Невідкладна за викликом

Збігає рік, як уряд на чолі з Миколою Азаровим проголосив курс на активізацію економічного розвитку в 2013—2014 рр., який згодом затвердили відповідною програмою. І курс, і програму тямущі представники великого бізнесу сприйняли скептично. Одні згадували, як їх ошукали векселями з ПДВ при імпорті, відповідно до попередньої програми (вона стосувалася залучення інвестицій та створення робочих місць). Інші — як відмовляють відшкодовувати ПДВ тощо. Відтоді я так і не позбувся переконання, що писали цю програму винятково для підтвердження удаваної стабільності. Обіцяли — невдовзі ВВП зросте на 2,5—3,5 відсотка, інвестиції потечуть, державний борг не перевищить 30,6 відсотка від рівня ВВП і таке інше, без чого не обходилася жодна урядова програма.

Свіжа звітність Держстату показує, що одержали зворотний ефект. Інвестиції в економіку за рік скоротилися на 31 мільярд гривень — до 248 мільярдів гривень. (А ще 2012-го мали приріст у 21 мільярд). Найбільший відплив капіталу (на 40 відсотків) зафіксовано на Харківщині; на 32 відсотки скоротився обсяг капітальних інвестицій на Кіровоградщині; на 5 — у Києві.

Приросту вдалося досягти Луганській, Вінницькій, Житомирській, Миколаївській та Чернігівській областям і Севастополю. Однак, прямо скажу, такого мізерного, що на тлі потужного виведення капіталу його важко відстежити.

Далі. За минулий рік державний і гарантований борг сягнув 584,11 мільярда гривень, тобто 40,5 відсотка від рівня ВВП. Бюджет на рік нинішній виразно вказує, що рівень держборгу зросте до 43,7 відсотка ВВП. (Варто лишень скласти зовнішні зобов’язання Нацбанку і НАК «Нафтогаз України»). Отже, ми не вкладаємося у Маастрихтські критерії, бо якщо ми претендуємо на вступ у ЄС, то наші борги мають становити менше 40 відсотків ВВП. Тим часом січневий обвал промислового виробництва на 16 відсотків, який супроводжувався переглядом суверенного та корпоративних рейтингів до переддефолтного рівня, остаточно переконав, що країна вже не обійдеться без нових запозичень.

Не питання — і діти підуть до школи, і старі радітимуть вранішньому сонцю, і всі ми, як завжди, готуватимемося до чергових виборів. Однак після дефолту, може статися, що заняття у школі перенесуть: вчителі протестуватимуть проти невиплати їм заробітних плат. І хтозна, чи радітимуть вранішньому сонцю старі, якщо їм пенсії платитимуть із затримками.

Зрештою, не хочу розводитися про те, чи є життя на Марсі, бо вірю, що до дефолту, за яким бовваніє тотальний секвестр навіть захищених статей у держбюджеті, справа не дійде. Перезавантаження влади, як на мене, гарантує одержання фінансової допомоги від Євросоюзу, створює хороші перспективи для реструктуризації наявних боргів. І ще: платоспроможність України є дуже важливим міжнародним безпековим чинником у регіоні Східної Європи — так само, як і на теренах країн Митного союзу.

Не маю жодного сумніву, що МВФ відновить своє кредитування. За словами єврокомісара з питань бюджету ЄС Януша Левандовського, співтовариство ладне надати фінансову підтримку вже у березні обсягом один мільярд євро. Зацитую найцікавіше: «Це виняткова фінансова допомога, яка більш ніколи не виділятиметься без певних зобов’язань. Країни ЄС не можуть собі дозволити надавати гроші втемну».

Оце і є відповідь на те, чому ЄС не надавав гроші старій владі: та грала втемну. До слова, один із висновків місії МВФ торік звучав приблизно так: в Україні немає жодного адекватного макропоказника, який би виконував функцію реалістичного індикатора. А як без цього бізнесу, інвесторам? Тож чи варто дивуватися, що, за оцінкою виконуючих обов’язки членів уряду, для виходу з фінансової прірви наша країна потребує у найближчі два роки 35 мільярдів доларів США.

35 — то 35, хоча це вирішувати не позичальнику.  Скажіть, лишень, на скільки перемножити, щоб довідатися про гривневу потребу. Але хто підкаже, якщо девальвація ще триває!? За останні два місяці вкладники «вимели» з банків близько трьох мільярдів доларів депозитів. Минулого — котирування долара США на міжбанківському ринку вже перетнули позначку в 11 гривень — фактично Нацбанк відмовився від валютних інтервенцій...

...Згадується колишній Прем’єр-міністр, який скаржився, що МВФ змушує його знецінювати гривню. Він так і не зрозумів, що то життя змушувало, а не МВФ. І якби він прислухався до цієї поради вчасно, може, й не довелося б вдаватися до такої глибокої девальвації, яку маємо.

Наші макропоказники свідчать про те, що капітал виходить з країни значно інтенсивніше, ніж заходить. Міжнародні резерви, тим часом, уже скоротилися до критичних 15 мільярдів доларів США. Тобто, на 15,7 відсотка, або на 2,8 мільярда доларів США, тільки — в лютому. Казна, як каже новопризначений Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, порожня. Тому природно, що новий склад уряду асоціюється з каретою невідкладної допомоги. Арсеній Яценюк не приховує: вони прийшли стабілізувати становище і буде боляче. Це зрозуміло: головною проблемою є фінансово-економічна, визначальними «лікарями» мають стати міністри фінансів, економіки і глава Держказначейства. І дуже багато залежатиме від зваженої, але твердої політики Нацбанку.

Попри те, що кадрове перезавантаження вищого органу виконавчої влади відбулося за екстремальних умов (кримський синдром, тиск Майдану, мародерство тощо), новій владі не дадуть грати втемну, навіть якби вона того захотіла.

І про очікування. Нагадаю, Федерація роботодавців України першочерговим завданням нової влади визнала боротьбу з корупцією. З роботодавцями солідарні Майдан і Європейська бізнес-асоціація, яка об’єднує 950 міжнародних та вітчизняних компаній.