Винна верхівка, а «вигрібають» унизу
Якщо комусь здається, що йому важко, пропоную рецепт виходу з такої кризи. Треба зробити ще важче, а потім повернути все назад. І одразу стане зрозуміло, що було не так уже й погано: головне, щоб не стало гірше.
Щось схоже відбувається на Сумщині з пільговими пасажироперевезеннями на залізничному транспорті. Як відомо, багато хто має право їздити у приміських потягах безплатно. Раніше залізничникам компенсували таке обслуговування з державного бюджету, але коли почалася децентралізація, фінансування пільг перекинули на місцеві бюджети. І одразу почалися проблеми: фактично до кінця 2016 року Сумська філія Південної залізниці не одержала з місцевих бюджетів області за перевезення пільгових категорій пасажирів жодної копійки.
Що треба робити в такому разі? Звичайно, воювати з боржниками, зокрема й через суд. Але залізничники пішли іншим, значно коротшим і легшим шляхом. Як найчастіше трапляється у таких випадках, крайніми виявилися люди.
Спочатку на зупинках з’явилося оголошення, що приміські потяги невдовзі скасують через їх збитковість. У чорний список потрапило з десяток приміських поїздів, що їдуть із Сум у південно-східному та північно-західному напрямках. А коли такий шантаж на місцеву владу не подіяв, з’явились інші попередження: про те, що на частині платформ приміські потяги не зупинятимуться. Цей план «Б» задіяли: починаючи із 17 листопада 2016 року залізничне начальство скасувало зупинки приміських поїздів на платформах «59-й кілометр» і «52-й кілометр».
Суми майже навпіл поділені на два райони — Зарічний та Ковпаківський, і саме на вищезгаданих залізничних платформах сідає та виходить найбільше мешканців обох районів обласного центру. Але після скасування зупинок, щоб встигнути на приміський потяг, люди були змушені поспішати на маршрутки та їхати до центрального вокзалу. Ще гірше стало тим, хто повертався додому з вантажем.
У приміських поїздах здебільшого їздять дві категорії людей: працівники сумських підприємств, котрі живуть у селах, та пенсіонери, котрі навіть взимку масово вирушають на свої дачі, щоб привезти звідти картоплі чи капусти. І якщо раніше величезна кількість дачників із лантухами та «кравчучками» мала змогу вийти з поїзда неподалік свого дому, після ліквідації найпопулярніших зупинок із габаритним та непідйомним вантажем сотням людей доводиться їхати до центрального вокзалу, а вже там намагатися влізти до маршрутки чи чекати щонайменше годину свого тролейбуса.
Економія повинна бути порядною
За словами начальника пасажирського сектору Сумської дирекції залізничних перевезень Олени Титаренко, головною причиною скасування двох зупинок приміських потягів було прагнення заощадити дизельне пальне. Саме під час старту та гальмування поїзда витрачається найбільше солярки, тому що менше зупинок — то більша виходить економія.
Але чому тоді не скасували інші зупинки, де іноді взагалі ніхто не сідає та не виходить? Адже економія пального на розгоні та на гальмуванні була б такою ж, навіть більшою, а постраждала б мінімальна кількість людей. Можна було б скасувати не дві, а навіть більшу кількість зупинок із меншою шкодою для пасажирів.
Це дуже просте запитання завело О. Титаренко в глухий кут. Пізніше, «не для преси», знайомі залізничники розповіли: перед тим як ліквідувати зупинки, довго вивчали пасажиропотік. І обрали саме ті, де сідає та виходить найбільше пенсіонерів, котрі їздять безплатно. Їм видають у касах замість квитків посадкові талони, тому моніторинг пільговиків здійснити нескладно.
Такий хід конем цілком зрозумілий: обурені люди довго не терпітимуть і прийдуть мітингувати під вікна місцевих адміністрацій. Бо саме на них «перевели стрілки» залізничники. У розповсюджених повідомленнях вони наголосили, що економити доводиться через збитковість приміських пасажироперевезень, а та збитковість виникла через небажання місцевої влади заплатити за своїх пільговиків.
Тим часом чутки про збитковість залізничних перевезень можуть бути значно перебільшеними. Аналітик видання «Транспортний бізнес» В’ячеслав Коновалов в ефірі київської радіостанції «Голос столиці» повідомив, що за підсумками трьох кварталів минулого року прибуток «Укрзалізниці» становив мільярд гривень, з яких 280 млн. грн. — чистий прибуток. Попри це, «Укрзалізниця» хоче підвищити у 2017 році тарифи і на вантажні, і на пасажирські перевезення. Вантажні на 26%, а пасажирські у два етапи — на 35%. То, може, сумським залізничникам правильніше було б потерпіти, доки «збитковість» зникне навіть гіпотетично, і не знущатися з пенсіонерів?
На досягнутому залізничники не зупиняться
Незадовго до нового року приміські поїзди знову стали зупинятися на платформах «59-й кілометр» і «52-й кілометр». У Сумській дирекції залізничних перевезень повідомили, що акція, у принципі, досягла успіху: майже всі місцеві органи влади заплатили за перевезення пільговиків. Трохи затримується Лебедин, однак найближчим часом обов’язково розрахується. Найбільше грошей віддав Сумський міськвиконком — 1,5 млн. грн. Але в попередні роки Суми платили значно більше — аж 3 млн. грн. Тому не можна сказати, що залізничники абсолютно задоволені результатом. Вони з ним змирилися, адже старий рік закінчився, а новий розпочався. І в 2017-му шукатимуть нові способи боротьби з пенсіонерами та іншими пільговиками, щоб вони не відбирали у залізниці гроші.
Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроект щодо внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», в якому пропонується механізм вдосконалення пільгових пасажироперевезень в автобусах. Однак, вважають сумчани, не меншої уваги потребує і залізничний транспорт. Чинним законодавством передбачено, що у приміських потягах представники пільгових категорій можуть їздити безплатно. Цієї норми ще ніхто не скасовував, але залізничники знайшли простий спосіб, як її обійти. Значну кількість фактично приміських поїздів вони реєструють як пасажирські, а там пенсіонер без купленого за гроші квитка вважається «зайцем». Знайомі залізничники поділилися приємною для них новиною: надійшла інформація, що у 2017 році абсолютно всі приміські поїзди «запишуть» як пасажирські, і тоді жоден пенсіонер у жодному поїзді не зможе проїхати безплатно.
На приміських маршрутах дедалі менше залишається традиційних поїздів, які складаються з радянських вагонів. Їх списують і замінюють на сучасні «рейкові автобуси». Замість кількох просторих вагонів пасажирам пропонують транспортний засіб, який фактично нічим не відрізняється від трамвая. Тільки живиться він не електрикою, а дизельним пальним. Це смішно, але багато таких напівтрамваїв-напівавтобусів на сотню місць, що перевозять пасажирів на Сумщині, у документах значаться як пасажирські поїзди.
Замах на продовольчу безпеку
Завдяки пасажирам приміських поїздів у містах тримаються помірні ціни на овочі та фрукти, бо дачники та селяни привозять їх десятками тонн. Але замість надійних «радянських» полиць для багажу «рейкові автобуси» обладнані вгорі тендітними решітками, куди поміщається хіба що портфель із документами. Такі напівавтобуси-напівтрамваї ходять переповненими, бо там ніде стати ще й через те, що пасажири змушені заповнювати лантухами всю підлогу.
Мине два-три місяці, і тисячі сумчан знову поспішатимуть до приміських поїздів, щоб доїхати на свою дачу та нагодувати з неї і себе, і кількох «білих комірців». Що більше буде у таких пасажирів проблем, то менше овочів та фруктів з’явиться на нашому столі. А це вже, за великим рахунком, продовольча безпека держави, в яку могли б зробити свій внесок і залізничники.
Якось я запитав у касира на залізничному вокзалі, чому на «рейковий автобус» за маршрутом Суми—Лебединська не дають посадкових талонів пенсіонерам.
— Бо це транспортний засіб підвищеного комфорту, — відповіла вона.
Сказане пролунало як знущання, бо хоч «рейкові автобуси» і справді обладнані кондиціонерами, їх не вмикають навіть у жахливу спеку. Мабуть, також з метою економії пального. Немічну людину через брак території у переповненому «рейковому автобусі» можуть навіть задавити. Випадки, коли через дефіцит кисню людям у такому транспорті ставало зле, бачив на власні очі.
Маю інсайдерську інформацію про те, що серед сумських «рейкових автобусів» є приватні. Можливо, саме через це їхні власники й не хочуть возити пільговиків. У Сумській дирекції залізничних перевезень цю інформацію категорично спростували, але перевірити її не завадить. Сподіваюся, голова правління ПАТ «Укрзалізниця» Войцех Бальчун, відомий своїм реформаторським підходом до справи, на прохання журналіста зважить. Маю й іншу, взагалі фантастичну інформацію. Нібито ділянку залізниці між станціями Боромля та Лебединська контролюють росіяни. Якщо це неправда, пропоную версію, чому могли виникнути такі чутки: комусь подумалося, що свої не можуть так знущатися над своїми. Це може робити лише агресор. У будь-якому разі керівництву «Укрзалізниці» вистачить роботи, щоб пасажири відчули, що галузь таки реформується. У хорошому значенні цього слова.
Сумська область.
На знімку: «рейковий автобус» на зупинці «59-й кілометр».
Фото автора.
