, в якій вказано, що єдиним джерелом влади є народ, та статтю 69, яка закріплює право громадян на волевиявлення, яке здійснюється через вибори, референдум та інші форми демократії. П. Різаненко посилається також на рішення Конституційного Суду 2008 року, згідно з яким результати всеукраїнського референдуму з приводу прийняття законів є остаточними і не потребують жодного затвердження. Отож, дійшов він висновку, Конституція надає народу право безпосередньо ухвалювати закони, хоча й визнає, що таке право є «винятковим з огляду на досить складний механізм його реалізації».


Водночас, законотворець апелює до практики подання петицій, поширеної у світі й уже популярної на наших теренах. А внести зміни до Регламенту Верховної Ради народний обранець пропонує для того, щоб розширити можливості впливу народу на законотворчий процес. Так, у базовий документ пропонується додати нову статтю 89-1, яка визначатиме народну законодавчу ініціативу як форму «безпосередньої участі громадян України в законотворчому процесі шляхом ініціювання законопроектів, які можуть бути прийняті до розгляду парламентом». Передбачається також запровадити й голосування на підтримку прийняття чи проти прийняття законопроектів, зареєстрованих в апараті Верховної Ради, а також процедуру впливу на першочерговість розгляду документів.


Виступити із народною законодавчою ініціативою, голосувати за або проти її підтримки, чи висловитися з приводу законопроектів, уже зареєстрованих в апараті, за задумкою автора, може той, хто ідентифікований за допомогою електронного цифрового підпису, прирівняного за правовим статусом до власноручного, або системи електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankІD. Ініціатива, внесена за такими правилами, вважається прийнятою до розгляду, якщо протягом 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Верховної Ради її підтримають не менш як 25 тисяч наших співвітчизників. Після цього документ повинні зареєструвати в апараті Верховної Ради і за підписом глави парламенту його можуть розглядати далі, згідно з Регламентом. Законопроект, підтриманий не менш як 150 тисячами громадян, законотворці мають розглянути невідкладно.


Законопроект, поданий П. Різаненком, поки що перебуває на стадії розгляду профільним комітетом. Однак скептики вже пророкують йому невтішну долю. Мовляв, виписати проект документа, відповідно до чинних стандартів та вимог, не можуть навіть звичайні юристи, а тільки наближені до законодавчого органу влади. Закидають також і той факт, що подібна народна ініціатива існує в деяких європейських країнах, таких як Австрія, Іспанія, Італія та Швейцарія, однак і там процедура ця малоефективна. Звертають увагу і на статтю 93 Конституції, згідно з якою право законодавчої ініціативи закріплюється винятково за Президентом, народними депутатами та Кабінетом Міністрів. Водночас експерти сходяться на думці: шкоди від запровадження такої можливості для наших співвітчизників точно не буде. Тим часом, за даними сайту законодавчого органу влади, нині на розгляді в парламентських комітетах перебуває понад 3,5 тисячі законопроектів. Ухвалили на поточній сесії лише 319 документів.