Для чого потрібна військова юстиція

У Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони працюють над низкою документів, які допоможуть визначити шляхи формування національних безпекових та оборонних спроможностей

За вповільненими реформами криються загрози

Для того, щоб відновити територіальну цілісність України в межах міжнародно визнаного державного кордону й гарантувати мирне майбутнє нашої країни як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, нам необхідно рухатися шляхом реформ. Це дасть змогу також створити національну систему реагування на кризові ситуації, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, гарантування особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини та громадянина, оперативного реагування на кризові та надзвичайні ситуації. Щоб досягнути максимального ефекту, зміни мають зачепити Збройні Сили України, інші військові формування, систему правоохоронних органів у воєнній сфері, а роль цих структур має посилитися.
Проблемами у воєнній сфері залишаються:
1) недосконалість підходів до формування державної політики та правового регулювання відносин при забезпеченні законності та правопорядку;
2) наявність системних проблем у забезпеченні належного рівня правопорядку та дисципліни серед військовослужбовців в районах проведення антитерористичної операції;
3) відсутність скоординованих дій правоохоронних органів при здійсненні повноважень через їх вузьку спеціалізацію, розпорошення функцій досудового розслідування військових злочинів, оперативно-розшукової діяльності, забезпечення представництва інтересів у судах, протидії корупції та забезпечення нагляду (контролю);
4) відсутність ефективної системи управління військовими правоохоронними органами як цілісною функціональною системою, здатною забезпечити законність у військових формуваннях та оборонній сфері;

5) недостатність кваліфікованого кадрового потенціалу.

Уповільнене реформування системи правоохоронних органів у воєнній сфері нині несе загрози, що можуть призвести до часткової або навіть повної втрати керованості під час забезпечення законності у військових формуваннях та оборонній сфері.

Так, із 1 березня 2016 року розслідуванням злочинів, які перебували у провадженні слідчих військової прокуратури, мають займатися слідчі органи Національної поліції та Державного бюро розслідувань. Варто зазначити, що Державне бюро розслідувань не працює. На згадані вище органи чинним законодавством не покладається комплексне завдання забезпечення законності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Крім того, органи прокуратури позбавлені повноважень для проведення перевірок і лише у виключних випадках і в порядку, визначеному законом, можуть представляти інтереси держави та громадян у судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності Законом від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Військова служба правопорядку в Збройних Силах України не має жодних повноважень для здійснення розслідування військових злочинів і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та фактично вимушена займатися лише профілактикою. Цю службу можна пере-творити на підрозділ військової поліції з наданням повноважень щодо попередження, виявлення, розкриття злочинів та досудового розслідування справ про злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Окрему увагу необхідно скерувати на питання відновлення в системі загального судочинства військових судів. Оскільки ліквідація, відповідно до Закону від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», військових судів як складового елементу системи правосуддя не зняла, а навпаки — загострила проблему його здійснення. Сильним поштовхом для цього стали військові дії на сході країни, які, зі свого боку, призвели до збільшення кількості військових злочинів, що дає підстави для відновлення в системі загальної юрисдикції військових судів. Існування системи таких судів повністю відповідає вимогам статті 125 Конституції та статей 3, 17 Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності, спеціалізації та організаційної єдності.

До системи військових судів повинні входити місцеві військові суди гарнізонів та апеляційні військові суди. Така організація відповідає і критеріям меморандуму Постійного комітету з прав людини Ради Європи «Судочинство у військових судах» від 16 червня 2003 року, а їх обсяг підсудності, організаційної незалежності від військового командування (виконавчої влади) та інтегрованість в систему загальних судів відповідає європейським стандартам і практиці Європейського суду з прав людини.

Військові суди мають здійснювати розгляд кримінальних справ про злочини, які виникають у сфері військових правовідносин, стосовно військовослужбовців та інших осіб, визначених законом. До того ж у Кримінальному кодексі злочинам у цій сфері присвячено окремий Розділ ХІХ Особливої частини (Військові злочини).

Окремою і значною частиною в законодавстві є сфера регулювання військових правовідносин з питань організації і забезпечення діяльності Військової організації. Про особливу специфіку правовідносин у цій сфері свідчить і те, що їх суб’єктами є особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, миротворчі контингенти України в різних країнах світу, Служба безпеки, Державна прикордонна служба, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія тощо.

Діяльність цих структур унормована законами про порядок проходження військової служби, сотнями нормативно-правових актів, настановами, інструкціями з напрямів військового управління, збереження, обслуговування та використання зброї, бойової і спеціальної техніки тощо, більшість з яких є таємними.

Ця специфічна сфера суспільних правовідносин потребує не тільки спеціальної підготовки і знань суддів, а й концентрації зазначених нормативно-правових актів, відповідної інформації у військових судах усіх рівнів. У системі військових судів конституційний принцип спеціалізації є не тільки базовою засадою побудови їх системи і підставою для створення окремого військового суду, але ще й елементом внутрішньої організації військового суду будь-якого рівня.

Отже, військові суди, як і інші суди загальної юрисдикції повинні наділятися основними повноваженнями щодо відправлення правосуддя, перевірки правомірності рішень і дій посадових осіб військового командування, які зачіпають права і свободи військовослужбовців і громадян, прирівняних до них, забезпечення виконання вироків та інших судових рішень.

Об’єднати питання правоохоронної та захисної діяльності

З огляду на вищезазначене, робочою групою комітету напрацьовано та подано народними депутатами, членами комітету на розгляд Верховної Ради проект змін до деяких законодавчих актів щодо утворення військових судів та окремих організаційних питань за реєстраційним № 2557.

На досвіді Сполучених Штатів Америки в комітеті також вивчається питання необхідності запровадження інституту військових адвокатів. Це обґрунтовано тим, що специфіка військової справи об’єктивно зумовлює відповідні особливості здійснення правового захисту військовослужбовців від кримінального обвинувачення та представництва їх інтересів у судах.

Виходом із ситуації, що склалася, є реформування правоохоронних органів у воєнній сфері та утворення єдиного органу військової юстиції. Це дасть можливість об’єднати питання правоохоронної та захисної діяльності у воєнній сфері — від досудового розслідування, оперативно-розшукової діяльності до нагляду за додержанням законів у військових формуваннях та підприємствах оборонно-промислового комплексу тощо.

Водночас утворення такого органу військової юстиції повинно відбутися на основі чинних військових інститутів: військової прокуратури, яка фактично припинить своє існування після початку роботи Державного бюро розслідувань, та Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, — а тому не потребуватиме додаткового фінансування, виділення приміщень, інших матеріально-технічних засобів. Кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення планується здійснювати за рахунок вже наявних видатків Державного бюджету на відповідні органи, які реформуватимуться.

Окрім цього, створення органу військової юстиції дасть змогу зменшити прояви корупції в органах військового управління та оборонно-промисловому комплексі, забезпечити загальне вирішення питань правоохоронної і правозахисної діяльності у воєнній сфері. Це має бути незалежний правоохоронний орган, на який покладатиметься попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів, кримінальних проступків, віднесених до його підслідності, а також забезпечення законності і правопорядку у військових формуваннях, інших державних органах, які комплектуються військовослужбовцями, а також в оборонно-промисловому комплексі держави.

Отже, реформування право-охоронних органів у воєнній сфері має відбутися шляхом утворення єдиного органу військової юстиції, який ґрунтуватиметься на сформованих світовою практикою принципових засадах функціонування органів військової юстиції і військової поліції відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, серед яких ключове значення мають такі: пріоритетність законодавчої регламентації завдань, функцій і порядку діяльності органів військової юстиції і військової поліції; незалежність від органів влади, посадових та політичних осіб у межах, визначених Конституцією і законами; закріплення принципів ефективності, відкритості та доброчесності і діяльності органів військової юстиції і військової поліції.

Ураховуючи сучасний етап розвитку держави, назріла нагальна потреба в істотному оновлені національного законодавства у сфері національної безпеки і оборони. Указ Президента від 14 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» є підставою для розроблення програмних документів щодо розвитку складових сектору безпеки і оборони. Згідно із зазначеним правовим актом, забезпечення державної безпеки України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Підсумовуючи, слід зазначити, що з метою забезпечення своєчасного і адекватного реагування на кризові ситуації, які загрожують національній безпеці, Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони сприятиме створенню ефективної системи управління сектором національної безпеки і оборони як цілісної функціональної системи та готує за участю фахівців законопроект про утворення органу військової юстиції.

Тетяна БЛИСТІВ, завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони.