Під час підготовки проекту закону України «Про вищу освіту» (№ 1556-VІІ від 1 липня 2014 року) у 2014-му за настійливим наполяганням «невловимих європейців» миттєво було прийнято політичне рішення про виведення вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації (училищ, технікумів, коледжів) з системи вищої освіти поза правове поле. Фактично єдиною точкою опори їхньої діяльності нині є стаття 43 Закону України «Про освіту» № 100/96-ВР від 23 березня 1996-го та відповідні державні програми, затверджені Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Один із очевидних результатів політичного рішення — вперше фактично за сто років (2018-й) діяльності Національної академії наук України законодавчо заблоковано прийом до аспірантури наукових установ. «Вільні, відкриті та розкуті науковці, експерти» Національного університету «Києво-Могилянська академія», Американських рад вкотре торжествують, вони свою чорну справу зробили. Підставою для прийняття неодноразового політичного рішення був списаний аркуш паперу «заокеанського інтелектуала».
Політики також вважали, що проблема розвитку та діяльності училищ, технікумів і коледжів буде вирішена дуже швидко за допомогою «чарівної палички». Тих, хто мав своє бачення, не погоджувався, системно заблокували, застосовуючи «канадські» погрози, народних депутатів України — опонентів умовили — «знайшли компроміс», громадським освітянським організаціям «викрутили руки» методом революційної доцільності. «Європейські експерти» виконали політичне завдання і не допустили включення до порівняльної таблиці пропозицій асоціацій, спілок вищих навчальних закладів ІІІ—ІV та І—ІІ рівнів акредитації, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук. Не враховувалося, що в економіці, промисловості, будівництві, сільськогосподарському виробництві, а також у закладах освіти, культури, охорони здоров’я важливе місце належить технікам, механікам, бригадирам як безпосереднім організаторам виробництва та іншим працівникам з освітою молодшого спеціаліста та бакалавра.
Було проігноровано, що училища, технікуми, а пізніше також коледжі — це важлива складова галузь освіти, яка має свою специфіку, особливості та яка весь час була ланкою вищої освіти, а історично тривалий час була окремим рівнем — середня спеціальна освіта (наприклад, Закон України «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток народного господарства в Україні», 1959 рік). Середня спеціальна освіта брала свій початок у другій половині XVІІІ століття, сформувалась на території України в двадцятих роках XX століття. Середня спеціальна освіта розглядалася як окрема форма професійної освіти, що мала на меті підготовку безпосередніх організаторів і керівників первинних ланок на виробництві, помічників фахівців вищої кваліфікації, самостійних виконавців певної кваліфікованої роботи, що вимагає не тільки професійних умінь і навиків, а й відповідної теоретичної підготовки, для низки спеціальностей вищий рівень професійної підготовки.
«Ідеологами» та «незалежними експертами» підготовки законопроекту «Про вищу освіту» до другого читання не враховувалися особливості розвитку технікумів і коледжів специфічного стратегічного спрямування, наприклад, ракето-космічного машинобудування, механіко-технологічного, промислової автоматики, авіаційно-технічного, радіоелектронного будування, зварювання та електроніки. Нівелювались законодавчі норми, закріплені в Законі України «Про вищу освіту» (№ 2984-ІІІ від 17 січня 2002 року).
Під удар було поставлено діяльність педагогічних коледжів з підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів, учителів початкових класів, фізичного виховання; медичних коледжів з підготовки фельдшерів, зубних лікарів, зубних техніків; мистецьких училищ з підготовки артистів балету, цирку, художніх спеціалістів та інші. Не враховувалося, що в Україні діють, наприклад, училища, базові училища, вищі училища.
Не бралося до уваги й те, що економіка України потребує підготовки висококваліфікованих спеціалістів у різних галузях народного господарства.
Інтереси сучасного виробництва, яке базується на сучасних досягненнях науки і техніки, технологій, інновацій, вимагає від випускників технікумів і коледжів високого рівня теоретичної підготовки і досконалого володіння технологіями, хорошого знання практики.
Комп’ютерні технології, електроніка, тепловізори, інновації та забезпечення природовідповідного духовного і морального розвитку дитини, учня, студента, наукового, науково-педагогічного працівника, майстра виробничого навчання, лаборанта технікумів, коледжів, а також поєднання високотехнологічної і фізичної праці — далеко не повний перелік пріоритетних напрямів розвитку вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації.
Підготовка фахівців у технікумах, коледжах здійснюється на базі неповної загальної середньої освіти, а за окремими спеціальностями — на базі повної загальної середньої освіти. Враховується специфіка галузей економіки, для яких готуються фахівці, а також умови роботи на виробництві, в закладах освіти, культури, охорони здоров’я, спорту, туризму, готельного господарства, ресторанного бізнесу.
Зміст освіти, організація навчально-виховного процесу в технікумах та коледжах спрямовані на забезпечення отримання учнями загальної середньої освіти та необхідної теоретичної і практичної підготовки за спеціальностями, а в технічних і сільськогосподарських навчальних закладах — отримання відповідної кваліфікації з присвоєнням розряду за однією із робочих професій.
Необхідно врахувати, що бакалавр, підготовлений у технікумі чи коледжі, відрізняється від бакалавра, підготовленого у вищому навчальному закладі ІІІ—ІV рівнів акредитації, незважаючи на єдиний стандарт освіти. Це зумовлено специфікою змісту освіти, організації навчально-виховного процесу, тривалістю та особливістю навчання, проходження практики —школою.
Окремого вирішення потребує проблема забезпечення заочної та дистанційної освіти.
На думку педагогічних колективів технікумів, коледжів, унікальність навчання в технікумах, коледжах полягає в об’єднанні системи школи, технікумів, коледжів і вищого навчального закладу в одне ціле. По-перше, і у вищих навчальних закладах ІІІ—ІV рівнів акредитації, і у технікумах, коледжах існує кураторська система (своєрідний аналог класного керівництва), що дає змогу постійно підтримувати зв’язок з батьками студентів, швидко реагувати на проблемні ситуації з навчанням або поведінкою. Як і в школі, в технікумі, коледжі проводяться батьківські збори на всіх курсах. Водночас студенти — повноправні студенти університетів, до складу яких входять технікуми, коледжі, які користуються сучасною навчально-науковою бібліотекою, комп’ютерними класами, тестовими кабінетами, легко переходять на лекційно-семінарську систему навчання, беруть активну участь у житті студентського самоврядування.
Організація навчання в технікумах, коледжах побудована так, що посилюється зв’язок системи професійної, спеціальної освіти, розробляються прогресивні дидактичні системи підготовки фахівців.
Раніше було прийнято називати випускників технікумів, коледжів керівниками (спеціалістами) середньої ланки. Наскільки це відповідає реаліям сьогоднішнього дня? У більшості випадків можна погодитись з таким формулюванням. У промисловості, будівництві є і будуть управлінські функції, які вимагають від людей, котрі їх виконують, досить хорошої техніко-технологічної підготовки. Випускники технікумів, коледжів сьогодні переважно відповідають цим вимогам. За змістом освіти вони відрізняються від фахівців іншого кваліфікаційного рівня ґрунтовною практичною підготовкою.
Практичне застосування теоретичних знань завжди є найважливішим стимулом до навчання у вищих навчальних закладах І—ІІ рівнів акредитації.
На сьогодні в Україні мережа вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації (коледжів, технікумів і училищ) налічує 742 заклади, з них 418 самостійних (175 — державної форми власності, 179 — комунальної та 64 — приватної форм власності), 324 структурні підрозділи університетів й академій.
Вищі навчальні заклади І—ІІ рівнів акредитації є основною ланкою в інтеграційних процесах неперервної освіти між навчальними закладами різних типів і рівнів (професійно-технічні навчальні заклади — коледжі, коледжі — університети). Взаємозв’язок коледжів та університетів дає змогу скоротити термін навчання у вищих навчальних закладах ІІІ—ІV р. а., зараховуючи результати навчання випускників за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, які формують компетентності стандарту підготовки бакалавра, і покращити якість підготовки фахівців, оскільки випускники технікумів, коледжів більш реально уявляють усі переваги і труднощі обраної професії.
Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І—ІІ рівнів акредитації є, зокрема, педагогічні працівники, які за основним місцем роботи у навчальних закладах професійно займаються педагогічною діяльністю.
Відповідно до Розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту», освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка — диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» проводився у 2016-му.
Враховуючи, що у зв’язку з прийняттям Закону України «Про вищу освіту» майже два роки статус училищ, коледжів та технікумів залишається невизначеним на законодавчому рівні, підтримуючи думку громадськості під час громадського обговорення проекту закону України «Про освіту», вважаємо за необхідне надати можливість училищам, технікумам та коледжам здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» до визначення їх статусу та віднесення до відповідного рівня освіти.
Прийняття законодавчих змін, включно з базовим Законом «Про освіту», потребує вдумливого, виваженого підходу, певного часу, а термін прийому абітурієнтів на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» сплив у 2016 році, доцільним є відтермінування вказаної дати до законодавчого врегулювання статусу коледжів і технікумів, а саме до 2020-го.
З метою запобігання втраті підготовки вкрай важливої середньої ланки фахівців та врегулювання цього питання потрібно внести відповідні зміни у Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту».
Зміни, запропоновані проектом закону України № 5240 «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»), встановлять механізм, який надасть можливість громадянам України здобувати освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» у вищих навчальних закладах І—ІІ рівня акредитації, в свою чергу отримуючи диплом молодшого спеціаліста з урахуванням усіх вимог Закону України «Про вищу освіту».
Законопроект розроблено з метою гарантування доступності до вищої освіти, можливості її отримання, уніфікації та удосконалення окремих норм закону, що забезпечить усунення перешкод в отриманні вищої освіти громадян держави.
Комітет з питань науки і освіти вже два місяці наполягає на включенні до порядку денного Верховної Ради України та прийнятті за основу і в цілому проекту закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст») (реєстр. № 5240), але вирішення питання заблоковано керівництвом Міністерства освіти і науки України та представниками коаліції. Проект закону навіть не включається до порядку денного Верховної Ради України, і основна причина полягає в тому, що «політики-горе-реформатори-руйнівники» вивчають свої архіви, образилися на 280 000 учасників навчально-виховного процесу училищ, технікумів та коледжів (а з батьками та інженерно-технічним, обслуговуючим персоналом більше 0,5 млн. чоловік) за те, що вони заявили про себе, про свою державницьку позицію, про свої проблеми. Як сказав один із державних службовців вищого рангу — політиків: «Ми пішли їм на уступки, а вони посміли ще щось говорити». Тобто те, що 720 училищ, технікумів і коледжів перебувають поза правовим полем, у ручному управлінні та пресингу, з політичної точки зору є політичною уступкою???
Політики-урядовці забули, не хочуть чути про те, що український народ не є об’єктом для втілення їхніх заокеанських антигуманних та антисоціальних ініціатив, експериментів під назвою реформи, які є фактично схемами-розробками апробації чорних технологій, відмивання брудних грошей і грантів.
Конституційним завданням народних депутатів України та урядовців України є підготовка, затвердження та реалізація законів та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.
Одним із перших позитивних кроків Верховної Ради України буде прийняття за основу та в цілому проекту закону України № 5240 про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»), мінімізація проблем однієї із політичних помилок та створення умов для підготовки і прийняття закону України «Про вищу професійну освіту».
Борис Чижевський, завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, заслужений працівник освіти України.
